Постанова

від 25.11.2014 по справі 910/9674/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа№ 910/9674/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача : Сомова І.В. (за довіреністю б/н від 05.06.2014 року) ;

від відповідача:Мельниченко К.П. (довіреність б/н від 25.11.2014 року), Гречка О.М. (директор);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Раритет груп» на рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2014 року

у справі № 910\9674\14 (суддя: Головіної К.І.)

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПЛ Медіа»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Раритет Груп»

про стягнення 56 049 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду м. Києва, в якій просив стягнути з ТОВ «Раритет Груп» 47 400 грн. основного боргу, 1 426,93 пені, 4 740,00 грн. штрафу, 270,59 грн. трьох відсотків річних та 2 212,20 грн. інфляційного збільшення заборгованості.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.09.2014 року у справі 910\9674\14 позовні вимоги задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Раритет Груп " на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПЛ Медіа" 47 400 (сорок сім тисяч чотириста) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 93 коп. - пені, 4 740 (чотири тисячі сімсот сорок) грн. 00 коп. - 10 % штрафу, 270 (двісті сімдесят) грн. 59 коп. - 3 % річних, 2 212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн. 20 коп. - інфляційної складової заборгованості.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем належними доказами, відповідно до ст. 32-34 ГПК України підтверджено надання послуг з реклами відповідачу, однак оскільки останній належним чином не довів оплату за надані послуги у сумі 47 400 грн., задовольнив позовні вимоги про стягнення основної суми боргу та штрафних санкцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 17 вересня 2014 року частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, в частині стягнення суми 9 000 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму штрафних санкцій. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Суд першої інстанції не врахував, що послуги з розміщення реклами за договором надавались йому лише в січні 2014 року, дії договору з ініціативи позивача було припинено з 03.02.2014 року. Окрім того , акти прийому -передачі виконаних робіт за лютий-березень 2014 року йому було направлено лише в квітні 2014 року, в порушення п. 4.3. умов договору про розміщення реклами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2014 року у справі № 910\9674\14 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Раритет» про поновлення строку подання апеляційної скарги задоволено та призначено справу до розгляду на 25.11.2014 року.

В судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Представник позивача зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 29.12.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПЛ Медіа " та товариством з обмеженою відповідальністю "Раритет Груп " , був укладений договір № 45 про проведення рекламної кампанії.(а.с.13)

За умовами зазначеного договору, а саме з п 2.1 вказаного договору позивач зобов'язується надати послуги з розміщення реклами відповідача на спеціальних конструкціях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми в період рекламної кампанії, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх.

При цьому, за умовами договору передбачено, що замовник щомісячно здійснює оплату вартості послуг до 29 числа місяця, у якому проводиться рекламна кампанія у відповідності з рахунком-фактурою виконавця незалежно від факту отримання замовником оригіналу такого рахунку-фактури, якщо інший порядок та строки оплати не були обумовлені сторонами у відповідному додатку до договору (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 4.8 вищевказаного договору замовник зобов'язаний підписати і передати виконавцеві один примірник акту про виконані послуги не пізніше 5 робочих днів з дати одержання такого акту від виконавця.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку прострочення замовником строків оплати за договором більш ніж на 10 календарних днів виконавець вправі після закінчення оплаченого замовником строку розміщення рекламних матеріалів припинити розміщення реклами без відшкодування будь-яких збитків замовникові, що не звільняє замовника від зобов'язань по оплаті рекламної кампанії. При цьому виконавець повідомляє замовника про припинення розміщення реклами не менш ніж за 3 дні до передбачуваної дати припинення (фактичного демонтажу) реклами.

Пунктом 2 додатку № 1 від 29.12.2013 року до договору (а.с. 20) обумовлено адресу місцезнаходження спеціальної конструкції реклами - пр. Перемоги, 9, період проведення рекламної кампанії ПрАТ "Енран" з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., загальна вартість даної рекламної кампанії січень - лютий - 15 000 грн. у місяць та ПДВ 3 000 грн., березень - грудень - 17 000 грн. у місяць та ПДВ 3 400 грн.

Звернувшись з позовною заявою, позивач зазначив, що послуги з розміщення реклами товариству з обмеженою відповідальністю «Раритет Груп» в період з січня по березень 2014 року були надані у повному обсязі, проте останній оплату наданих послуг за договором своєчасно не сплатив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач належними доказами, а саме фотозвітами та рахунками за надані послуги підтвердив наявність заборгованості у відповідача по сплату послуг за розміщення реклами та стягнув основний борг та штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Статтею 901 Цивільного кодексу України, якою регламентуються правовідносини, що виникли між сторонами, передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначено, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як видно з матеріалів справи пунктом 5.4 договору, сторонами передбачено право позивача у випадку прострочення оплати більше, ніж на 10 днів після закінчення оплаченого замовником строку розміщення рекламних матеріалів припинити без відшкодування будь-яких збитків замовникові, що не звільняє замовника від зобов'язань по оплаті рекламної кампанії. При цьому виконавець повідомляє замовника про припинення розміщення реклами не менш, ніж за 3 дні до передбачуваної дати припинення (фактичного демонтажу) реклами.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що необґрунтованими є доводи відповідача про те, що він вважав, що договір на розміщення реклами від 29 грудня 2013 року за № 45 припинив свою дію з 03.02.2014 року, оскільки позивач відповідно до електронних листів від 13.02.2014 року та 26.02.2014 року (а.с. 109-110) нагадував про наслідки несплати боргу за вищевказаним договором.

Безпідставними є також твердження відповідача стосовно того, що послуги по розміщенню реклами йому у лютому-березні 2014 р. не надавались, оскільки представниками відповідача в судовому засіданні не заперечувалась відсутність контролю за наданням послуг, натомість в підтвердження їх надання позивач надав фотозвіти та листи ТОВ "РТМ-Україна" № 175 від 28.04.2014 р. та ПрАТ "Енран" (замовником даної рекламної кампанії) № 105 від 18.08.2014 р. (а.с. 34, 105 ), в яких останні також вказували, що послуги з реклами відповідачу надавались.

Згідно з п.п. 4.3, 4.4 договору замовник щомісячно здійснює оплату вартості послуг до 29 числа місяця, у якому проводиться рекламна кампанія у відповідності з рахунком-фактурою виконавця незалежно від факту отримання замовником оригіналу такого рахунку-фактури, якщо інший порядок та строки оплати не були обумовлені сторонами у відповідному додатку до договору.

Для проведення платежів за договором рахунок-фактура може бути передана замовникові по факсимільному зв'язку, однак виконавець зобов'язаний протягом 7 календарних днів з дати передачі по факсимільному зв'язку відправити на адресу замовника оригінал рахунку-фактури.

Як видно з матеріалів справи фотозвіти та рахунки за надані послуги направлялись позивачем на електронну адресу відповідача, що підтверджується електронними листами від 04.02.2014 р., від 06.02.2014 р., від 06.03.2014 р., (а.с.154-156), а акти виконаних робіт - рекомендованим листом № 22/04-1 від 22.04.2014 р. (а.с.112 ).

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені докази є належними та допустимими, надані відповідно до ст. 32-34 ГПК України та свідчать про те, що позивачем належним чином відповідно до договору № 45 від 29 грудня 2013 року надавались послуги по розміщенню реклами.

Водночас, відповідач обов'язки за укладеним договором та додатком до нього, щодо оплати наданих послуг не виконав, заборгованість в сумі 47 400 грн. не сплатив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Звертаючись з позовом, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі за період 31.01.2014 р. по 15.05.2014 р.

Статтею 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені зроблений судом першої інстанції за період з 31.01.2014 року ( з часу порушення зобов'язання, щодо оплати наданих послуг) по 15.05.2014 року в розмірі 1 426,93 грн., зробленим відповідно до п.5.3. Договору та на підставі ч.6 ст. 231 ГК України, вважає його правильним.

Щодо стягнення з відповідача 10 % штрафу в сумі 4 740,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок штрафу, розрахований відповідно до п. 5.3 договору вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині в розмірі 4 740,00 грн.

Окрім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 270, 59 грн. - 3 % річних та 2 212,20 грн. - інфляційної складової заборгованості за період 31.01.2014 р. по 15.05.2014 р.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів , аналізуючи зазначену правову норму , погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 3 % річних в сумі 270,59 грн. та інфляційної складової боргу 2 212,20 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, підстави для скасування або зміни рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2014 року у справі № 910\9674\14 відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Раритет Груп» на рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2014 року у справі № 910\9674\14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2014 року у справі № 910\9674\14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910\9674\14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко