Рішення

від 30.06.2009 по справі 17/134/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/134/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.09                                                                          Справа №  17/134/09

Суддя   Корсун В.Л.

за позовною заявою: приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000”, 02160,                 м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15

до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма “Росія”, 71230, Запорізька область, Чернігівський район, с. Верхній Токмак, вул. Леніна, б. 5

про стягнення 160 954,98 грн.

                                                                                                         суддя                 Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача:      Петренко В.О. довіреність від 02.01.09 № 17/111

від відповідача:  Усенко Ю.Д., довіреність від 17.06.09 б/н

СУТЬ СПОРУ:

31.03.09 до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство “Хімагромаркетинг 2000” (надалі - ПП “Хімагромаркетинг 2000”) з позовною заявою до приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма “Росія” (далі - ПСП АФ “Росія”) про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 04.03.08 № Х2-07-0025 у розмірі 160 954,98 грн., з яких 94 836,59 грн. - сума основного боргу, 14 437,54 грн. - пеня, 35 525,48 грн. - штрафу, 7 131,92 грн. - інфляційних витрат та 9 023,45 грн. - 15% річних.    

Ухвалою від 31.03.09 судом порушено провадження у справі № 17/134/09, судове засідання призначено на 27.04.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 27.04.09, у зв'язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 14.05.09.

Ухвалою від 14.05.09 в. о. голови господарського суду Запорізької області продовжено строк вирішення спору у справі № 17/134/09 на один місяць.

Ухвалою суду від 14.05.09 розгляд справи відкладено, засідання суду призначено на 30.06.09.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування  технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 30.06.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмовому обґрунтуванні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує ст. ст. 525, 526, 530, 632 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 188, 193 Господарського кодексу України, зазначивши наступне. 04.03.08 між сторонами у справі був укладений договір поставки № Х2-07-0025, на виконання умов якого позивачем за накладними поставив відповідачу товару на загальну суму 236 836,59 грн. Зобов'язання щодо оплати товару відповідач виконав частково в сумі 142 000,00 грн., внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду, сума основного боргу складала 94 836,59 грн. Крім того, 08.05.09 (тобто після звернення з позов до суду) відповідачем перераховано 30 000,00 грн. За прострочення виконання зобов'язань відповідачу нараховано 35 525,48 грн. штрафу, 14 437,54 пені за несвоєчасну оплату товару порушення строків оплати, а саме: за період з 28.10.08 по 27.11.08 - 3 971,46 грн., з 27.11.08 по 02.12.08 - 607,68 грн., з 02.12.08 по 24.12.08 - 2 529,14 грн., з 24.12.08 по 26.01.09 - 3 468,34 грн., з 26.01.09 по 29.01.09 - 305,43 грн., з 29.01.09 по 17.02.09 - 1 809,46 грн., з 17.02.09 по 17.03.09 - 1 746,03 грн., 15 % річних в сумі 9 023,45 грн. та 7 131,92 грн. інфляційних витрат за листопад 2008р. - лютий 2009р. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково в сумі 64 836,59 грн. основного боргу. Стосовно стягнення штрафних санкцій відповідач пояснив наступне. Неналежне виконання умов договору виникло у зв'язку з тим, що кошти виручені від реалізації сільськогосподарської у розмірі 193 984 грн. були перераховані ПСП АФ “Росія” на рахунок, відкритий у відділенні Промінвестбанку у м. Бердянську. Однак, постановою НБУ від 07.10.08 № 308 призначено тимчасову адміністрацію у акціонерному комерційному ПІБ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців. Приймаючи до уваги, що несвоєчасне виконання договірних зобов'язань виникло внаслідок дій органів державної влади, відповідач не визнає суму штрафних санкцій, при цьому посилаючись на ст. 617 ЦК України та пункти 6.1, 6.2 договору поставки від 04.03.08 № Х2-07-0025.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд  

ВСТАНОВИВ:

04.03.08 між приватним підприємством “Хімагромаркетинг 2000” (Продавець) і приватним сільськогосподарським підприємством агрофірма “Росія” (Покупець) укладено договір поставки № Х2-07-0025 з додатковими угодами до нього, за умовами якого (п. 1.1) Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (товар).

Пунктом 1.2 договору визначено, що загальна вартість товару (ціна договору) складає 221 621,60 грн.

Кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п.1.1 даного договору. За бажанням Покупця кількість та асортимент товару може бути збільшені, що оформлюється додатковими угодами. (п. 1.4).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору від 04.03.08 № Х2-07-0025 у період з 08.04.08 по 08.10.08 ПП “Хімагромаркетинг 2000” передано відповідачу товару на загальну суму 236 836,59 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями, які видані уповноваженій особі АПСП АФ “Росія” (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Факт отримання товару відповідачем не оспорювався.

Відповідно до п. 2.1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 07.10.08), Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару в строк до 27.10.08.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар здійснив частково в сумі 142 000,00 грн., внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду, сума основного боргу складала 94 836,59 грн.

Крім того, 08.05.09 (тобто після звернення з позовом до суду) відповідачем перераховано 30 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, на день розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 64 836,59 грн.  

Факт наявності заборгованості у розмірі 64 836,59 грн. підтверджується матеріалами справи й визнаний відповідачем в особі уповноваженого представника.

Відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості за спірним договором у повному обсязі.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 94 836,59 грн. основного боргу за договором поставки від 04.03.08 № Х2-07-0025 суд задовольняє частково в розмірі 64 836,59 грн. Провадження у справі щодо вимог про стягнення основного боргу в сумі 30 000,00 грн. підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок відсутності предмету спору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної  законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний  сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосується ставка Національного банку України, що діє в період нарахування пені. Начислення пені здійснюється з дня прострочення, але Продавець має право застосовувати штрафну санкцію лиш у випадку прострочення оплати понад 30 днів.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача (доданий до матеріалів справи) пеня за несвоєчасну оплату товару становить 14 437,54 грн. Пеня розрахована позивачем з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 258 Цивільного кодексу України. Однак, за розрахунком суду розмір пені складає 14 416,05 грн., а саме за період з 28.10.08 по 27.11.08 - 3 960,61 грн., з 27.11.08 по 02.12.08 - 606,02 грн., з 02.12.08 по 24.12.08 - 2 522,23 грн., з 24.12.08 по 26.01.09 - 3 466,27 грн., з 26.01.09 по 29.01.09 - 305,43 грн., з 29.01.09 по 17.02.09 - 1 809,46 грн., з 17.02.09 по 17.03.09 - 1 746,03 грн. Таким чином, пеня підлягає задоволенню частково в сумі 14 416,05 грн. В іншій частині вимоги судом відхиляються через їх необґрунтованість.   

Відповідно до п. 5.4 договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань більш ніж 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцю штраф у розмірі п'ятнадцяті відсотків від ціни позову.

Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, позивачем надано суду розрахунок штрафу у розмірі 35 525,48 грн. (15 % від суми 236 836,59 грн.) Однак вбачається, що відповідно до п. 1.2 договору, ціна договору становить 221 621,60 грн. Отже сума штрафу складає 33 243,24 грн. Внаслідок зазначеного, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 33 243,24 грн. В іншій частині вимоги про стягнення штрафу судом відхиляються.  

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Пунктом 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановлюють її в розмірі 15 %.

Враховуючи розрахунок позивача (додається до матеріалів справи), розмір 15 % річних за весь час прострочення складає 9 023,45 грн. Разом з тим, за розрахунком суду 15 річних становить 9 010,02 грн. Таким чином, 15 % річних підлягає задоволенню частково в сумі                   9 010,02 грн. В іншій частині вимоги судом відхиляються.   

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача індексу інфляції за період з листопада 2008 р. по лютий 2009 р. в сумі 7 131,92 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача стосовно того, що несвоєчасне виконання договірних зобов'язань виникло внаслідок форс - мажорних обставин, а саме   введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців постановою НБУ від 07.10.08 № 308.  

Недодержання своїх обов'язків банком не є форс –мажорними обставинами (випадком або непереборною силою) в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України, на яку відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень. Діючим законодавством України передбачено правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта.

Відсутність у  ПСП АФ “Росія” необхідних грошових коштів не звільняє останньою від відповідальності за порушення зобов'язання за договором поставки від 04.03.08 № Х2-07-0025.

У відповідності до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93, державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна заявленого позову складає 160 954,98 грн., тобто державне мито повинно складати 1 609,55 грн. Додане до позовної заяви платіжне доручення від 29.01.09 № 63 свідчить про оплату державного мита в сумі 2 222,44 грн. Отже, мито внесено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” визначено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, держане мито в розмірі 612,89 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 1 586,37 грн. державного мита та 116,30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма “Росія” (71230, Запорізька область, Чернігівський район, с. Верхній Токмак, вул. Леніна, б. 5, р/р 26006301160655, Промінвестбанк, МФО 313117, код ЄДРПОУ 30085696) на користь приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000” (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, р/р 26008233, ф-я ЗАТ “ПУМБ” в м. Севастополі, МФО 308092, код ЄДРОПУ 30369454) - 64 836 (шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 59 коп. основного боргу, 33 243 (тридцять три тисячі двісті сорок три) грн. 24 коп. штрафу, 14 416 (чотирнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 05  коп. - пені, 7 131 (сім тисяч сто тридцять одну) грн. 92 коп. інфляції, 9 010 (дев'ять тисяч десять) грн. 02 коп. - річних, 1 546 (одну тисячу п'ятсот сорок шість) грн. 77 коп. державного мита та 113 (сто тринадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

В частині стягнення 30 000 грн. (тридцять тисяч) 00 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути позивачу надлишково сплачене державне мито на суму 612,89 грн.

                  Суддя                                                     В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України  06.07.09