Рішення

від 03.12.2014 по справі 265/6062/14-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 265/6062/14-ц

Провадження № 2/265/2484/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Скоробогатько Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київсоцбуд» про стягнення заборгованості з заробітної плати, з оплати лікарняних, компенсації за невикористану відпустку, індексації заробітної плати, компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості з заробітної плати, з оплати лікарняних, компенсації за невикористану відпустку, індексації заробітної плати, компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування поданого позову позивачка посилалась на те, що в період з 1 жовтня 2006 року по 13 квітня 2007 року вона працювала у відповідача. Однак за час її праці заробітна плата виплачувалась нерегулярно, із затримками, без дотримання умов колективного договору та вимог регіональної та галузевих угод, що призвело до боргу перед нею з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, індексації заробітної плати, оплати лікарняних. Оскільки відповідач не виплатив їй в день звільнення усі суми, що належали їй, то відповідач грубо порушив законні права позивачки. Вказує при цьому, що вона зверталась до відповідача з письмовою заявою про видачу їй відповідних довідок про наявність заборгованості по виплаті усіх сум, що належали їй на день звільнення. Оскільки порушення її прав триває, то вважає, що відповідач повинен виплатити їй також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи від дати звільнення позивачки по день повної виплати всіх належних сум або по день ухвалення рішення. Зазначала також, що діями відповідача їй було завдано моральних страждань, які позивачка оцінює у 10 000 грн., бо відповідачем тривалий час порушувались її трудові права, які не були відновленні до тепер. На підставі викладеного просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі 14500 грн.; заборгованість по оплаті лікарняного 1500 грн.; заборгованість по компенсації за невикористану відпустку 1700 грн.; компенсацію заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати 950 грн.; індексацію заробітної плати в сумі 550 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи від дати звільнення по день повної виплати всіх сум або по день ухвалення рішення суду, в розмірі 274702 грн. 68 коп. (згідно наданих суду уточнених позовних вимог ОСОБА_1); а також 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ані позивачка, ані її представник, який діє на підставі довіреності, ОСОБА_2, в судове засідання не з'явились, надавши суду заяви з проханням вирішити справу у їх відсутність, наполягаючи при цьому на задоволенні позовних вимог та не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі.

Представники відповідача, яка діє на підставі довіреності, Балійчук Л. І., в судове засідання не з'явилась, надавши заяву суду з проханням вирішити справу за відсутності представника ПрАТ «Київсоцбуд» та відмовити при цьому в задоволенні позову ОСОБА_1

З наданих суду письмових заперечень, представник відповідача, Балійчук Л. І., не визнаючи заявлений позов ОСОБА_1, вказувала на те, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі та не підтверджені жодними доказами. Додавала при цьому, що позивачка дійсно працювала у відповідача протягом жовтня 2006 року - квітня 2007 року. Однак останній виплачувалась заробітна плата регулярно та їй було виплачено усі суми, що належали при звільненні, що підтверджується відповідними платіжними відомостями, тому на теперішній час у відповідача перед позивачкою відсутня будь-яка заборгованість. На підставі викладеного просила у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1 жовтня 2006 року по 13 квітня 2007 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем, «Київсоцбуд», що підтверджується копією трудової книжки позивачки та визнавалось представником ПрАТ «Київсоцбуд», займаючи посаду економіста згідно штатного розкладу, будучи звільненою за власним бажанням (а. с. 13).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 за період роботи останньої економістом в ПрАТ «Київсоцбуд» вбачається, що з 1 жовтня 2006 року по 13 квітня 2007 року включно останній було нараховано 6500 грн. заробітної плати, виходячи з щомісячної зарплати в розмірі 1000 грн., та загалом 51,70 грн. індексації доходів позивачки, що складає усього 6551,70 грн. (а. с. 58).

У відповідності до наданих суду представниками відповідача копій платіжних відомостей ПрАТ «Київсоцбуд» за період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року включно підтверджують, що ОСОБА_1 отримала заробітну плату під розпис внаслідок утримання з неї обов'язкових податків та зборів за жовтень 2006 року в сумі 839,55 грн., за листопад 2006 року в сумі 839,55 грн., за грудень 2006 року в сумі 839,55 грн., за січень 2007 року в сумі 834,69 грн., за лютий 2007 року в сумі 834,69 грн., за березень 2007 року в сумі 840,72 грн., за квітень 2007 року в сумі 432,02 грн. (а. с. 74-80).

Згідно до довідки від 17 листопада 2014 року ПрАТ «Київсоцбуд» вбачається, що сума остаточного розрахунку, яка належала позивачці до сплати в день звільнення ОСОБА_1 дорівнювала 516 грн. та складалася з окладу в сумі 500 грн. та індексації доходів ОСОБА_1 в сумі 16 грн. При цьому зазначено, що остаточний розрахунок був проведений із позивачкою 10 травня 2007 року саме на підставі платіжної відомості за квітень 2007 року (а. с. 64).

Таким чином в судовому засіданні було встановлено відсутність будь-яких доказів на підтвердження доводів ОСОБА_1 щодо існування з боку відповідача порушення її трудових прав по виплаті заробітної плати позивачці.

Натомість у судовому засіданні було встановлено, що після звільнення з ПрАТ «Київсоцбуд» ОСОБА_1 отримала розрахунок по сумам заробітної плати, що належали останній на день її звільнення, та які складалися з зарплати та індексації її доходів.

За ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

На підставі довідок від 17 листопада 2014 року ПрАТ «Київсоцбуд» вбачається, що заробітна плата виплачувалась ОСОБА_1 вчасно та у відповідача на теперішній час відсутня заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 за час роботи останньої з 1 жовтня 2006 року по 13 квітня 2007 року, тому відсутні підстави для нарахування позивачці сум компенсацій за порушення строків виплати зарплати ОСОБА_1 (а. с. 67, 68).

Таким чином посилання позивачки на існування боргу з індексації, а так само з компенсації за затримку у її виплати були спростовані письмовими доказами по справі, тому вимоги останньої щодо виплати їй заробітку, індексації її доходів, а також компенсації за затримку у проведенні виплати заробітної плати задоволенню не підлягають.

За інформацією ПрАТ «Київсоцбуд» за період роботи ОСОБА_1 у вказаному товаристві позивачка на лікарняному не перебувала (а. с. 70).

Позивачкою при цьому не було надано жодних доказів перебування її протягом жовтня 2006 року - квітня 2007 року на лікарняному, тому заявлені ОСОБА_1 вимоги про стягнення на її користь сум в рахунок оплати лікарняних листів також не були доведені під час вирішення справи, тому задоволенню не підлягають.

При цьому ОСОБА_1 до виплати за невикористану відпустку представниками відповідача було обраховано суму компенсації в розмірі 360,18 грн. за період роботи позивачки в «Київсоцбуд» з жовтня 2006 року по квітень 20007 року включно (а. с. 59).

До того ж на підставі довідки відповідача від 17 листопада 2014 року зазначено, що відпустка ОСОБА_1 за весь час роботи позивачки у «Київсоцбуд» та компенсація за невикористані відпустки позивачці представниками відповідача не нараховувались до сплати (а. с. 69).

Таким чином суд зазначає, що в судовому засіданні було встановлено існування невиплаченої ПрАТ «Київсоцбуд» компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 в розмірі 360,18 грн., що підтверджується відповідними письмовими доказами, оскільки відомостей, які б спростували це представниками відповідача суду не було надано.

На підставі переліченого суд встановив, що з ПрАТ «Київсоцбуд» підлягає стягненню на користь позивачки сума заборгованості з компенсації за невикористані позивачкою відпустки за період роботи ОСОБА_1 з 1 жовтня 2006 року по 13 квітня 2007 року в сумі 360,18 грн.

Згідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на наведені норми права суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку за затримку в проведені розрахунку при звільненні підлягають задоволенню, оскільки обраховані суми компенсації за невикористані відпустки входять до сум, належних до виплати працівникові при звільненні.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за час затримки у проведенні розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з «Київсоцбуд» суд виходить з наступного вмотивування.

За довідкою від 17 листопада 2014 року, наданою представниками відповідача, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 за останні два місяці роботи позивачки в «Київсоцбуд» становить 34,34 грн. (а. с. 71).

Враховуючи, що з ОСОБА_1 був проведений остаточний розрахунок 10 травня 2007 року, що вбачається з платіжної відомості за квітень 2007 року та підтверджується інформацією ПрАТ «Київсоцбуд», то початок обрахунку періоду затримки у проведенні розрахунку при звільнені за вказаним спором необхідно рахувати з 10 травня 2007 року.

Таким чином існують усі підстави для проведення обрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 за час затримки у розрахунку при її звільненні за період з 10 травня 2007 року по дату ухвалення рішення по справі, бо доказів проведення такого розрахунку (виплати компенсації за невикористані відпустки в сумі 360,18 грн.) представниками відповідача не було надано суду.

Відповідно до п. 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведеня розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Визначаючи середню заробітну плату ОСОБА_1 за період з 10 травня 2007 року по 3 грудня 2014 року суд користується Листами Міністерства праці та соціальної політики України від 9 жовтня 2006 року № 6540/0/14-06/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2007 рік», від 18 вересня 2007 року № 6884/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2008 рік», від 30 вересня 2008 року № 10338/0/14-08/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік», від 25 серпня 2009 року № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік», від 25 серпня 2010 року № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», від 23 серпня 2011 року № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік», від 21 серпня 2012 року № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік», від 4 вересня 2013 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», внаслідок чого суд обрахував загальну кількість робочих днів затримки у проведенні розрахунку з позивачкою за вказаний період, що становить загалом 1901 робочий день.

Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні провадиться судом відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Виходячи з того, що за довідкою ПрАТ «Київсоцбуд» середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 34,34 грн., то шляхом множення середньоденного заробітку позивачки на число визначеної судом кількості робочих днів, суд дійшов висновку, що за спірний період розмір середнього заробітку позивачки становить загалом 65280,34 грн. (1901 день х 34,34 грн. = 65280,34 грн.).

При цьому при вирішенні питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, суд виходить з того, що в разі часткового задоволення позову працівника про стягнення належних йому від підприємства сум в день звільнення суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи, що також викладено у правових позиціях Верховного Суду України в постановах від 3 липня 2013 року (справа № 6-60цс13), від 20 листопада 2013 року (справа № 6-114цс13).

Ухвалюючи рішення, суд встановив необхідність часткового задоволення заявлених вимог позивачкою за період з 1 жовтня 2006 року по 13 квітня 2007 року.

Суд також враховує, що за даними ПрАТ «Київсоцбуд» ОСОБА_1 за період з 1 жовтня 2006 року по 13 квітня 2007 року був нарахований дохід в загальному розмірі 6551,70 грн.

При цьому за вказаний період відповідач заборгував позивачці суму компенсації за невикористані відпустки в розмірі 360,18 грн.

Таким чином суд дійшов висновку, що сума компенсації за невикористані відпустки в розмірі 360,18 грн. дорівнює 5,4975 % від нарахованої ОСОБА_1 за цей період доходу в сумі 6551,70 грн.

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 за наявним спором підлягають частковому задоволенню, а також враховуючи частку сум, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, порівняно із заробітком за цей період ОСОБА_1, суд вважає за доцільне застосувати принцип співрозмірності при визначенні сум середнього заробітку, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі переліченого суд застосовує встановлену судом пропорцію в розмірі 5,4975 % до суми обрахованого судом середнього заробітку ОСОБА_1 в розмірі 65280,34 грн.

Внаслідок цього сума середнього заробітку, яка підлягає виплаті представниками відповідача на користь ОСОБА_1 дорівнює 3588,79 грн. (65280,34 грн. х 5,4975 / 100 = 3588,79 грн.).

Таким чином на підставі встановлених у судовому засіданні обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні за період з 10 травня 2007 року по момент ухвалення рішення підлягають частковому задоволенню, тобто в сумі 3588,79 грн.

Враховуючи, що з заробітної плати проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів, суд приходить до висновку, що при виплаті ПрАТ «Київсоцбуд» відповідних сум належить утримати з них передбачені законом податки та обов'язкові платежі.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тривалість порушення трудових прав ОСОБА_1 з боку відповідача свідчить про наявність моральних страждань позивачки, а позбавлення останньої компенсації за невикористані відпустки безумовно вимагало від неї додаткових зусиль для організації життя.

За змістом ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, враховуються вимоги розумності і справедливості, суд на підставі встановлених обставин справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди в сумі 10000 грн., є такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 350 грн., бо в такому разі це відповідатиме глибині душевних страждань позивачки внаслідок порушення її трудових прав порівняно із розміром компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, яка ним була викладена у постанові від 26 грудня 2011 року по справі № 6-77цс11.

При цьому на підставі рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційний Суд України по справі № 1-5/2012 визначив, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином суд дійшов висновку, що строки для звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом за захистом своїх порушених трудових прав не спливли.

На підставі переліченого з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню борг з компенсації за невикористані відпустки в сумі 360,18 грн., середній заробіток за час затримки в проведенні розрахунку при звільнені в сумі 3588,79 грн. та моральна шкода в сумі 350 грн., що загалом становить 4298,97 грн. (360,18 + 3588,79 + 350 = 4298,97).

В іншій частині заявлені позовні вимоги ОСОБА_1, як необґрунтовані та такі, що не відповідають закону, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київсоцбуд» про стягнення заборгованості з заробітної плати, з оплати лікарняних, компенсації за невикористану відпустку, індексації заробітної плати, компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київсоцбуд», ЄДРПОУ: 32426467, розташованого в місті Києві по вулиці Перовської Софії 10-Б, на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_1, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 360,18 грн., середній заробіток за час затримки в розрахунку при звільненні в сумі 3588,79 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 350 грн., а всього - 4298 (чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. 97 коп., з утриманням при виплаті з вказаних сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів і зборів.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з ПрАТ «Київсоцбуд» на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя