Ухвала

від 20.01.2015 по справі 265/6062/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/59/2015(м)

265/6062/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Козлов Д.О.

Категорія 53 Доповідач Зайцева С.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі

головуючого судді: Зайцевої С.А. ,

суддів: Ігнатоля Т.Г. , Попової С.А.,

при секретарі: Одінцові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства « Київсоцбуд» про стягнення заборгованості із заробітної плати, з оплати лікарняних, компенсації за невикористану відпустку, індексації заробітної плати,компенсації заробітної плати у зв*язку з порушенням строків її виплати,середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 03 грудня 2014 року вказаний позов ОСОБА_1 задоволено частково , стягнуто з приватного акціонерного товариства « Київсоцбуд» (далі: ПрАТ " Київсоцбуд") на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 360,18 грн.; середній заробіток за час затримки в розрахунку при звільненні в сумі 3588,79 грн.;відшкодування моральної шкоди в сумі 350 грн.,а всього 4 298 ,97 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог та стягнення : - компенсації за невикористану відпустку в сумі 360,18 грн ; - заборгованості по заробітній платі,компенсацію заробітної плати у зв*язку з порушенням строків її виплати,індексацію заробітної плати ; - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з дати звільнення ;- моральної шкоди у сумі 10 000 грн.

У судове засідання апеляційного суду позивачка та її представник,представники ПрАТ» Київсоцбуд» не з*явилися,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи шляхом отримання телефонограм (а.с.110-111,115). Відповідачем надані заперечення на апеляційну скаргу та заява про можливість розгляду справи у їхню відсутність (а.с.112-113,116-118).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка з 1 жовтня 2006 року по 13 квітня 2007 року перебувала у трудових відносинах із ПрАТ «Київсоцбуд», займаючи посаду економіста згідно штатного розкладу, звільнена за власним бажанням (а. с. 13).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

З досліджених доказів ,встановлено,що позивачці за період роботи з 1 жовтня 2006 року по 13 квітня 2007 року включно було нараховано 6500 грн. заробітної плати, виходячи з щомісячної зарплати в розмірі 1000 грн., та 51,70 грн. індексації доходів (а. с. 58).

За період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року позивачка отримала заробітну плату під підпис з утримання обов'язкових податків та зборів : за жовтень 2006 року в сумі 839,55 грн., за листопад 2006 року в сумі 839,55 грн., за грудень 2006 року в сумі 839,55 грн., за січень 2007 року в сумі 834,69 грн., за лютий 2007 року в сумі 834,69 грн., за березень 2007 року в сумі 840,72 грн., за квітень 2007 року в сумі 432,02 грн. (а. с. 74-80).

Сума остаточного розрахунку, яка належала позивачці до сплати в день звільнення дорівнювала 516 грн. та складалася з окладу в сумі 500 грн. та індексації доходів в сумі 16 грн. Проте , остаточний розрахунок був проведений із позивачкою 10 травня 2007 року (а. с. 64).

Тобто, встановлена відсутність доказів щодо існування з боку відповідача порушення трудових прав по виплаті заробітної плати позивачці.

Натомість,судом першої інстанції встановлено, що після звільнення з ПрАТ «Київсоцбуд» позивачка отримала розрахунок по сумам заробітної плати, що належали останній на день її звільнення, та які складалися із зарплати та індексації її доходів.

За ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи , що заробітна плата виплачувалась позивачці вчасно та у відповідача на теперішній час відсутня заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 за час роботи останньої з 1 жовтня 2006 року по 13 квітня 2007 року, тому відсутні підстави для нарахування позивачці сум компенсацій за порушення строків виплати зарплати (а. с. 67, 68).

Твердження позивачки на існування боргу з індексації, та з компенсації за затримку у її виплаті були спростовані письмовими доказами по справі.

За інформацією ПрАТ «Київсоцбуд» за період роботи на вказаному підприємстві позивачка на лікарняному не перебувала (а. с. 70). ОСОБА_1 не було надано жодних доказів її перебування протягом жовтня 2006 року - квітня 2007 року на лікарняному.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з заробітної плати ,з оплати лікарняних,індексації заробітної плати,компенсації заробітної плати у зв*язку з порушенням строків її виплати ,суд першої інстанції правильно виходив із того ,що позивачкою не надано належних доказів на підтвердження доводів позовної заяви у вказаній частині ,а саме про наявність такої заборгованості.

З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд .

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності підстав для стягнення з відповідача невиплаченої ПрАТ «Київсоцбуд» компенсації за невикористані відпустки в розмірі 360,18 грн. за період роботи з жовтня 2006 року по квітень 2007 року включно,яка не була своєчасно сплачена позивачці .

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не виплатив належні позивачці при звільненні суми у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому розмір зазначеного середнього заробітку суд визначив з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, а також керуючись принципами справедливості та співмірності.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають обставинам справи.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Встановивши, що позивачці не були виплачені усі належні їй при звільненні суми, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Стягуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на користь позивачки у сумі 3588 грн. 79 коп., суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні врахував розмір спірної суми та частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та обґрунтовано застосував принцип співмірності. Помилковість зазначення періоду обчислення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10 травня 2007 року по момент ухвалення рішення , не вплинула на правильність висновків суду першої інстанції .

У відповідності з положеннями ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що факт порушення законних прав позивачки призвели до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на її користь моральну шкоду в сумі 350 грн. При цьому визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивачки, вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, при вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

В рішенні суду першої інстанції повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 307,308,313,315 ЦПК України , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Судді: