Рішення

від 01.07.2009 по справі 61/70-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61/70-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2009 р.                                                            Справа № 61/70-09

вх. № 2667/4-61

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  Васіліу С.В., довіреність б/н від 05.01.2009 року;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Союз", м. Харків  

до  Харківський акціонерний комерційний Земельний банк, м.Харків  

про стягнення 1810,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Союз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського акціонерного комерційного Земельного банку про стягнення з відповідача збитків у розмірі 1700 грн. та пені у розмірі 110,82 грн. Також позивач просить стягнути з  відповідача державне мито у розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 110,82 грн. нарахованої пені за несвоєчасне виконання доручень клієнта та 1700,00 грн. збитків, яких зазнав позивач з вини банку – відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 01.07.2009 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи (арк. спр. 21), а також клопотання відповідача, надане ним в попереднє судове засідання, в якому він просив суд відкласти розгляд справи та гарантував в наступне судове засідання явку свого представника.

Відповідач своїми правами, наданими йому ст. 22 ГПК України не скористався, свого повноважного представника не направив для участі в судовому засіданні, причин нез'явлення суду не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалами суду від 21.04.09р. та від 13.05.09 р., а також від  16.06.09р сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази,   встановив наступне.

10.10.2008 року між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (далі «Банк») та  ТОВ "Союз" (далі «клієнт») було укладено договір  банківського рахунку № 3598 на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті за поточним рахунком № 260090110878 (арк. спр. 8).

Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.2  Банк взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати умови дійсного договору  банківського рахунку  та здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта на протязі всього операційного часу банку.

Відповідно до пункту 2.1.3 договору банк зобов'язаний  приймати розрахункові документи  клієнта  до виконання при умові  їх надання  клієнтом в операційний відділ банку.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили строк його дії, а саме: договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до його розірвання сторонами.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що ним 16.03.2009 року протягом операційного часу були надані відповідачу платіжні доручення № 29, № 26 та № 28, які були виконані банком з порушенням строків, встановлених діючим законодавством та умовами договору, а саме: доручення № 29 - 17. 03.09р., № 26 – 20.03.09р., № 28 – 30.03.09р.

18.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 15 щодо сплати збитків, завданих банком ТОВ «Союз» (арк. спр.17).

Листом № 02-15/935 від 23.03.2009 року Банк відповів на звернення позивача та зазначив, що він не може забезпечити вчасне перерахування платежів, посилаючись на загальноекономічну кризу в Україні, та звертав увагу на те, що ним вперше порушено свої зобов'язання за договором, а тому просив не притягувати його  до відповідальності (арк. спр. 18).

У зв'язку з вказаним позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з банку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором банківського рахунку.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку  банк зобов'язується приймати  і зараховувати на рахунок , відкритий  клієнтові, грошові кошти, що йому  надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування  і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з пунктом 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати  з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

З матеріалів справи вбачається, що  договором банківського рахунка № 3598 сторони не визначили особливих умов щодо строків виконання розпоряджень клієнта.

Відповідно статті 8  Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк  зобов'язаний  виконати   доручення   клієнта,   що міститься  в  розрахунковому  документі,  який  надійшов  протягом операційного часу банку, в день його надходження.      У разі  надходження  розрахункового  документа   клієнта   до обслуговуючого  банку  після  закінчення  операційного  часу  банк зобов'язаний виконати доручення  клієнта,  що  міститься  в  цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту,  строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно статті 1  Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - члена платіжної системи,  протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості,  здійснити їх обробку, передачу та  виконання.  Тривалість  операційного дня встановлюється банком або іншою установою  -  членом  платіжної  системи  самостійно  та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах;  операційний  час  -  частина операційного дня банку або іншої  установи  -  члена   платіжної   системи,   протягом   якої приймаються  документи  на переказ і документи на відкликання,  що мають бути оброблені,  передані та виконані  цим  банком  протягом цього ж робочого дня.  Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної  системи  самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд ухвалою від 13.05.2009 року витребовував у відповідача внутрішній нормативний акт, яким встановлена тривалість операційного дня та докази на підтвердження часу отримання платіжних документів відповідача та письмові пояснення з правовим обґрунтуванням щодо строків їх виконання.

Відповідач  вимог суду не виконав, вказаних документів не надав, доказів на підтвердження отримання від позивача платіжних доручень після закінчення операційного часу не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що платіжні доручення , надані банку 16.03.2009 року були виконані ним з порушенням строків, передбачених чинним законодавством для їх виконання.

Пунктом 3.2 договору банківського рахунку сторони визначили, що у разі порушення банком  умов договору та інструкцій НБУ з розрахунково-касового обслуговування банк несе відповідальність перед клієнтом згідно діючого законодавства.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»  у   разі  порушення  банком,  що  обслуговує  платника, встановлених цим Законом строків виконання  доручення  клієнта  на переказ  цей  банк  зобов'язаний  сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка   суми   простроченого   платежу   за   кожний   день прострочення,  що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком,  що обслуговує  отримувача,  строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за  кожний  день прострочення,  що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.  В цьому випадку  платник  не  несе  відповідальності за прострочення перед отримувачем.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 110,82 грн. пені за несвоєчасне виконання доручень клієнта у вигляді порушення строків виконання платіжних доручень, є законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 1700,00 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2008 року між ФОП Мезенцевою О.О. та ТОВ «Союз» було укладено договір на консультаційні послуги, відповідно до якого ФОП Мезенцева зобов'язалась надати позивачу інформаційно-консультаційні послуги по бухгалтерському та податковому обліку відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність».

Відповідно до наявних в матеріалах справи актах прийому-здачі виконаних робіт (арк.спр.41-45) ФОП Мезенцевою О.О. умови договору було виконано повністю.

Пунктом 5.2 договору від 03.11.2008 року на консультаційні послуги сторони визначили вартість робіт  - 30000,00 грн., а пунктом 5.3  порядок оплати, а саме:  оплата здійснюється частково, шляхом перерахування грошових коштів протягом дії цього договору , але остаточні  розрахунки повинні бути проведені не пізніше 13 березня 2009 року.

Відповідно до пункту договору 6.1 від 03.11.2008 року на консультаційні послуги у випадку порушення замовником строків оплати за договором, замовник сплачує виконавцю штраф у  розмірі 10% від неоплаченої суми згідно договору.

З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2009 року ФОП Мезенцева О.О. звернулась до позивача (ТОВ «Союз») з претензією на суму 19250,00 грн., в якій, посилаючись на  те, що станом на  13.03.2009 року ТОВ «Союз» не виконало своїх зобов'язань щодо строків оплати послуг (п.5.2 договору), заборгованість становить 17500,00 грн., а тому відповідно до п. 6.1 договору  ТОВ «Союз» зобов'язано сплатити ФОП Мезенцевій О.О. штраф у сумі 1750,00 грн. (арк.спр.20).

Як вбачається з матеріалів справи 27.03.2009 року ТОВ «Союз» перерахувало на рахунок  ФОП Мезенцевої О.О. 1700,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 1700,00 грн., позивач посилається на те, що свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг ФОП Мезенцевій О.О. відповідно до договору 03.11.2008 року на консультаційні послуги він порушив у зв'язку з неправомірними діями банку щодо строків виконання платіжних доручень № 29, № 26 та № 28 від 16.03.2009 року.

Проте, суд вважає такі посилання позивача необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов”язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов”язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов”язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб”єкту або суб”єктом господарювання.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками  судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені  письмово.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать про те,що позивач відповідно до договору від 03.11.2008 року на консультаційні послуги зобов'язаний був зробити остаточні  розрахунки не пізніше 13 березня 2009 року.

Посилання позивача на те, що він звертався до установи банку 13.03.2009 року з відповідним платіжним дорученням, в прийнятті якого банк відмовив, не приймаються судом, оскільки позивач не надав суду в порядку ст. 34 ГПК України відповідних письмових та належних доказів на підтвердження вказаного.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до банка з платіжними дорученнями 16.03.2009 року, тобто вже після закінчення строку остаточних розрахунків, встановленого умовами договору від 03.11.2008 року на консультаційні послуги.

До того ж, позивач посилається на те, що між ним та ФОП Мезенцевою О.О. було досягнуто усної домовленості щодо перенесення остаточного строку розрахунків за договором від 03.11.2008 року на консультаційні послуги на 16.03.09р.

Відповідно до положень ст.208 Цивільного кодексу України  правочин між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі.

Письмових доказів на підтвердження того, що між позивачем та ФОП Мезенцевою О.О. було досягнуто згоди щодо зміни строків оплати  послуг за договором від 03.11.2008 року, позивач суду не надав, в матеріалах справи такі докази також відсутні. До того ж, матеріали справи, а саме претензія ФОП Мезенцевої О.О. № 7 від 16.03.09р. , свідчать про те, що строк остаточної оплати послуг за договором (13.03.09р.) не змінювався, у зв'язку з чим ФОП Мезенцева О.О.

І звернулась до позивача з даною претензією вже 16.03.09р.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що строки оплати послуг за договором від 03.11.2008 року на консультаційні послуги ним були порушені не з його вини, а з вини відповідача (банку), матеріали справи свідчать, що позивач порушив строки оплати послуг за договором від 03.11.2008 року з власної вини, оскільки звернувся до банку з відповідними платіжними дорученнями вже після 13.06.09р.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вказаного, суд не знаходить протиправності поведінки та вини в діях банку щодо невиконання обов'язку по перерахуванню грошових коштів 13.03.09р. та прямого причинного зв'язку між поведінкою банка та шкодою, якої зазнав позивач у вигляді сплати штрафу в сумі 1700,00 грн. , а тому вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 1700,00 грн. необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються  на сторони пропорційно  розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 22, 208, 1066, 1068, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 174 Господарського кодексу України, статтями 1, 8, 32  Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 66-67, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, - суд   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Харківського акціонерного комерційного Земельного банку ( адреса:61057, м.Харків, вул. Чернишевська, 4, к/с 32002179600 в Управлінні НБУ в Харківській області, код ЄДРПОУ 19358721)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» (адреса: 62310, Харківська область, Дергачівський район, селище міського типу Козача Лопань, вул. Прикордонна, буд.8, код ЄДРПОУ 32357865) 110,82 грн. пені,  а також 6,24 грн. державного мита та 7,22 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 03.07.2009 року.

Справа № 61/70-09.