Постанова

від 03.09.2009 по справі 61/70-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

61/70-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2009 р.                                                           Справа № 61/70-09  

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді   (доповідача), судді  , судді   

при секретарі Горбачової О.А.

за участю представників сторін:

позивача –Васіліу С.В., довіреність (б/н від 05.01.2009 р.);

відповідача –не з'явився;   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЮЗ”, м. Харків (вх. № 2094Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2009 р. по справі № 61/70-09

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЮЗ”, м. Харків

до    Харківського акціонерного комерційного Земельного банку, м. Харків;

про стягнення 1810,82 грн., -

встановила:         

У квітні 2009 р. ТОВ "Союз" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення на його користь з Харківського акціонерного комерційного Земельного банку збитків у розмірі 1700 грн., яких зазнав позивач з вини банку та пені у розмірі 110,82 грн., а також державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., посилаючись на несвоєчасне виконання банком зобов'язань за договором банківського рахунку № 3598 на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті за поточним рахунком № 260090110878.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2009 р. по справі № 61/70-09 (суддя Рильова В.В.) позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача  110,82 грн. пені,  а також 6,24 грн. державного мита та 7,22 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процессу, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено, з посиланням на відсутність протиправності поведінки та вини в діях банку щодо невиконання обов'язку по перерахуванню грошових коштів, а також на відсутність прямого причинного зв'язку між поведінкою банка та шкодою, яку зазнав позивач у вигляді сплати штрафу в сумі 1700,00 грн.

Позивач в апеляційній скарзі порушує питання  про скасування зазначеного рішення в частині відмови відшкодування збитків у розмірі 1700 грн. і винесення  нового, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та покласти всі судові витрати на відповідача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування норм матеріального права.           

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 р. розгляд даної справи було відкладено на 01.09.2009 р. о 12:00 годині, у  зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 01.09.2009 р. відповідач знов не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення, яке мається в матеріалах справи.

Колегія суддів, враховуючи, що неприбуття  представника відповідача в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, визнала за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені у апеляційній скарзі, заслухавши пояснення в судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції,    10.10.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір  банківського рахунку № 3598 на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті за поточним рахунком № 260090110878 (а.с. 8).

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 зазначеного договору Банк взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати його умови та здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта на протязі всього операційного часу банку, при умові  надання  клієнтом розрахункових документів в операційний відділ банку.

У п. 5.1 договору сторони визначили строк його дії, а саме: договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до його розірвання сторонами.

Згідно п. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати  з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

З договору банківського рахунка № 3598 вбачається, що  сторони не визначили у ньому особливих умов щодо строків виконання розпоряджень клієнта.

Ст. 8  Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачено обов'язок банку виконувати доручення   клієнта,   що міститься  в  розрахунковому  документі,  який  надійшов  протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі  надходження  розрахункового  документа   клієнта   до обслуговуючого  банку  після  закінчення  операційного  часу  банк зобов'язаний виконати доручення  клієнта,  що  міститься  в  цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту,  строки виконання доручень клієнтів.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що надані позивачем 16.03.2009 р. протягом операційного часу платіжні доручення № 26, № 28, № 29 були виконані банком з порушенням строків, встановлених діючим законодавством та умовами договору, а саме: доручення № 29 - 17. 03.2009 р., № 26 –20.03.2009 р., № 28 –30.03.2009 р.

18.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 15 щодо сплати збитків, завданих йому банком  (а.с.17).

Листом № 02-15/935 від 23.03.2009 р. Банк відповів на звернення позивача та зазначив, що він не може забезпечити вчасне перерахування платежів, посилаючись на загальноекономічну кризу в Україні, та звертав увагу на те, що ним вперше порушено свої зобов'язання за договором, а тому просив не притягувати його  до відповідальності (а.с. 18).

У п. 3.2 договору банківського рахунку сторони визначили, що у разі порушення банком  умов договору та інструкцій НБУ з розрахунково-касового обслуговування банк несе відповідальність перед клієнтом згідно діючого законодавства.

Ст. 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” у   разі  порушення  банком,  що  обслуговує  платника, встановлених цим Законом строків виконання  доручення  клієнта  на переказ  цей  банк  зобов'язаний  сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 % суми   простроченого   платежу   за   кожний   день прострочення,  що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком,  що обслуговує  отримувача,  строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за  кожний  день прострочення,  що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.  В цьому випадку  платник  не  несе  відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 110,82 грн. пені за несвоєчасне виконання доручень клієнта у вигляді порушення строків виконання платіжних доручень, є законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2009 р. у цій частині позивачем не оскаржується.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу в частині відмови у стягненні з відповідача збитків в сумі 1700,00 грн., позивач посилається на те, що свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг ФОП Мезенцевій О.О. відповідно до договору 03.11.2008 р. на консультаційні послуги він порушив у зв'язку з відмовою прийняти у позивача 13.03.2009 р. платіжне доручення на перерахування коштів, оскільки у разі виконання банком цих платіжних доручень 13.03.2009 р. (у п'ятницю) або 16.03.2009 р. (у понеділок), позивач не сплачував би штрафні санкції за договором на консультаційні послуги ФОП Мезенцевій О.О.

Проте, з таким твердженням колегія суддів не погоджується, вважає його  необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції,    03.11.2008 р. між ФОП Мезенцевою О.О. та ТОВ “Союз” було укладено договір на консультаційні послуги, відповідно до якого ФОП Мезенцева зобов'язалась надати позивачу інформаційно-консультаційні послуги по бухгалтерському та податковому обліку відповідно до Закону України “Про аудиторську діяльність”.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актах прийому-здачі виконаних робіт  ФОП Мезенцевою О.О. умови договору було виконано повністю (а.с. 41-45).

Сторони у п. 5.2 зазначеного договору на консультаційні послуги визначили вартість робіт - 30000,00 грн., а у п. 5.3 –порядок оплати, за яким оплата здійснюється частково, шляхом перерахування грошових коштів протягом дії цього договору, але остаточні  розрахунки повинні бути проведені не пізніше 13.03.2009 р.

У випадку порушення замовником строків оплати за договором, відповідно до п. 6.1 договору від 03.11.2008 р. на консультаційні послуги, замовник сплачує виконавцю штраф у  розмірі 10 % від неоплаченої суми згідно договору.

З матеріалів справи вбачається, що станом на  13.03.2009 р. позивач не виконав своїх зобов'язань щодо строків оплати послуг, згідно п. 5.2 договору на консультаційні послуги, що підтверджується наявною у матеріалах справи претензією № 7 від 16.03.2009 р. ФОП Мезенцевої О.О. до позивача, в якій ФОП Мезенцева О.О. посилається на  те, що, заборгованість становить 17500,00 грн., а тому відповідно до п. 6.1 договору позивач зобов'язаний сплатити їй штраф у сумі 1750,00 грн. (а.с.20).

27.03.2009 р. позивач перерахував на рахунок  ФОП Мезенцевої О.О. 1700,00 грн. (а.с. 13).

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов”язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов”язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Крім того, ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб”єкту або суб”єктом господарювання.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, у  відповідності до ст. 22 ЦК України, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

Як вже зазначалось, позивач зобов'язаний був зробити остаточні  розрахунки з  ФОП Мезенцевою О.О. не пізніше 13.03.2009 р.

Позивач, в обгрунтування своїх позовних вимог, посилається на те, що він звертався до установи банку 13.03.2009 р. з відповідним платіжним дорученням. Крім того позивач вказує, що   між ним та ФОП Мезенцевою О.О. було досягнуто усної домовленості щодо перенесення остаточного строку розрахунків за договором від 03.11.2008 р. на консультаційні послуги на 16.03.2009 р.

Проте в матеріалах справи відсутні відповідні письмові докази на підтвердження вказаного. До того ж, вказана вище претензія ФОП Мезенцевої О.О. № 7 від 16.03.2009 р., свідчать про те, що строк остаточної оплати послуг за договором не змінювався.

Таким чином, позивач звернувся до банка з платіжними дорученнями лише 16.03.2009 р., тобто вже після закінчення строку остаточних розрахунків, встановленого умовами договору від  03.11.2008 р. на консультаційні послуги.

Отже, місцевим судом було вірно встановлено, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що строки оплати послуг за договором від 03.11.2008 р. на консультаційні послуги ним були порушені не з його вини, а з вини банку. Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що позивач порушив строки оплати послуг за даним договором з власної вини, оскільки звернувся до банку з відповідними платіжними дорученнями вже після 13.06.2009 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на які ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Позивачем не доведено обґрунтованість та правомірність своїх позовних вимог до відповідача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 1700,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і такими, що базуються на припущеннях, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2009 р. по справі № 61/70-09 та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

                                                постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СОЮЗ”, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2009 р. по справі № 61/70-09  залишити без мін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.  

Повний текст постанови підписаний 02.09.2009 р.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді