Постанова

від 01.12.2014 по справі 917/1316/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 року Справа №917/1316/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

позивача - Павліченко П.І., за довіреністю б/н від 02.09.2014р.,

1-го відповідача - Левенко О.П,. за довіреністю б/н від 01.11.2014 р.,; Ахтінович В.В., за довіреністю б/н від 07.11.2014р.,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Селянського (фермерського) господарства "Надія", с.Червоні Пологи, Полтавська область, (вх.№3357П/1-40) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року по справі №917/1316/14,

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Надія", с. Червоні Пологи, Полтавська область,

до 1. Приватного підприємства "Альянсагротрейд", с. Оріхівка, Полтавська область,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз", м. Одеса,

про визнання договору недійсним ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року по справі №917/1316/14 (суддя Солодюк О.В.) у позові відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того апелянт просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

В обґрунтування своєї позиції по справі, апелянт вказує, що ставить під сумнів дійсність додаткової угоди №1 від 13.12.2013 року, опираючись на наявність фактів, а саме на акти складення документів. При цьому, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно розподілив обов'язок по доказуванню, адже спростування даних сумнівів, тобто тягар доказування, лежить на відповідачах.

Крім того, позивач зазначає, що СФГ "Надія" додаткову угоду №1 від 13.12.2013 року до договору фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року не підписувала, а також пропозиції щодо її укладення від сторін не отримувала. Тобто, укладенням додаткової угоди №1 від 13.12.2013 року до договору фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року між відповідачами не було враховано волевиявлення СФГ "Надія", що на думку апелянта, є порушенням вимог частини 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України. Також, як вказує апелянт, при укладанні додаткової угоди №1 від 13.12.2013р. були порушені вимоги підпункту 6.7 пункту 6 договору фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Приватне підприємство "Альянсагротрейд" надало відзив на апеляційну скаргу (вх.№10916 від 20.11.2014 року), в якому просить рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, у зв'язку з тим, що на думку 1-го відповідача апеляційна скарга позивача не містить вказівок на порушення Закону, та включає в себе тільки перелік тверджень на основі довільного тлумачення законодавства.

ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" також надало відзив на апеляційну скаргу (вх.№10970 від 21.11.2014 року), в якому просить рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з огляду на те, що судом першої інстанції повно та всебічно відображено обставини, висновки суду відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а посилання апелянта є необґрунтованими.

Також, ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" надало клопотання (вх.№10969 від 21.11.2014 року) про розгляд справи без участі представника 2-го відповідача, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз".

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 26.11.2014 року представник позивача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. Представник 1-го відповідача, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи учасників процесу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та 1-го відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У липні 2014 року Селянське (фермерське) господарство "Надія" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Альянсагротрейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз", в якій просило визнати недійсним договір №13/12/2 від 13.12.2013 року про відступлення права вимоги.

У вересні 2014 року позивач надав до суду заяву про доповнення позовних вимог, у якій просив визнати недійсною додаткову угоду №1 від 13.12.2013 року до договору фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що оскаржуваний договір №13/12/2 від 13.12.2013 року про відступлення права вимоги та додаткова угода №1 від 13.12.2013 року до договору фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року укладені з порушенням вимог діючого законодавства. Зокрема, позивач вважає, що договір про відступлення права вимоги є незаконним, оскільки Закон України "Про фінансовий лізинг" не передбачає укладення інших угод, крім угоди про сублізинг; внаслідок укладення договору уступки права вимоги була проведена незаконна заміна боржника; додаткова угода №1 є підробленою та такою, що укладена без врахування волевиявлення позивача.

18.09.2014 року господарський суд Полтавської області відмовив в задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на безпідставність доводів позивача та спростування їх наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" (лізингодавець) та Селянським фермерським господарством "Надія" (лізингоодержувач) були укладені два договори фінансового лізингу №101-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року та №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року, відповідно до яких передавались у лізинг об'єкти: трактор Бєларусь 892 строком на 33 місяці та борона причепна БДМП 3х4 строком на 21 місяць.

13.12.2013 року між Селянським фермерським господарством "Надія" (первинний кредитор) та Приватним підприємством "Альянсагротрейд" (новий кредитор) був укладений договір переуступки права вимоги №13/12/2, відповідно до якого первинний кредитор передає право вимоги виконання зобов'язань від Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" (боржник), які виникли у боржника по договору фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.13р. (основний договір) новому кредитору, в результаті чого новий кредитор заміняє первинного кредитора як сторону в зобов'язаннях, маючи право вимагати виконання зобов'язань по основному договору.

Предметом вказаного основного договору є передача боржником майна, вказаного основним договором як об'єкт лізингу, а саме: борона причепна БДМП 3х4 2012р. випуску, червоного кольору, заводський №115 (об'єкт лізингу) у фінансовий лізинг первинному кредитору, за що первинний кредитор зобов'язаний був сплачувати лізингові і інші платежі на підставі і в об'ємах вказаних в основному договорі.

Згідно п. 1.3.1 договору новий кредитор отримує право вимагати замість первинного кредитора виконання боржником наступних зобов'язань: а) передати право власності на об'єкт лізингу на умовах та в порядку, визначених основним договором; б) передати документи, підтверджуючі перехід права власності на об'єкт лізингу на умовах та в порядку, визначених основним договором; г) вимагати від боржника виконання всіх інших зобов'язань, передбачених по основному договору.

Відповідно до п. 1.3.2 договору новий кредитор зобов'язаний виконати перед боржником наступні зобов'язання: а) виконати умови основного договору; б проводити оплату лізингових платежів та інших платежів у відповідності з умовами основного договору та додатку №4 до нього.

На момент укладення даного договору первинний кредитор по основному договору не виконав перед боржником наступні зобов'язання: всі зобов'язання по основному договору, строк виконання яких ще не настав (п.1.3.3.договору).

Відповідно до п.2.2 договору сторони домовились, що даний договір є безоплатним.

Згідно п. 3.3 договору протягом п'яти робочих днів з моменту вступу даного договору в силу, первинний кредитор передає новому кредитору майно, яке було отримано первинним кредитором від боржника по основному договору.

Даний договір є укладеним з моменту підписання його сторонами, вступає в силу з моменту підписання його боржником і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по основному договору.

13.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" та Приватним підприємством "Альянсагротрейд" укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року, відповідно до п. 1 якої у зв'язку з укладенням договору про переуступку права вимоги №13/12/2 від 13.12.2013 року сторони домовились, у всіх випадках згадування в договорі найменування або реквізитів лізиногоотримувача, використовувати найменування або реквізити Приватного підприємства "Альянсагротрейд", код ЄДРПОУ 34235511.

Стосовно посилань позивача на те, що договір про переуступку права вимоги №13/12/2 від 13.12.2013 року та додаткова угода до договору фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року не відповідають вимогам закону та є неправомірними колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 4 вказаної статті встановлено, що правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України вказує, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України також визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З договору про відступлення права вимоги №13/12/2 від 13.12.2013 року вбачається, що сторони договору визначили предмет договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, строк дії договору, зміну умов договору та інші положення.

Згідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Договір про відступлення права вимоги № 13/12/2 від 13.12.2013 р. укладено в письмові й формі, так само, що і договір фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року. Державна реєстрація спірного договору не проводилась та не вимагалась, так само, як і договору фінансового лізингу № 102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року Вищезазначений договір підписано його сторонами - головою СФГ "Надія" - Проскур яковим І.Г. (уповноваженим на вчинення відповідного протоколом №21/02 загальних зборів членів СФГ "Надія" від 21.02.2013р.) та директором ПП "Альянсагротрейд" Левенко А.П.

Отже, під час укладення договору про відступлення права вимоги №13/12/2 від 13.12.2013 року, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов спірного договору та уклали правочин із додержанням форми його вчинення.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (статті 510 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З договору фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року, зокрема, з частини 2 договору, вбачається, що Сільське фермерське господарство "Надія" по даному договору має як права, так і обов'язки. Права та обов'язки за цим договором має також і Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз".

Відповідно до договору переуступки права вимоги №13/12/2 від 13.12.2013 року Селянське фермерське господарство "Надія" (первісний кредитор) передало Приватному підприємству "Альянсагротрейд" (новому кредитору) право вимоги виконання зобов'язань від Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" (боржник), які виникли у боржника по договору фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013року (основний договір) новому кредитору, в результаті чого новий кредитор заміняє первинного кредитора як сторону в зобов'язаннях, маючи право вимагати виконання зобов'язань по основному договору.

Таким чином, колегія суддів встановила, що правочин - договір переуступки права вимоги № 13/12/2 від 13.12.2013 р. спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договір переуступки права вимоги №13/12/2 від 13.12.2013 року підписаний трьома сторонами, а саме: первісним кредитором - Селянським фермерським господарством "Надія", новим кредитором - Приватним підприємством "Альянсагротрейд" та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз", що відповідає приписам пункту 19.3. договору №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року, а саме те, що передання прав та обов'язків третій особі вчинено при письмовому погодженні лізингодавця.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 13/12/2 від 13.12.2013 р. є безпідставною, необґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.

Щодо посилань позивача на те, що договір переуступки права вимоги №13/12/2 укладений 13.12.2013 року в м. Одеса і в цей же день, 13.12.2013 року, в с. Червоні Пологи Лубенського району Полтавської області передається по акту об'єкт лізингу - борона причіпна БДМП 3x4, що може свідчити про те, що один із цих документів складений заднім числом, а отже, вони не можуть прийматись, як доказ відповідного волевиявлення сторін і являються документами підробленими і тому втрачають доказову силу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України апелянт не надав доказів того, що Левенко О.П. 13.12.2013 року не міг перебувати і в м. Одеса і в с. Червоні Пологи Лубенського району Полтавської області в один день, як і не надав інших переконливих доказів того, що оскаржуваний договір переуступки права вимоги №13/12/2 від13.12.2013 року вчинено за відсутності волевиявлення сторони.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 13.12.2013 року до договору фінансового лізингу № 102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що даний правовий акт укладений сторонами в письмовій формі, підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" та директором Приватного підприємства "Альянсагротрейд", скріплений печатками, зміст додаткової угоди №1 від 13.12.2013р. не суперечить чинному законодавству України, а отже підстави визнання додаткової угоди недійсною - відсутні.

Отже, дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору переуступки права вимоги №13/12/2 від 13.12.2013 року та додаткової угоди №1 від 13.12.2013 року до договору фінансового лізингу №102-ХР-МСБ-Ф-062 від 27.02.2013 року недійсними, з огляду на відсутність порушень приписів чинного законодавства при їх укладенні.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року по справі №917/1316/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Надія", с. Червоні Пологи, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року по справі №917/1316/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.