Рішення

від 08.07.2014 по справі 450/1511/13-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1511/13-ц Провадження № 2/450/202/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р.Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді -Кукси Д. А. при секретарі -Оленич О. І. представник позивача ОСОБА_3

представник третьої особи : Маєвський Т.Б

Сав'як І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа : реєстраційна служба Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, Щирецька селищна рада Пустомитівського району Львівської області, Публічне акціонерне товариство „Креді Агріколь Банк" про визнання права власності та встановлення безоплатного земельного сервітуту на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів, позовні вимоги якого пізніше уточнив, в якому просить суд : скасувати право власності ОСОБА_7 на незавершене будівництво, яке розташоване на земельній ділянці, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1; Визнати недійсним Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14554519 від 15.05.2007 року на незавершене будівництво, яке розташоване на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; Визнати за ОСОБА_6 право власності на незавершене будівництво готовністю 56,42 %, яке розташоване на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Встановити ОСОБА_6 постійний безоплатний земельний сервітут на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, що належить ОСОБА_7 на підставі акта про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 449217 від 08.05.2007 року та розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_6, покликається на те, що за життя його батько ОСОБА_9 у 1958 році набув право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1, яке складалось з житлового будинку близько 1954 року побудови та господарських споруд. У 1959 році ОСОБА_9 було дозволено на належній йому присадибній земельній ділянці здійснити побудову нового житлового будинку на місці старого, який після побудови нового підлягав знесенню. Після закінчення будівництва на підставі рішення Щирецької селищної ради народних депутатів Львівської області № 184 від 10.12.1987 року, Львівським МБТІ 06.04.1988 року видано ОСОБА_9 свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими спорудами за адресою : АДРЕСА_1. 16.09.1997 року на підставі договору дарування за реєстровим № 2550 ОСОБА_6 набув у власність 1/2 частину житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1. 25.12.2001 року ОСОБА_6 отримав державний акт про право власності на прибудинкову земельну ділянку площею 0,5578 га., на якій знаходився старий житловий будинок в досить поганому стані, який підлягав знесенню після побудови нового.

Позивач вказує, що з метою поліпшення житлових умов для себе та своєї сім'ї в тому числі відповідача ОСОБА_7, ним було розпочате будівництво житлового будинку на місці старого, щляхом реконструкції такого. Будівництво проводилось за його кошти та за підсобною допомогою відповідача ОСОБА_7 У зв'язку з погіршенням у літі 2003 року здоров'я ОСОБА_6 та неможливістю займатись будівництвом будинку, 12.09.2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування 1/2 частини земельної ділянки належної ОСОБА_6 на якій проводилось будівництво нового будинку. На подарованій земельній ділянці було розпочате будівництво та складено всі будівельні матеріали для завершення будівництва. Позивач вказує, що договір був укладений для забезпечення закінчення будівництва, оскільки сам ОСОБА_6 за станом здоров'я не в змозі проводити будівництво. Однак після покращення стану здоров'я ОСОБА_6 продовжив будівництво будинку, що обурило ОСОБА_7 та після виниклою між ними сварки у сільській раді йому стало відомо, що без його відома ОСОБА_7 виготовив всю проектну документацію на новозбудований житловий будинок та 15.05.2007 року отримав витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 18855419 про реєстрацію за ним об'єкут незавершеного будівництва, готовністю 91 %, який знаходиться на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_1.

Позивач вказує, що будівництво будинку проводилось на належній йому земельній ділянці відведеній, цільове призначення якої не суперечить цій меті, за його власні кошти, шляхом реконструкції старого житлового будинку, який перейшов у його власність в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_9, а тому те, що ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку не дає підстави для визнання за його власником незавершеного будівництва, що розташоване на цій земельній ділянці.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просить суд задоволити повністю.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги позивача визнав частково та пояснив, що будівництво житлового будинку здійснювалось ним та ОСОБА_6 спільно на місці старого житлового будинку, який був розташований на належній ОСОБА_6 земельній ділянці, частина якої разом з незавершеним будівництвом на підставі договору дарування від 12.09.2003 року перейшла у його власність. Вважає, що у зв'язку з тим, що під час погіршення стану здоров'я він самостійно займався будівництвом будинку та те, що такий розташований на належній йому земельній ділянці він набув право на реєстрації за собою об'єкт незавершеного будівництва.

В судовому засіданні представник третьої особи : ПАТ „Креді Агріколь Банк" позовні вимоги позивача заперечив. Свої заперечення мотивує тим, що 22.05.2007 року між АТ „Індустріально-експортний Банк" правонаступником якого є „ПАТ „ Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1, готовність якого становить 91 %, що значиться за ОСОБА_7 згідно витягу прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 18855419 виданого 15.05.2007 року ОКП ЛОР „БТІ та ЕО". Вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_6 є безпідставними та необгрунтовними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що житловий будинок, який належить на праві власності ОСОБА_6 і ОСОБА_11 і незавершене будівництво ОСОБА_7 це різні житлові об'єкти за одною адресою : АДРЕСА_1 та розташовані на різних земельних ділянках. Із матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що на місці старого житлового будинку, який входив до складу будинковолодіння АДРЕСА_1, ОСОБА_9 у 1987 року побудовано новий житловий будинок, 1/2 частина якого в подальшому була подарована ОСОБА_11 та 1/2 частина ОСОБА_6, що свідчить про те, що реконструкція будинковолодіння 1958 року в незавершене будівництво, що зареєстроване за відповідачем ОСОБА_7 не могло відбутись. Позивачем не надано жодних доказів того, що він є власником незавершеного будівництва за адресою ; АДРЕСА_1, або має майнові права на нього, які підлягають захисту в судовому порядку. Натомість суду надано докази, що власником незавершеного будівництва, готовність якого складає 91 % та земельної ділянки площею 0,15 га., яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1054 га., яка передана для ведення особистого селянського господарства є відповідач. І таке право власності зареєстроване у встановленому законом порядку, а від так підстав набуття права власності у позивача немає. На підставі наведеного, вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необгрунтовними, а тому задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи : Обласного комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" ОСОБА_4 в судовому зсідання вказав, що в задоволенні позову позивача покликається на розсуд суду. По суті спору пояснив, що відповідно до інвентаризаційної справи та експлікації будинковолодіння АДРЕСА_1, не можливо встановити чи проводилось знесення старого житлового будинку 1958 року та припинення права власності на такий після побудови нового у 1987 році, що враховуючи розміщення житлових та господарських споруд на даній земельній ділянці дає підстави вважати про розміщення спірного об'єкту незавершеного будівництва на місці старого будинку. Виданий 15.05.2007 року ОКП ЛОР „БТІ та ЕО" ОСОБА_7 витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 18855419, не є правовстановлюючим документом, оскільки є тимчасовим термін дії якого становить три місяці з моменту видачі та не підтверджує реєстрацію права власності на нерухоме майно., а тому лише засвідчує об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці.

Представник третьої особи : Щирецької селищної ради в судове засідання не з'явився, однак від сільського голови Бродич М. надійшла заява в якій він вказує, що селищна рада позовні вимоги позивача ОСОБА_6 визнає та просить суд справу слухати у їх відсутності.

Представник третьої особи : реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, в судове засідання не з'явився, однак в ході судового розгляду справи дав покази згідно яких, в задоволенні позову покликається на розсуд суду.

Таким чином, проаналізувавши матеріали цивільної справи та дослідивши всі докази у справі у їх сукупності, вислухавши сторонни, суд прийшов до переконання, що обставини на які покликається позивач, як на підстави для задоволення заявлених ним позовних вимог знайшли своє часткове підтвердження у представлених суду доказах та матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Тому власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а лише конкретно визначеним законом способом захисту свого права. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений гл. 3 зокрема ст. 16 ЦК України, а інші способи визначаються спеціальними законами, які регулюють конкретні цивільні правовідносини.

Так, судом встановлено, що рішенням виконкому Щирецької селищної ради депутатів трудящих № 3 від 13.02.1958 року за ОСОБА_9 визнано право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 та проведено реєстрацію права власності від 19.02.1959 року.

Рішенням виконкому Щирецькї селищної ради народних депутатів трудящих № 5 від 11.04.1959 року, ОСОБА_9 надано дозвіл на побудову нового житлового будинку та місці старого на належній йому присадибі по АДРЕСА_1 та зобов'язано розробити відповідну технічну документацію на право будівництва будинку та після побудови старий будинок знести.

Згідно матерілаів інвентаризаційної справи встановлено, що на підставі рішення від 11.04. 1959 року ОСОБА_9 розроблено технічну документацію на побудову нового житлового будинку.

Так, Згідно експлікації будинковолодіння АДРЕСА_1, (арк. Інв. спарви 1) дане будинковолоідння складається, з : житлового будинку позначеного на під. Літ. А-1, житловою площею 61,60 кв.м.; тамбуру під літ «а»; сарай - під літ. «Б»; сарай під літ. «В»; сарай під літ. «г»; сарай під літ. «Д» ; колодязь під літ. «к»., а також відмічено місцерозташування нового житлового будинку на присадибній земельній ділянці.

Актом від 29.05.1959 року ОСОБА_9 відведено земельну ділянку на забудову будинковолодіння АДРЕСА_1 площею 6519.10 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Щирецької селищної ради народних депутатів Львівської області № 184 від 10.12.1987 року, вирішено затвердити акт від 15.09.187 про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку в смт. Щирець ОСОБА_9 по АДРЕСА_1, житловою площею 65,8 кв.м. та корисною площею 105,1 кв.м.

06.04.1988 року Львівським Міжміським бюро технічної інвентаризації ОСОБА_9 видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими спорудами, що розташовані АДРЕСА_1, та зареєстровано в реєстрову книгу за № 285.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 16.09.1997 року, позивач ОСОБА_6 прийняв у дар від ОСОБА_9 половину належного йому житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.

17.09.1997 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видане реєстраційне посвідчення за реєстраційним номером 285 в реєстраційній книзі № 3 про реєстрацію за ОСОБА_6 права особистої власності на ? частину житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1.

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи, друга половина будинковолодіння АДРЕСА_1 перейшла у власність ОСОБА_11 відповідно до реєстраційного посвідчення від 18.06.1997 року за реєстровим № 285 в реєстраційній книзі № 3.

25.12.2001 року на підставі рішення Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області № 160 від 22 листопада 2001 року, позивачу ОСОБА_6, видано державний акт на право приватної власності на землю серія ЛВ № 29188, зареєстрований у книзі записів державних актів на право власності на землю за № 244, а саме на прибудннкову земельну ділянку площею 0,5518 га до належного йому житлового будинку АДРЕСА_1.

12.09.2003 року між позивачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_7 був укладений договір дарування 1/2 земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_7, прийняв у дар одну другу частину земельної ділянки, що знаходить за адресою : АДРЕСА_1.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що на подарованій ОСОБА_7 частині земельної ділянки було розпочато реконструкцію старого житлового будинку.

Згідно показів сторін, а саме представника позивача ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_7, розпочате будівництво житлового будинку проводилось на місці старого житлового будинку 1954-58 року побудови, шляхом його реконструювання, який підлягав знесенню після побудови у 1987 році ОСОБА_9 нового будинку на підставі рішення Щирецької селищної ради депутатів трудящих № 5 від 11.04.1959 року.

Окрім доводів сторін, факт не знесення старого житлового будинку 1954-1958 року побудови за адресою : АДРЕСА_1 також стверджується, матеріалами інфвентраризаційної справи відповідного будинковолодіння, зокрема проведеними експлікаціями станом на 1987 рік та відсутність відомостей про знесення такого та припинення права власності на такий ОСОБА_9 Даний факт, також стверджується показами допитаного судом в якості свідка представника БТІ

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ч.2 ст. 59 ЦПК України.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 143 ЦК України можливістю з'ясування чи спірне майно не є незавершеним будівництвом, а є реконструкцією будинковолодіння 1958 року, є проведення судової - будівельно технічної експертизи.

В судовому засіданні сторони заперечили можливість проведення судової будівельно-технічної експертизи, покликаючись на те, що встановлені в ході судового розгляду справи обставини дають підстави вважати про можливість встановлення фактичних обставин іншими засобами доказування, окрім проведення експертиза, шляхом оцінки зібраних у справ доказах.

Ст.11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

З урахуванням наведеного, надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим судом обставинам, суд приходить до переконання про доведеність перед судом факту, проведення будівництва спірного незавершеного житлового будинку на місці старого будинку ( будинковолодіння 1958 року) шляхом реконструкції такого.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК Украни, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 381 ЦК України, садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на те, що рішення виконкому Щирецької № 5 від 14.04.1959 року в частині знесення старого житлового будинку після побудови нового у 1987 році, не виконано, суд приходить до висновку, що право власності ОСОБА_9 на такий припинено не було.

Таким чином, враховуючи те, що на підставі договору дарування від 16.09.1997 року ОСОБА_9 передав у дар позивачу ОСОБА_6 половину житловий будинок з господарськими спорудами (садибу) в межах якого на прибудинковій земельній ділянці був розташований старий житловий будинок 1958 року побудови, та те, що станом на час укладення договору право власності дарувальника на такий припинено не було, суд приходить до висновку про перехід прав на даний будинок до позивача ОСОБА_6, в порядку положень ст. 1218 та 1268 ЦК України, шляхом вступу в управління та володіння таким нерухомим майном.

Судом встановлено, що 15.05.2007 року відповідач ОСОБА_7 отримав витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер 18855419 про реєстрацію за ним спірного об'єкту незавершеного будівництва, готовністю 91%, який знаходиться на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_1.

Даний витяг отриманий ОСОБА_7 для укладення 22.05.2007 року договору іпотеки між ним АТ „Індустріально-експортний Банк" правонаступником якого є „ПАТ „ Креді Агріколь Банк".

Однак, згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, який був чинний станом на час видачі витягу, даний витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.05.2007 року має тимчасовий термін дії у три місяці та не є правовстановлюючим документом на право власності на спірний об'єкт будівництва, а лише засвідчує наявність об'єкта нерухомості, який знаходить на належній ОСОБА_7 земельній ділянці, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Таким чином, оскільки суду не доведено, що відповідач ОСОБА_7 набув та зареєстрував за собою право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою АДРЕСА_1, позовні вимоги і цій частині, суд вважає безпідставними.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Виходячи зі змісту ч.ч.1,2 ст.331 ЦК України, ч.1 ст.182 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Згідно ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Судом встановлено, що будівництво незавершеного будівництва було розпочате ОСОБА_6 у 2002 році за власні кошти. Факт понесення витрат особисто позивачем ОСОБА_6 на проведення будівництва, реконструкції старого будинку, об'єктивно стверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про придбання будівельних матеріалів та не заперечується відповідачем ОСОБА_7

Аналізуючи вищенаведені норми закону та встановленні судом обставини, суд приходить до висновку, що оскільки будівництво спірного об'єкту незавершеного будівництва проведене позивачем ОСОБА_6 на відведеній для цього земельній ділянці шляхом реконструкції старого житлового будинку 1958 року, право власності на який набутий ним на підставах, що не заборонені законом, тобто правомірно, даний об'єкт незавершенного будівництва, готовність якого згідно висновку експертного дослідження № 2002/13 від 25.03.2013 року, складає 56,42 %, не розцінюється судом, як об'єкт самочинного будівництво чи новоствореного нерухомого майна.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи те, що реконструкцією належного позивачу ОСОБА_6 житлового будинку 1958 року побудови, було проведено будівництво спірного об'єкту незавершеного будівництва, за його власні кошти, яке було розпочате на належній йому на праві власності земельній ділянці, яка в подальшому перейшла у власність відповідача, позивач ОСОБА_6 на законних підставах набув право власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва.

А тому, суд приходить до переконання, що майнові права позивача ОСОБА_6 щодо спірного об'єкту незавершеного будівництва підлягають захисту, шляхом визнання за ним права власності на такий.

Згідно ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлений щодо земельної ділянки або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (користувачу) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає в можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладки і експлуатації ліній електропередач, зв'язку трубопроводів, забезпечення водопостачанням, меліорації та інше.

Згідно п. 5 постанови № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав", суд зобов'язує відповідача укласти договір з позивачем у тому випадку, якщо обидві сторони не проти встановлення сервітуту в принципі, проте не змогли дійти згоди щодо умов договору. Якщо ж відповідач взагалі відмовляється від встановлення сервітуту, то суд встановлює його своїм рішенням. Неподання пропозицій призводить до того, що суд встановлює безоплатний сервітут.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_7 категорично відмовляється від встановлення земельного сервітуту позивачу ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га., що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 449217 від 08.05.2007 року та розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, суд приходить до висновку, про необхідність встановлення позивачу ОСОБА_6 безоплатного земельного сервітуту на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, що належить ОСОБА_7 для забезпечення здійснення володіння, користування та обслуговування належним йому об'єктом незавершеного будівництва.

Керуючись ст.ст. ,10 15, 30, 58, 60, 209, 212-222 ЦПК України, 15, 16, 316, 317, 328, 331, 376, 377 392, 401, 402, ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України ст. 41 Конституції України", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14554519 від 15.05.2007 року на незавершене будівництво, яке розташоване на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на незавершене будівництво готовністю 56,42 %, яке розташоване на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Встановити ОСОБА_6 постійний безоплатний земельний сервітут на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, що належить ОСОБА_7 на підставі акта про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 449217 від 08.05.2007 року та розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 сплачений судовий збір у розмірі 3441,00 грн. (три тисячі чотириста сорок одна гривня).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

СуддяД. А. Кукса