Рішення

від 19.06.2009 по справі 34/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/310

19.06.09

За позовомЗакритого акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія”

доВідкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”

простягнення 38 533,67 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники

від позивача –Маслей М.О. (довіренність № 14 від 11.03.2009);

від відповідача:Дурицький О.П. (довіренність № 2720-1/14 від 19.11.2008);Великородний А.О. (довіреність № 3033-1/14 від 05.12.2008).

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство „Українська екологічна страхова компанія”  (далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” (далі –відповідач) заборгованості та відшкодування збитків у сумі 38 533,67 грн.   

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування автотранспортних засобів № КИ-06-1/08-243 від 26.01.2008 та договору добровільного страхування автотранспортних засобів № КИ-О6-1/08-238 РП від 19.03.2008, внаслідок настання страхових подій –дорожньо-транспортних пригод виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки FORD Focus д.н.з. АА 4743 АЕ та власнику пошкодженого автомобіля марки Mercedes Benz S 350 4M д.н.з. АА 4444 АІ. Транспортні засоби ІЖ д.н.з. АА 5121 АМ та Samand д.н.з. АА 5731 ЕН, які  внаслідок протиправних дій водіїв цих транспортних асобів, пошкодили застраховані позивачем автомобілі, були застраховані відповідачем відповідно до Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Таким чином, на підставі статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, статтей 22, 993, 1166 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) та статті 27 Закону України „Про страхування” позивач отримав право зворотної вимоги до відповідача щодо виплати страхового відшкодування, виплати вартості проведеної автотоварознавчої експертизи, пені, 3% річних та інфляційних збитків відповідно до законодавства України, у зв'язку з невиконанням відповідачем, визнаної ним заборгованості.  

В процесі слухання справи, відповідачем була погашена сума основної заборгованості в розмірі 31 832,81 грн., від відшкодування пені в розмірі 3666,19 грн., 3% річних в розмірі 494,79 грн. та інфляційних збитків в розмірі 2952,38 грн. позивач відмовився. У зв'язку з зазначеним, позивачем було зменшено та уточнено позовні вимоги, відповідно до яких позивач просить стягути з відповідача державне мито в сумі 393,42 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. та вартість проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 396,00 грн.  

          Відповідач проти позову заперечив, мотивувавши свою позицію фактом повного виконання зобов'язання по відшкодуванню страхового відшкодування в порядку регресу. Письмові заперечення на позов відповідач господарському суду не надав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва (суддя Сташків Р.Б.) від 28.04.2009 було порушено провадження у справі № 34/310.

У судовому засіданні призначеному на 27.05.2009 оголошувалась перерва до 19.06.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2008 між позивачем та гр-ном Поліщуком Олегом Миколайовичем було укладено договір добровільного страхування автотранспортних засобів № КИ-06-1/08-243, об'єктом страхування за даним договором виступав автомобіль FORD Focus д.н.з. АА 4743 АЕ. До страхових випадків за даним договором відносились: пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди; аварії; протиправних дій третіх осіб; стихійних лих, природних явищ і дії обставин непереборної сили (повінь, буря, ураган, смерч, цунамі, шторм, злива, град, лавина, вихід підґрунтових вод; паводок, сель, удар блискавки, просідання ґрунту, землетрус); пожежі, вибуху або самозаймання; розбій, крадіжка, грабіж транспортного засобу.

27.06.2008 гр-ном Буланим Сергієм Павловичем було складено заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, відповідно до якої застрахований у позивача автотранспортний засіб зіткнувся з автомобілем ІЖ д.н.з. АА 5121 АМ, яким керував Педенко Віталій Сергійович, який, Постановою Дарницького районного суду від 01.08.2008, був визнаний винним у вчиненні адмінправопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Гр-н Буланий С.П. керував застрахованим автомобілем на підставі довіреності від 08.01.2008.

02.07.2008 на замовлення позивача ТОВ „Сател Груп” (оцінювач Гастуляк Б.П.) склало Звіт № 526/07/08 про оцінку автомобіля FORD Focus д.н.з. АА 4743 АЕ, визначивши розмір відшкодування в сумі 26 643,67 грн.  

05.07.2008 позивачем було складено страховий акт № КИ-06-1/08-243/1/184, яким була затверджена сума страхового відшкодування в розмірі 26 643,67 грн., яка була виплачена Поліщуку О.М., що підтверджено видатковим касовим ордером № 716 від 12.08.2008.

Листом від 29.09.2008 вих. № 56/08-3 позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування заподіяної шкоди в сумі 24 990,00 грн. в строк до 29.10.2008, обґрунтовуючи її тим, що автомобіль Педенко В.С. застраховано відповідачем відповідно до Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. При цьому, розмір зазначеної суми страхового відшкодування позивач визначив виходячи з наступних положень:

1) загальна вартість понесених позивачем витрат склала 27105,67 грн, з яких:  

- страхове відшкодування за страховим актом склало 26 643,67 грн;

- вартість проведення автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку застрахованого транспортного засобу склало 462,00 грн.;

2) поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ 3102180 від 17.09.2007, яким було застраховано автомобіль правопорушника Педенко В.С., передбачає максимальний розмір відповідальності 25 500,00 грн., з них франшиза складає 510,00 грн.

Тому загальна сума виплати складає 24 990,00 грн.

Листом від 07.11.2008 вих. № 17911-21 відповідач повідомив позивача про те, що сума в розмірі 26 133,67 грн. буде перерахована на розрахунковий рахунок позивача. Таким чином, відповідач повністю визнав суму страхового відшкодування, що була виплачена позивачем власнику FORD Focus д.н.з. АА 4743 АЕ.   

Крім того, 19.03.2008 між позивачем та гр-ном Ізраїлю Гріншпуном Міроном було укладено договір добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку № КИ-О6-1/08-238 РП, об'єктом страхування за даним договором виступав автомобіль Mercedes Benz S 350 4M д.н.з. АА 4444 АІ. До страхових випадків за даним договором відносились: пошкодження чи знищення транспортного засобу та/ або додаткового обладнання внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди; аварії; протиправних дій третіх осіб; стихійних лих, природних явищ і дії обставин непереборної сили; пожежі, вибуху або самозаймання; крадіжка, грабіж транспортного засобу.

10.09.2008 гр-ном Замашка Сергієм Григоровичем було складено заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, відповідно до якої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, застрахований у позивача автотранспротний засіб був пошкоджений автомобілем Samand д.н.з. АА 5731 ЕН, яким керував Яхябейк Еміль, який, Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.10.2008, був визнаний винним у вчиненні адмінправопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правовпорушення. Гр-н Замашка С.Г. керував застрахованим автомобілем на підставі довіреності від 20.03.2008.

12.09.2008 на замовлення позивача ТОВ „Сател Груп” (оцінювач Гастуляк Б.П.) склало Звіт № 927/09/08 про оцінку автомобіля Mercedes Benz S 350 4M д.н.з. АА 4444 АІ, визначивши розмір відшкодування в сумі 6472,42 грн.

30.09.2008 позивачем було складено страховий акт № КИ-06-1/08-238 РП/2/253, яким була затверджена сума страхового відшкодування в розмірі 6209,14 грн., яка була виплачена Гріншпуну Мірону, що підтверджено видатковим касовим орденом № 845 від 01.10.2008.

Заявою від 27.11.2008  вих. № 67/08-3 позивач звернувся до відповідача про відшкодування заподіяної шкоди в сумі 6095,14 грн. в строк до 27.12.2008, обґрунтовуючи її тим, що автомобіль Samand д.н.з. АА 5731 ЕН застраховано відповідачем. При цьому, розмір зазначеної суми страхового відшкодування позивач визначив виходячи з наступних положень:

1) загальна вартість понесених позивачем витрат склала 6605,14 грн, з яких:  

- страхове відшкодування за страховим актом склало 6209,14 грн;

- вартість проведення автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку застрахованого транспортного засобу склало 396,00 грн.;

2) поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА 1885882 від 09.11.2007, яким було застраховано автомобіль Samand д.н.з. АА 5731 ЕН, передбачає максимальний розмір відповідальності 25 500,00 грн., з них франшиза складає 510,00грн.

Тому загальна сума виплати складає 6095,14 грн.

Листом від 08.01.2009 вих. № 78-21 відповідач повідомив позивача про те, що сума в розмірі 5699,14 грн. буде перерахована на розрахунковий рахунок позивача. При цьому відповідач виходив з того, що сума страхового відшкодування складає  6209,14 грн., включаючи 510,00 грн. суми франшизи.

Таким чином, відповідач повністю визнав суму страхового відшкодування в розмірі 5699,14 грн. (за виключенням франшизи), що була виплачена позивачем власнику автомобіля Mercedes Benz S 350 4M д.н.з. АА 4444 АІ.

28.05.2009 відповідач перерахував позивачу страхове відшкодування за полісом № ВВ/3102180 в розмірі 26133,67 грн. та 11.06.2009 - страхове відшкодування за полісом № ВА/1885882 в розмірі 5 699,14 грн.

19.06.2009 позивач від позовних вимог щодо відшкодування пені в розмірі 3666,19 грн., 3% річних в розмірі 494,79 грн. та інфляційних збитків в розмірі 2952,38 грн. відмовився.

Проте, просить стягнути суму, витрачену позивачем на проведення автотоварознавчого дослідження за полісом № ВА/1885882 в розмірі 396,00 грн. та судові витрати, що були оплачені позивачем.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді витрат на проведення автотоварознавчого дослідження задоволенню не підлягають з наступних півдстав.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про страхування” страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Виходячи з зазначеного, страховим відшкодуванням слід вважати суми перераховані позивачем страхувальникам за договорами добровільного страхування автотранспортних засобів № КИ-06-1/08-243 від 26.01.2008 та № КИ-О6-1/08-238 РП від 19.03.2008 в розмірі 26 643,67 грн та 6209,14 грн. відповідно.

Таким чином, у позивача виникло право регресної вимоги на суми виплаченого страхового відшкодування у зазначених розмірах на підставі частини 1 статті 1191 ЦК України.

Враховуючи дію полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА 1885882 від 09.11.2007 та № ВВ 3102180 від 17.09.2007, які завдали шкоду майну, яке було застраховано позивачем, право регресної вимоги у позивача виникло до відповідача, що сторонами не оспорюється.  

Відповідно до пункту 22.1. та 22.2. статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Відповідно до пункту 9.1. статті 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого (пункт 9.2. зазначеного Закону України).

Відповідно до пункту 12.1. статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, виплата страхового відшкодування, яке мав провести відповідач, у зв'язку з настанням страхових випадків за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ 3102180 від 17.09.2007 та № ВА 1885882 від 09.11.2007 зменшується на визначену в полісі суму франшизи та обмежується розміром 25 500,00 грн. Тим самим, відповідач мав зобов'язання виплатити позивачу суми в розмірі 24 990,00 грн. та 5 699,14 грн. Натомість відповідач перерахував позивачу суми в розмірі 26 133,67 грн. та 5 699,14 грн.

Позивачем та відповідачем не оспорюється дійсність договорів добровільного страхування автотранспортних засобів № КИ-06-1/08-243 від 26.01.2008 та № КИ-О6-1/08-238 РП від 19.03.2008, полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА 1885882 від 09.11.2007 та № ВВ 3102180 від 17.09.2007, позивачем та відповідачем були погоджені суми страхового відшкодування, які в подальшому були виплачені позивачем та прийняті відповідачем.

Виходячи з зазначеного, суд прийшов до висновку, що відповідач виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування, що були перераховані позивачем страхувальникам за договорами добровільного страхування автотранспортних засобів № КИ-06-1/08-243 від 26.01.2008 та № КИ-О6-1/08-238 РП від 19.03.2008 в порядку регресу в повному обсязі.

Виходячи із пунктів 22.1. та 22.2. статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідач мав відшкодувати тільки оцінену у встановленому порядку шкоду.

Відповідно до статті 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу, яка відшкодовується, включає наступні витрати:

- витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством;

- витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

- витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Крім того,  статтею 34 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що Відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи Позивачем, а відтак Відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат на проведення Позивачем вищезгаданого автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина Відповідача у понесенні Позивачем спірної суми коштів на проведення автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 зазначеного Закону України).

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 318,33 грн. проведення автотоварознавчого дослідження за полісом № ВА 1885882.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) судові витрати у розмірі 385,34 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 11, 1191 ЦК України, статтею 9 Закону України „Про страхування”, статтями 9, 12, 22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” (ідентифікаційний код 16467237, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, п/р 26505020012804 в ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” МФО 322313, Код ЕДРПОУ 16467237) на користь Закритого акціонерного товариства „Українська екологічна страхова компанія” (ідентифікаційний код 30729278, м. Київ, вул. Резервна, б.8 п/р 2650000017163 в ВАТ  КБ „Хрещатик” МФО 300670, код ЄДРПОУ 30729278) судових витрат у розмірі 318,33 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 16.07.2009.