Рішення

від 22.05.2009 по справі 25/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.09                                                                                           Справа№ 25/111

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш»(м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «МКМ»(м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі  945,25 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Не з”явився

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:  На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш»(м.Львів)  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «МКМ»(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі  945,25  грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 29.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 08.05.2009 року.  Ухвалою від 08.05.2009 року розгляд справи відкладено до 14.05.2009 року, у зв»язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 14.05.2009 року розгляд справи відкладено до 22.05.2009 року, у зв»язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 29.04.2009 року, про відкладення від 08.05.2009 року, від 14.05.2009 року не виконав, явку повноважного представника  в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4272929 від 07.05.2009 року, № 4283211 від 13.05.2009 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

14.05.2009 року за вх.№9772 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 204,68 грн. інфляційних витрат,  9,55 грн. –3% річних та 5,77 грн. судових витрат.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 29.04.2009 року, про відкладення від 08.05.2009 року, від 14.05.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника  в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4272953 від 07.05.2009 року, №4283203 від 12.05.2009 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представників  сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.05.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до підписаних видаткових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю «Фреш»(надалі –позивач) Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «МКМ»(надалі –відповідач) поставлено товар на загальну суму 1 853,32 грн.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов»язання по оплаті товару виконав частково, сплативши 1 122,30 грн.

13.11.2008 року позивачем відповідачу була направлена претензія №210 про погашення боргу в сумі 961,22 грн., яку він частково задоволив, сплативши 230,20 грн.

Станом на 27.04.2009 року заборгованість відповідача становить 731,02 грн., згідно розрахунку боргу.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

За підрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить  945,25 грн.

14.05.2009 року за вх.№9772 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 204,68 грн. інфляційних витрат,  9,55 грн. –3% річних та 5,77 грн. судових витрат.

        На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення  суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  відзив на позовну заяву не представив,  явку повноважного представника в судове засідання  не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш»(м.Львів)  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «МКМ» (м.Львів)  в частині стягнення заборгованості в сумі  214,23 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №437 від 28.04.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №438 від 28.04.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «МКМ»(79022, м.Львів, вул.Гречана,14; р/р 260010029869 Перша Львівська філія ВАТ «Кредобанк», МФО 325365, ЗКПО 32182149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш»(79024, м.Львів, вул..Промислова,53; р/р 26001130000163 в ВАТ «ВІЕЙБІ Банк»м.Київ, МФО 380537, ЗКПО 23956445)  –  214  (двісті чотирнадцять) грн. 23 коп. боргу, 5 (п”ять) грн. 77 коп. – судових витрат.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.