Рішення

від 03.07.2009 по справі 53/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/244

03.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денрос»   

до Закритого акціонерного товариства «Мінський»

про стягнення 4 919,90 грн.

                                                                                              Суддя   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Глузд О.В.- представник по довіреності  № 55 від 07.04.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Мінський» заборгованості за Договором поставки № МН-06/41 від 15.11.2006р. в розмірі 4 919, 90 грн., в тому числі 3 827,77 грн. основного боргу, 465,63 грн. пені, 568,43 грн. інфляційних витрат, 58,07 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/244, розгляд справи призначено на 25.05.2009р.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 03.07.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 404924 від 08.04.2009р., наданою позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.07.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.11.2006р. між сторонами у справі укладено Договір № 06/41 відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується поставити згідно із письмовим Замовленням Покупця (відповідач) у термін, із зазначенням часу виконання самого Замовлення, терміну поставки товару Постачальником, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму. (п. 1.1 Договору № 06/41 від 15.11.2006р.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 4 604,96 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи видатковими накладними: № РНП-001513 від 12.06.2008р., № РНП-001100 від 21.05.2008р., № РНП-001385 від 28.05.2008р., № РНП-001617 від 26.06.2008р., № РНП-001152 від 29.05.2008р., № РНП-000978 від 08.01.2008р., № РНП-000903 від 27.03.2008р., № РНП-000902 від 27.03.2008р.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору № 06/41 від 15.11.2006р. Покупець здійснює оплату товару, що підлягає поставці згідно цього Договору і який визначений у Специфікації до нього кожні п'ять банківських днів за фактично реалізований товар.

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковою накладною уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач частково повернув позивачеві поставлений товар, що підтверджується належним чином завіреними копіями накладним про повернення постачальнику від 12.08.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на адресу відповідача претензію № 1211 від 12.11.2008р. з проханням розрахуватися з позивачем в повному обсязі поставленого товару. На доказ направлення претензії відповідачу позивач надав суду належним чином завірені копії: чеку № 7610 від 12.11.2009р. про направлення поштового відправлення, опису вкладення в цінний лист від 12.11.2008р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 25.11.2008р. оплатити позивачу поставлену продукцію у сумі 3 827,77 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 25.11.2008р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманої продукції в сумі 3 827,77 грн. не виконав.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  3 827,77 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені  за неналежне виконання Договору № 06/41 від 15.11.2006р.

Як вбачається з пункту 9.6 Договору № 06/41 від 15.11.2006р. у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених цим Договором, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач надав суду невірний розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору № 06/41 від 15.11.2006р. в розмірі 465,56 грн., а саме позивач вказує не вірну дату початку нарахування пені.

Так як, позивач повинен був оплатити поставлений товар у строк до 25.11.2008р., то в разі невиконання обов'язку відповідачем у вказаний строк, штрафні санкції нараховуються з 26.11.2008р.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 212,66 грн., відповідно до розрахунку суду.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

Позивач надав суду невірний розрахунок збитків від інфляції та 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов Договору, а саме позивач вказує не вірну дату початку нарахування збитків від інфляції та 3% річних.

          З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі  28,70 грн. та збитків від інфляції в сумі 286,05 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з  Закритого акціонерного товариства «Мінський»(04201, м. Київ, Мінське шосе, 4; ідентифікаційний код 23493904 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денрос»(04073, м. Київ, вул. Марко Вовчок, 14; ідентифікаційний код 32346869) основний борг в сумі 3 827 (три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 77 коп., пеню в сумі 212 (двісті дванадцять) грн. 66 коп., 3% річних в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 70 коп., збитки від інфляції в сумі  286 (двісті вісімдесят шість) грн. 05 коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 90 (дев'яносто) грн. 29 коп. та 267 (двісті шістдесят сім) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.