Рішення

від 19.12.2011 по справі 2-7280/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №2-7280/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді -Браги А.В.,

при секретарі -Лампіки О.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представників позивача -ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи -орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області, про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості в порядку спадкування за законом -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2011 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач через свого законного представника із вищезазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої, з урахуванням неодноразового уточнення та збільшення позовних вимог (а.с.74-77, 98-101), послалась на те, що її баба за життя здійснювала будівництво домоволодіння по вул. Переяславська, 22 в м. Дніпропетровську, що розташоване на земельній ділянці площею 670 м 2 . Остання за часом інвентаризація будівель та споруд зазначеного домоволодіння, на відміну від першої, зазначає, що таке домоволодіння є самочинним будівництвом та підлягає введенню в експлуатацію. Оскільки батьки позивача померли, позивач, її законний представник постійно проживали за адресою вказаного домоволодіння разом із бабою позивача до її смерті 22 травня 2010 року, яка за життя не оформила належним чином правовстановлюючі документи на домоволодіння. Посилаючись на зазначені обставини, вказуючи, що позивач має статус дитини-сироти, іншого житла немає, своєчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після баби, а остання все своє життя відкрито користувалась спірним домоволодінням без зауважень з боку органів влади, набувши також право користування і земельною ділянкою, позивач просила суд визнати, що до складу спадкового майна увійшло спірне домоволодіння разом із правом постійного користування земельною ділянкою, на якій розташоване таке домоволодіння, а також визнати за позивачем право власності на спірне домоволодіння в порядку спадкування за правом представлення та визнати за позивачем право постійного користування зазначеною земельною ділянкою в порядку спадкування за правом представлення.

В судовому засіданні позивач, її представники позовні вимоги в останній редакції підтримали, на полягали на їх задоволенні в повному обсязі. Також позивач в судовому засідання зазначила, що будівництво спірного домоволодіння дійсно здійснювала її баба.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від представника відповідача до суду надійшла заява (а.с.72) про розгляд справи за відсутністю даного представника та із прийняттям рішення судом на свій розсуд.

Представник третьої особи -органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради -позовні вимог підтримала, просила суд позов задовольнити.

Інші треті особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні з матеріалів справи (а.с.34, 89, 124) та пояснень позивача встановлено, що бабою позивача -ОСОБА_5 (а.с.8, 14, 16) за життя, зокрема в період з 1972 по 1975 рік, в 1989 році, здійснено будівництво будівель та споруд домоволодіння за адресою вул. Переяславська, 22 в м. Дніпропетровську.

Вказане домоволодіння складається, окрім іншого, з житлового будинку літ. А-1, гаражу літ. К, сараїв (тимчасових) літ. Б, В, Г, Е, вбиральні літ. Д, навісів літ. З, Л, душу літ. Ж та вольєру літ. И, які є самочинним будівництвом, потребуються введенню в експлуатацію (а.с.85-зворот).

Також судом встановлено, що право власності у встановленому законом порядку на домоволодіння за ОСОБА_5, позивачем чи іншою особою не зареєстроване, про що свідчить копія технічного паспорту станом на 23 вересня 2011 року (а.с.85-90, 121-124), підтверджується змістом позовної заяви в останній редакції (а.с.99, 125 -зворот), яку підтримали позивач, її представники.

Згідно звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта від 18 жовтня 2011 року (а.с.102-119) житловий будинок літ. А-1 з прибудовою літ. а-1 і ганком літ. а, гараж літ. К, які розташовані на території спірного домоволодіння, відповідають вимогам надійності та можливості їх безпечної експлуатації.

Судом встановлено, що спірне домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 670 м 2 (а.с.86), право власності на таку земельну ділянки або право користування у позивача відсутнє, що визнано стороною позивача в судовому засіданні.

Передбачені ст.126 ЗК України документи на підтвердження наявності в позивача чи її баби ОСОБА_5 права власності чи користування зазначеною земельною ділянкою позивачем, її представниками суду надані не були.

Натомість, в обґрунтування наявності у ОСОБА_5 права користування спірною земельною ділянкою позивачем, її представниками надано копію акту представника міськінвентарбюро від 21 грудня 1987 року (а.с.23), зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 за життя стверджувала про належність їй на праві приватної власності спірного домоволодіння, а сусіди ОСОБА_5 підтвердили факт побудови ОСОБА_5 такого домоволодіння на вільній земельній ділянці за адресою вул. Переяславська, 22 в м. Дніпропетровську. Доказів виділення (передачі) у користування або у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_5 позивачем не надано.

В судовому засіданні встановлено, що батько позивача помер 29 червня 1999 року (а.с.15), а його мати -баба позивача ОСОБА_5 померла 22 травня 2010 року за адресою спірного домоволодіння (а.с.22, 38, 39, 137), після чого відкрилась спадщина на належне їй майно.

31 серпня 2010 року позивач звернулась до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини (а.с.135-136) після своєї баби ОСОБА_5, за результатами чого було відкрито та зареєстровано спадкову справу (а.с.144).

Свідоцтво про право на спадщину (на спірне нерухоме майно) позивачем не отримано через не оформлення ОСОБА_5 за життя правовстановлюючих документів на спірне домоволодіння.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Положеннями ст.1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.ст.1218, 1220, 1223 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті . Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1266 ЦК України внуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, яки вони були живими на час відкриття спадщини .

Нормою ст.1225 ЦК України визначено, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

За змістом

Відповідно до ст.1299 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає в спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Нормою ст.376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом ст.377 ЦК України, 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. За змістом ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація вказаних прав є обов'язковою.

Положеннями ст.126 ЦК України встановлено, що право власності на землю посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтвом про право на спадщину. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку, що підставою для спадкування права власності на нерухоме майно, зокрема на домоволодіння, та права користування земельною ділянкою є наявність в спадкодавця таких прав на момент смерті. Відсутність цих прав у спадкодавця унеможливлює включення таких прав до складу спадщини, а отже їх спадкування спадкоємцями, в тому числі, за правом представлення.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що спірне домоволодіння є самочинним будівництвом, право власності на нього та право користування спірною земельною ділянкою спадкодавцем позивача за собою на час відкриття спадщини належним чином оформлено та зареєстровано не було, а отже не набуто спадкодавцем, в суду відсутні підстави вважати, що такі права власності та користування утворили спадщину спадкодавця ОСОБА_5 та можуть бути успадковані позивачем за правом представлення.

При цьому суд не приймає до уваги надану стороною позивача копію акту представника міськінвентарбюро від 21 грудня 1987 року як належний доказ наявності в спадкодавця позивача права користування спірною земельною ділянкою.

Даний акт за своїм змістом містить лише твердження спадкодавця ОСОБА_5, її сусідів щодо факту будівництва вказаним спадкодавцем спірного домоволодіння на вільній земельній ділянці без засвідчення наявності в ОСОБА_5 права власності чи користування щодо спірної земельної ділянки. Наявність зазначеного акту не утворює виникнення права користування чи власності (титул) на земельну ділянку.

При цьому стороною позивача не було надано суду і доказів звернення до відповідних органів з приводу виділення (відведення) спірної земельної ділянки.

Не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою в порядку спадкування і з огляду на те, що за змістом ст.92 ч.2 ЗК України право саме постійного користування земельною ділянкою може набуватись лише спеціальним колом суб'єктів, до яких не належать фізичні особи.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, що зумовлює відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування, суд керувався і нормою ст.1299 ч.2 ЦК України. За змістом даної норми закону право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Враховуючи, що спірне майно станом на час розгляду справи за позивачем не зареєстроване та взагалі не зареєстроване як таке, право власності на останнє позивач не набула, а отже вимоги у відповідній частині належить визнати необґрунтованими.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем на розгляду суд не ставилось, а судом не вирішувалось питання зміни, припинення чи погіршення житлових прав позивача (права проживання) відносно спірного домоволодіння.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на час ухвалення рішення у справі позивач втратила правовий статус дитини в зв'язку із досягнення повноліття (ст.6 СК України), а отже суд не приймає до уваги пояснення третьої особи -органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду у вигляді судового збору (державного мита) в розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, покласти на позивача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 5, 11, 16, 376 - 377, 1216 - 1219, 1225, 1266 ЦК України, ст. ст. 92, 116 Земельного Кодексу України, ст. ст. 58, 59, 60 - 61, 212, 213 - 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову, - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по справі, що складаються з державного мита у сумі 51, 00 гривні та 120, 00 гривень витрат пов'язаних з інформаціно -технічним забезпеченням вирішення справи не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя А.В. Брага