Рішення

від 02.12.2014 по справі 909/1138/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 р. Справа № 909/1138/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З. , при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД", вул. Промислова, 1/154, м. Житомир, 10000

до відповідача: Приватного підприємства "Боден", вул. Л.Українки,7, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500; вул. Бельведерська, 2-а, офіс 16-а, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості в сумі 152461,78 грн.

за участю представників сторін:

від відповідача: Василишин Є.В. - керівник, виписка з ЄДРЮОФОП АД № 606871 від 03.07.14р.

від позивача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Боден" про стягнення заборгованості в сумі 152461,78 грн., в тому числі 108735,6 грн. основного боргу, 12689,49 грн. пені, 17288,94 грн. інфляційних, 2272,75 грн. - 3% річних та 11475 грн. - плата за зберігання.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.14 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 23.10.14. Ухвалами суду від 23.10.14 та 11.11.14 розгляд справи відкладався.

Представники позивача в засідання суду не з"явилися, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримали в повному обсязі та просили суд їх задоволити.

Відповідач в засіданні суду подав клопотання за вх.№15528/14 від 02.12.14, в якому позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки після відправки пробної партії напівфабрикату "вет-блу" з овечих шкір на фірму "Wigal", виявилося, що вказаний напівфабрикат, який перероблявся Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД" (позивач по справі) на підставі договору №1013 ПппБ від 04.10.13 не відповідає вимогам ТУУ 00302391-03-98, ТУУ 00307879.005-98 внаслідок порушення норм технологічного режиму. З врахуванням наведеного, відповідач просив призначити експертизу щодо дотримання позивачем при переробці стрижених мокросолених овечих і козиних шкур у кількості 90000 штук в готову продукцію - напівфабрикат "вет-блу" та "вет-вайт" вимогам ТУУ 00302391-03-98, ТУУ 00307879.005-98.

Позивач направив на адресу суду факсограму від 02.12.14 (вх.19177/14 від02.12.14), в якій зазначив, що клопотання про проведення експертизи є необгрунтованим, доцільність її проведення відповідачем не доведено.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.12 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" встановлено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Розглянувши клопотання про призначення експертизи суд вважає, що встановлення фактичних обставин справи предметом позову у якій є стягнення коштів за договором на переробку давальницької шкірсировини не потребує спеціальних знань, а оцінка доказів може бути проведена судом на підставі наявних матеріалів справи, а тому в задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

04.10.13 між сторонами по справі укладено договір №1013 ПппБ від 04.10.13 на переробку давальницької шкірсировини, відповідно до п.1.1. якого, замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе зобов"язання по переробці стрижених мокросолених овечих і козиних шкур, у кількості 90000 штук, в готову продукцію - напівфабрикати "вет-блу" та "вет-вайт".

На виконання умов вказаного договору позивач виконав роботу по переробці стрижених мокросолених овечих і козиних шкур на загальну суму 108735,6 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт №1/Б від 27.12.13 на суму 55056 грн. та №2/Б від 30.12.13 на суму 53679,6 грн. (оригінали вказаних актів оглянуті в судовому засіданні 11.11.14), які підписані і скріплені печатками представниками обох сторін без жодних зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що оплата робіт виконавця проводиться не пізніше п"ятнадцятого дня після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, чого відповідач не зробив, чим грубо порушив умови укладеного договору .

Згідно із п.2.3.5 договору замовник зобов"язаний вивезти виготовлений напівфабрикат в строк 15-ти календарних днів з моменту його виготовлення. За кожний наступний день після 15 календарного дня виконавець має право виставити замовнику рахунок на оплату послуг із зберігання напівфабрикату в сумі з розрахунку 7,5 грн. за 1 тонну на добу.

Так як відповідач порушив умови п.2.3.5 договору, позивач правомірно нарахував плату за зберігання в сумі 11475 грн. за період з 15.01.14 по 26.09.14.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 108735,6 грн. основного боргу обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 12689,49 грн. пені, 17288,94 грн. інфляційних, 2272,75 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив иконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних, обгрунтований розрахунок яких становитиме 14037,05 грн. (індекс інфляції за січень-серпень 2014 року в ІПС "Законодавство" міститься в матеріалах справи). В решті стягнення інфляційних належить відмовити. Розрахунок 2272,75 грн. - 3% річних є арифметично вірним.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем виставлених позивачем рахунків, відповідач зобов"язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідач в порушення норми ч.6 ст.232 ГК України нарахував пеню за період прострочки з 15.01.14 по 26.09.14.

В даному випадку, виходячи з п.3.1. договору, зобов"язання по оплаті по акту здачі-приймання робіт №1/Б від 27.12.13 на суму 55056 грн. виникло 13.01.14, а по акту №2/Б від 30.12.13 на суму 53679,6 грн. - 15.01.14.

З врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, суд самостійно перерахував пеню по акту здачі-приймання робіт №1/Б від 27.12.13 за період прострочки з 13.01.14 по 13.07.14, по акту №2/Б від 30.12.13 за період прострочки з 15.01.14 по 15.07.14, обгрунтований розмір якої становитиме 8636,06 грн. (розрахунки пені в ІПС "Законодавство" містяться в матеріалах справи). В решті стягнення пені належить відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягають 108735,6 грн. основного боргу, 8636,06 грн. пені, 14037,05 грн. інфляційних, 2272,75 грн. - 3% річних та 11475 грн. - плата за зберігання.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 2903,13 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 218, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД" до Приватного підприємства "Боден" про стягнення заборгованості в сумі 152461,78 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Боден" (вул. Л.Українки,7, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500; вул. Бельведерська, 2-а, офіс 16-а, м.Івано-Франківськ, 76000, код 37042727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД" (вул. Промислова, 1/154, м. Житомир, 10000, код 32008372) - 108735 (сто вісім тисяч сімсот тридцять п"ять) грн. 60 коп. основного боргу, 8636 (вісім тисяч шістсот тридцять шість) грн. 06 коп. пені, 14037 (чотирнадцять тисяч тридцять сім) грн. 05 коп. інфляційних, 2272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 75 коп. - 3% річних, 11475 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят п"ять) грн. 00 коп. - плата за зберігання та 2903 (дві тисячі дев"ятсот три) грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 04.12.14

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"