Рішення

від 26.11.2014 по справі 910/21602/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21602/14 26.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут води та екології"

про стягнення заборгованості у розмірі 103 372,38 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін :

Від позивача: Розумний В.А. (Дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 26.11.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут води та екології" 103 372, 38 грн. заборгованості за Кредитним договором № 49-2008 від 23.05.2008р., з яких: 50 000,00 грн. - основний борг, 29153,45 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, 18278,08 грн. - пеня за порушення строку повернення кредиту, 1983,18 грн. - пеня за порушення строку сплати відсотків за користування кредитними коштами, 2500,00 грн. - штраф за несвоєчасне повернення кредиту, 1457,67 грн. - штраф за несвоєчасну сплату відсотків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014р. порушено провадження у справі № 910/21602/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2014р.

04.11.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" надійшли документи по справі.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в судовому засіданні 04.11.2014р. надав суду пояснення по справі.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут води та екології" у судове засідання 04.11.2014р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/21602/14 від 10.10.2014р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014р., що повернута поштовим відділенням зв'язку на адресу суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2014р. відкладено розгляд справи № 910/21602/14 на 26.11.2014р.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в судовому засіданні 26.11.2014р. надав суду відомості про знаходження позивача та відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут води та екології" в судове засідання 26.11.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2014р. направленою на юридичну адресу відповідача, яка повернута поштовим відділенням зв'язку на адресу суду.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 26.11.2014р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 26.11.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2008р. між Акціонерниим банком "Старокиївський банк" (змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк"), як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут води та екології", як позичальником, укладено Кредитний договір №49-2008 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитну лінію, що поновлюється у сумі 180000,00 грн. строком до 22.12.2008 р., а позичальник зобов'язувався повернути кредитору кредит та сплатити 25% річних за користування ним.

Відповідно до п. 3.1.1., п. 3.1.2. Кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути отриманий кредит і сплатити відсотки за користування кредитом не пізніше дати, вказаної в п. 2.3. цього договору. Сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі і строках, обумовлених п.п. 2.4., 4.2.

Відсотки за користування кредитом нараховуються від суми фактичної заборгованості по кредиту з дня його зарахування на поточний рахунок позичальника до повного погашення заборгованості по кредиту (п. 4.1.).

Відсотки за користування кредитними ресурсами сплачуються позичальником щомісяця до 30 числа місяця та одночасно з поверненням кредиту (п. 4.2.).

Пунктом 4.3. Кредитного договору визначено, що позичальник має право частково повертати кредит окремими траншами. При цьому відсотки нараховуються виключно за час фактичного користування кредитом.

Відповідно до п. 4.4. Кредитного договору, при порушенні строку повернення кредиту, нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки.

Згідно з п. 4.5. Кредитного договору, при порушенні строку сплати відсотків згідно п. 4.2. цього договору нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки, від нарахованої суми заборгованості по відсотках.

При порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків, зазначених в пп. 2.3., 4.2., позичальник зобов'язується сплатити кредитору за кожний несвоєчасний платіж одноразовий штраф у розмірі 5 (п'ять)% від неповерненої суми кредиту та/або несплаченої суми відсотків. Позичальник зобов'язаний сплатити суму штрафу на рахунок кредитора в десятиденний термін з моменту порушення строку сплати відсотків та/або повернення кредиту (п. 4.6.).

03.11.2008р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою плата за користування кредитом встановлена в розмірі 35 ( тридцять п'ять) процентів річних.

22.12.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою строк користування кредитом продовжено до 19.06.2009 р., а плата за користування кредитом встановлена в розмірі 60 ( шістдесят) процентів річних.

19.06.2009р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою строк користування кредитом продовжено до 22.12.2009 р., а плата за користування кредитом встановлена в розмірі 50 ( п'ятдесят) процентів річних.

22.12.2009р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою строк користування кредитом продовжено до 22.02.2010 р.

25.01.2010р. між сторонами укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою строк користування кредитом продовжено до 22.04.2010 р.

22.04.2010р. між сторонами укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою строк користування кредитом продовжено до 21.07.2010 р.

21.07.2010р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою строк користування кредитом продовжено до 20.08.2010 р.

20.08.2010р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою строк користування кредитом продовжено до 08.11.2010 р.

04.11.2011р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою строк користування кредитом продовжено до 02.12.2011 р.

02.12.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою строк користування кредитом продовжено до 01.06.2012 р., а плата за користування кредитом встановлена в розмірі 25 (двадцять п'ять) процентів річних.

Свої зобов'язання за Договором кредиту позивач виконав, надавши відповідачу кредит на суму 180000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1021 від 23.05.2008 року та виписками з особових рахунків.

Проте, відповідач, в порушення своїх зобов'язань за Кредитним договором, кредитні кошти, у встановлений договором строк, в повному обсязі не повернув, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут води та екології" 103 372, 38 грн. заборгованості за Кредитним договором № 49-2008 від 23.05.2008р., з яких: 50 000,00 грн. - основний борг, 29153,45 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, 18278,08 грн. - пеня за порушення строку повернення кредиту, 1983,18 грн. - пеня за порушення строку сплати відсотків за користування кредитними коштами, 2500,00 грн. - штраф за несвоєчасне повернення кредиту, 1457,67 грн. - штраф за несвоєчасну сплату відсотків.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

На виконання умов Кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти на суму 180000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1021 від 23.05.2008 року та виписками з особових рахунків.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту, оплати відсотків (процентів) за користування кредитом, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 50000,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 29153,45 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 50000,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 29153,45 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено про стягнення пені за порушення строку повернення кредиту у розмірі 18278,08 грн. (нарахована за періоди з 02.06.2012р. по 09.06.2013р., з 10.06.2013р. по 12.08.2013р., з 13.08.2013р. по 14.04.2014р., з 15.04.2014р. по 16.07.2014р., з 17.07.2014р. по 30.09.2014р.), пені за порушення строку сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1983,18 грн. (нараховану за загальний період з 01.07.2012р. по 30.09.2014р.), штрафу за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 2500,00 грн. та штрафу за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 1457,67 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.4. Кредитного договору, при порушенні строку повернення кредиту, нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки.

Згідно з п. 4.5. Кредитного договору, при порушенні строку сплати відсотків згідно п. 4.2. цього договору нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки, від нарахованої суми заборгованості по відсотках.

При порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків, зазначених в пп. 2.3., 4.2., позичальник зобов'язується сплатити кредитору за кожний несвоєчасний платіж одноразовий штраф у розмірі 5 (п'ять)% від неповерненої суми кредиту та/або несплаченої суми відсотків.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як встановлено судом, сторони, укладаючи Кредитний договір не встановили іншого порядку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Водночас, позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахована пеня за порушення строку повернення кредиту за періоди з 02.06.2012р. по 09.06.2013р., з 13.08.2013р. по 14.04.2014р.

Суд, перевіривши розрахунок пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГПК України, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 13315,70 грн.

Суд перевіривши розрахунок пені за порушення строку сплати відсотків за користування кредитними коштами, встановив, що стягненню підлягає пеня за порушення строку сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1981,89 грн.

Розрахунки штрафу за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 2500,00 грн. та штрафу за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 1457,67 грн. є арифметично вірними, у зв'язку з чим, дані вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що розмір невиконаного зобов'язання за Кредитним договором №6-2010 від 25.02.2010 року підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем, позовні вимоги про стягнення заборгованості за даним Кредитним договором підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Постановою Національного банку України від 17.06.2014 р. №365 позивача - Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2014р. в ПАТ "Старокиївський банк" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 18.06.2014 р. по 18.05.2014 р. та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіну Любов Олександрівну.

Враховуючи, те що Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" звільнений, від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір", то у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи те, що розмір задоволених позовних вимог становить 98408,71 грн., тому з відповідача з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1968,17 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут води та екології" (01034, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 18, код ЄДРПОУ 32044494) на користь Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, код ЄДРПОУ 19024948) 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - основний борг; 29153 (двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 45 коп. - відсотків за користування кредитними коштами; 13315 (тринадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 70 коп. - пені за порушення строку повернення кредиту; 1981 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 89 коп. - пені за порушення строку сплати відсотків за користування кредитними коштами; 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. - штраф за несвоєчасне повернення кредиту; 1457 (одну тисячу чотириста п'ятдесят сім) грн. 67 коп. - штраф за несвоєчасну сплату відсотків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут води та екології" (01034, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 18, код ЄДРПОУ 32044494) в доход Державного бюджету України 1968 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.12.2014р.

Суддя О.В. Гулевець