Рішення

від 15.07.2009 по справі 15/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"15" липня 2009 р.                                                                            Справа  № 15/77

Позивач:   АБ "Укоопспілка" в особі Рівненської філії  

Відповідач:  Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство "Сармат-Промресурс"       

про стягнення заборгованості по кредитах в сумі 402 826 грн. 27 коп.

                                                                                                              Суддя  

Секретар судового засідання Михалевська Л.В.

Представники:

Від позивача  :  Некозирєва А.Е. довіреність в справі

Від відповідача :  не з'явився

Стаття 20,22 ГПК України роз'яснена.  

СУТЬ СПОРУ:     Позивач - АБ "Укоопспілка" в особі Рівненської філії м.Рівне звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничого підприємства "Сармат-Промресурс", м.Рівне 402826,87 грн., в тому числі 300000,00 грн. заборгованості по кредиту, 27274,65 грн. заборгованості по відсотках, 81900,00 грн. заборгованості по комісійних, 28746,82 грн. пені за прострочені відсотки, 8614,80 грн. пені за прострочені комісійні та 30000,00 грн. штрафу.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги.

Відповідач втретє в судове засідання не з'явився, витребуваних доказів суду не надав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за встановленою та офіційно відомою адресою.

А так, суд вважає за можливе згідно ст.75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки останніх достатньо для вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку  суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

13 липня 2007 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір за №148 (далі договір, а.с.3), на виконання умов якого позивач відкрив відповідачу, як позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на поновлення власних обігових коштів в сумі 300000,00 грн. строком на 36 місяців з 13 липня 2007 р. по 12 липня 2010 р. із сплатою 18 відсотків річних (п.1.1 Договору).

Крім того, у відповідності до п.7..4 Договору, відповідач зобов'язувався сплачувати банку комісійні в розмірі 0,01% від залишкової суми заборгованості за кожен день користування кредитними коштами.

У відповідності до п.2.1 Договору, в забезпечення виконання зобов'язань за договором сторонами було укладено договір про заставу товарів в обороті №148 від 13.07.07р. (а.с.4-5), на виконання умов якого відповідач в забезпечення виконання взятих на себе за кредитним договором зобов'язань передав у заставу товари в обороті, а саме: плитку лицювальну керамічну, плитку полову на загальну суму 750000,00 грн. (додаток №1 до договору застави, а.с.6).

При перевірці у відповідності до п.5.2 Договору забезпечення банківської поруки, працівниками банку була виявлена відсутність заставного майна.

Викладене свідчить, що майно було реалізовано відповідачем без згоди банку, і, відповідно кошти від реалізації майна в рахунок погашення заборгованості в Банк не поступали.

Відповідно до п.5.4 Договору у разі недотримання позичальником умов кредитного договору, Банк має право розірвати договір і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу  у розмірі 10 відсотків від суми позики.

Відповідно до п.7.1 Договору, у разі відсутності коштів на розрахунковому рахунку позичальника відшкодування боргів банку проводиться шляхом звернення стягнення на кредит застави.

Як з'ясовано судом, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань та умов договору, припиняв сплату відсотків та комісій   з жовтня 2008 року.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача останнім створена заборгованість по відсотках в розмірі 27274,65 грн., заборгованість по комісійним в розмірі 8190,00 грн.

Відповідно до п.4.3 Договору, за порушення строків повернення кредиту і відсотків за кредит позичальник зобов'язувався сплачувати Банку достроково до встановленої  відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі 1,0 відсотка за кожен день прострочення платежу.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача має місце, позовні вимоги про стягнення з останнього 28746,82 грн. пені за простроченими відсотками та 8614,80 грн. пені за простроченими комісійними згідно поданого позивачем розрахунку (а.с.14), а також 30000,00 грн. штрафу у відповідності до п.5.4 Договору обгрунтовані, і на підставі   стст.549, 551, 611 п.3 ЦК України підлягають до задоволення.

Відповідно до п.2.2 Договору, кредит наданий Банком забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством.

Претензія №466 від 19.12.08р. (а.с.15) з пропозицією в добровільному порядку повернути кредит в розмірі 300000,00 грн., сплатити відсотки та комісійні за його користування, залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу, якщо інше  не встановлено договором.

Зазначене в даному випадку, на думку суду має місце.

Враховуючи  все    вищевикладене в сукупності, позовні вимоги   про дострокове повернення кредиту в розмірі 300000,00 грн. обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах справи    доказами і на підставі стст. 173, 193, 225 ГК України, стст.509, 525, 526, 530 п.2, 613 п.3, 1054 ЦК України підлягають до задоволення.

Натомість, суд враховуючи обставини у справі, ступінь вини відповідача у виникненні спору, через процеси, які відбуваються в економіці держави, не тільки майнові, але й інші обставини, які заслуговують на увагу вважає за можливе застосувати своє право, передбачене  п. 3 ст.83 ГПК України, і на підставі ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України зменшити розмір неустойки (штрафу та пені), яка підлягає стягненню з відповідача, як особи, яка порушила зобов'язання до 50 %, присудивши до стягнення відповідно 14373,41 грн. пені за простроченими   відсотками, 4307,40 грн. пені за простроченими комісійними та 15000,00 штрафу, а всього таким чином 33680,81 грн. неустойки.

Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку з зверненням до суду за захистом порушеного права на підставі ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

       ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничого підприємства "Сармат-Промресурс" (код ЄДРПОУ 30191738, м.Рівне, вул.М.Старицького, буд.45, р/р26009001013491 в РФ АБ Укоопспілка, МФО 333432) на користь позивача - Акціонерного Банку "Укоопспілка" в особі Рівненської філії (м.Рівне, вул.Чорновола,13, МФО 333432, ЗКПО 2109994) - 30000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 27274 грн. 65 коп. заборгованості по відсотках, 8190 грн. 00 коп. заборгованості по комісійних та 33680 грн. 81 коп. неустойки, а всього 369145 грн. 46 коп., 4340 грн. 77 коп. понесених судових витрат.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

   Суддя                                                                

підписано "20" липня 2009 р.