Рішення

від 25.11.2011 по справі 2-3726/11

ВОРОШИЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

2-3726/11

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ Справа № 2-3726/11

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі: головуючого -судді Орєхова О.І.

при секретарі -Шендері Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу недійсним, посилаючись на наступні обставини.

29 січня 2008 року між нею та відповідачкою -ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу прав засновника малого приватного підприємства В«Брокерська фірма «³кторіяВ» . Продаж здійснено за 50,00 грн. Ціною договору стала договірна вартість між сторонами. В той же час позивачка зазначає, що на момент вчинення договору купівлі -продажу у власності підприємства знаходилась будівля з ринковою вартістю, згідно Висновку про визначення ринкової вартості окремої нежитлової будівлі на 31.01.2008року ринкова вартість становить 6 877 899 (шість мільйонів вісімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень без НДС.

Здійснити продаж прав засновника МПП В«ВикторияВ» за його мізерною вартістю на вкрай невигідних для неї умовах змусили тяжкі обставини, а саме взамін довічного догляду, так як через похилий вік та хворобливий стан потребує стороннього догляду. Позивачка є людина похилого віку, часто хворіє. Позивачка отримує мізерну пенсії, якої ледь вистачає, щоб звести кінці з кінцями, інших джерел доходів не має. В той період (травень 2007 року) вона захворіла. На лікування їй знадобилась значна сума грошей, турбота та догляд. Єдиним способом отримати необхідне було оформлення на доньку підприємства, яка вмовляла оформити підприємство на неї для його подальшої роботи та задля заробітку для сім'ї. Щоб не затрачувати значну суму грошей на оформлення правочину вони погодились що продаж корпоративних прав буде зроблений за символічну плату у розмірі 50,00гривень. Оскільки іншого виходу позивачка вона не мала, а догляд та гроші вкрай були потрібні на лікування, це зумовило її укласти правочин на відчуження корпоративних прав на таких невигідних для неї умовах.

Просила суд визнати договір купівлі-продажу прав засновника малого приватного підприємства «Вікторія»від 29 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним, визнати право власності на нерухоме майно за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 55, з правом регістрації в БТІ м. Донецька за засновником МПП «Вікторія»ОСОБА_1, судові витрати покласти на відповідача.

Рішеням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2011 року позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 задоволені, визнано договір купівлі-продажу прав засновника малого приватного підприємства «Вікторія»від 29 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -недійсним та стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 державне мито у сумі 98,50 гривень.

Отже, при ухваленні судом рішення 25 листопада 2011 року встановлено, що не вирішенно питання щодо однієї з позовних вимог.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з»явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, надала до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі, проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує та просить прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 220 ЦПК України суд, який прийняв рішення, може за заявою осіб, які приймали участь у справі, або зі своєї ініціативи прийняти додаткове рішення, стосовно кої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 ЦПК України, суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов»язковою.

Судом встановлені наступні обставини.

29 січня 2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу прав засновника малого приватного підприємства В«Брокерська фірма «³кторіяВ» .

Продаж було здійснено за 50,00 гривень.

Ціною договору стала договірна вартість між сторонами.

В той же час, згідно висновку про визначення ринкової вартості окремої нежитлової будівлі на 31.01.2008 року ринкова вартість становить 6 877 899 гривень без НДС.

Досліджуючи матеріли справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу була власником корпоративних прав малого приватного підприємства В«ВикторияВ» (ЄДРПОУ 13481703), яке розташовано за юридичною адресою: 83100, м. Донецьк, бульвар Шевченко, Центральний ринок.

29 січня 2008 року ОСОБА_1 продала зазначені корпоративні права засновника малого приватного підприємства В«ВикторияВ» ОСОБА_2, відповідачу у справі, за 50,00 гривень, що сторонами не оспорюється і підтверджується договором.

Договір купівлі продажу посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстраційний №1208.

Як вбачається з матеріалів справи, позовних вимог ОСОБА_1, позивачка наводячи підстави недійсності угоди купівлі продажу, посилається на те, що продала корпоративні права підприємства та позбавила себе права власності під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

У відповідності з ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вважаючи договір купівлі-продажу прав засновника малого приватного підприємства В«Брокерська фірма «³кторіяВ» , який було укладено між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 недійсним, просила визнати за нею право власності малого приватного підприємства «Брокерська фірма «Вікторія».

Задовольняючи вимоги позивачки ОСОБА_2 щодо визнання недійсності вищевказаного договору, судом не було вирішено питання стосовно позовної вимоги, а саме визнання права власності за позивачкою.

Аналізуючи матеріали справи, судом на підставі положень ст. ст. 202, 203, 216, 233 ЦК України визнано недійсним договір купівлі-продажу прав засновника малого приватного підприємства В«Брокерська фірма «³кторіяВ» від 29 січня 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 55 від 31 травня 2000 року укладеного між Представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку, далі як «Продавець» з одного боку та мале приватне підприємство «Брокерська фірма «Вікторія»в особі директора ОСОБА_1, далі як «Покупець», де Продавець зобов»язується передати у власність Покупцю вбудоване примішення загальною площею 382,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 55.

Відповідно до п. 1.2 Статуту малого приватного підприємства «Брокерська Фірма «Вікторія», ОСОБА_1 є власником вказаного підприємства.

Отже, ОСОБА_1 стала власником корпоративних прав малого приватного підприємства В«ВикторияВ» .

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право набуття власності відноситься до конституційних прав громадянина, що у силу положень вищевказаної статті, не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, та розпоряджається своїм майном на свій розсуд. Власник майна має право вчиняти що до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

За вказаних обставин, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині визнання права власності на нерухоме майно за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 55, за засновником МПП «Вікторія»ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 220 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати право власності на нерухоме майно за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 55, за засновником МПП «Вікторія»ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.І. Орєхов