Рішення

від 03.07.2009 по справі 9/170пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/170пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.09                                                                                 Справа № 9/170пд.

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна виробнича фірма "Діоніс", м. Луганськ

про спонукання укласти договір

в присутності представників:

від позивача –Шапка Д.А., нач. юр. відділу, дов. № 21/15 від 09.01.09,

від відповідача – Бут В.І., дов. б/н від 10.06.09

в с т а н о в и в:

позивач, ТОВ "Луганськвода", звернувся з позовом до відповідача, ТОВ "ТВФ "Діоніс", у якому просить договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення № 1535/2 з 01.01.09, п. 3.2 договору прийняти в редакції позивача.

У судовому засіданні 03.07.09 позивач заявою за № 06/318-ю уточнив позовні вимоги та просить розглянути розбіжності, що виникли при укладенні договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення № 1535/2 від 01.01.09 та прийняти пункт 3.2 цього договору в редакції позивача.

Відповідач, ТОВ "ТВФ "Діоніс", відзивом на позовну заяву за № 24 від 19.06.09, наданим у судовому засіданні, не визнає вимоги позивача, посилаючись на таке.

У протоколі розбіжностей щодо п. 3.2 спірного договору відповідач просив позивача узгодити вузол обліку води у місці, яке було раніше, але згоди не отримав.

Твердження позивача про те, що відповідач затягує процес укладення договору, що призводить до позадоговірного водопостачання та ухилення від сплати за надані послуги не відповідає фактичним обставинам справи.

В обгрунтування позову позивач, ТОВ "Луганськвода", посилається на таке.

На адресу ТОВ "Луганськвода" надійшов протокол розбіжностей до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення № 1535, однак всі істотні та інші умови цього договору викладені відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює відносини у сфері водопостачання.

Згідно зі ст. 179 ГК України та ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укладення відповідного договору є обов'язковим для сторін.

Позивач вважає, що запропоновані відповідачем зміни до спірного договору є недоцільними, спрямованими на перешкоджання та ускладнення у забезпеченні послугами водопостачання та водовідведення.

Відповідач пропонує викласти п. 3.2 договору у наступній редакції:

Споживач встановлює (за свій рахунок) прилад обліку використаної води у місці зручному та легко доступному для огляду, у приміщенні з надійною гідроізоляцією, освітленням достатнім для знімання показників. У разі якщо прилад обліку використаної води вже встановлений у Споживача на момент укладення або пролонгації даного договору, раніше видані технічні умови на встановлення приладу обліку використаної води залишаються дійсними.

Позивач вважає, що викладена ним редакція цього пункту відповідає пункту 5.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затв. наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.08 № 190, зареєстр. в Мін'юсті України 07.10.08 за № 936/15627 (далі –Правила 190).

Крім того, відповідач своїми змінами до умов договору обмежує права позивача та пропонує їх з метою затягування процесу укладення договору, що призводить до позадоговірного водопостачання та ухилення від сплати за надані послуги.

Оцінивши матеріали справи, доводи та заперечення представників сторін, суд вважає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Фактично спір стосується розбіжностей, які виникли під час укладення спірного договору № 1535/2 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за протоколом розбіжностей від 23 лютого 2009 року, який отримано позивачем 24 квітня 2009 року, щодо місця розташування приладу обліку використаної води.

Згідно ст. 179 ГК України, ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укладення відповідного договору є обов'язковим для сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, проект спірного договору був направлений відповідачу із супровідним листом за № 12/559-ю від 31.12.08 (а.с. 32) та отриманий відповідачем 30 січня 2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого надана до матеріалів справи (зворотна сторона вказаного аркушу).

Виходячи з норми ч. 4 ст. 181 ГК України відповідач, у разі наявності заперечень щодо спірного пункту договору, мав скласти протокол розбіжностей до 20 лютого 2009 року включно.

Однак протокол розбіжностей був складений відповідачем лише 23 лютого 2009 року (згідно штампу у верхньому лівому куті на цьому протоколі –а.с. 31) та наданий позивачу 24 квітня 2009 року, про що свідчить штамп позивача у нижньому правому куті цього протоколу.

Таким чином, відповідач порушив двадцятиденний термін для розгляду проекту договору у редакції позивача, який передбачений законом, однак це не позбавляє його права врегулювати спірне питання.

Позивач у 20-ти денний термін з дня отримання протоколу розбіжностей звернувся до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що на адресу ТОВ "Луганськвода" надійшов протокол розбіжностей до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення № 1535, в якому відповідач запропонував викласти пункт 3.2 в своїй  редакції.

Позивач виклав цей пункт у такій редакції:

Відповідно до технічних умов Постачальника Споживач у точці підключення встановлює (за свій рахунок) прилад обліку використаної води. Без виконання цієї умови підключатися до мереж Постачальника Споживачу забороняється.

Оскільки відповідач вважає, що виконання цього пункту договору може призвести до втрат води не з його вини через те, що лічильник знаходиться не на його території, внаслідок чого можливе порушення цілісності та збереження засобу обліку, відповідачем запропонований пункт 3.2 у наступній редакції:

Споживач встановлює (за свій рахунок) прилад обліку використаної води у місці зручному та легко доступному для огляду, у приміщенні з надійною гідроізоляцією, освітленням достатнім для знімання показників. У разі якщо прилад обліку використаної води вже встановлений у Споживача на момент укладення або пролонгації даного договору, раніше видані технічні умови на встановлення приладу обліку використаної води залишаються дійсними.

Спірні правовідносини врегульовані Правилами 190 наступним чином:

За нормою п. 5.2 Правил 190 вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача,  як  правило,  на  межі  балансової  належності   мереж  виробника  та  споживача,  або  за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною  будівлі  в  місці входу водопровідного вводу.

Відповідно до п. 1.2 Правил 190 вузол обліку - це комплект засобів вимірювальної  техніки, занесених  до  Державного  реєстру   вимірювальної   техніки,   що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до  вимог  нормативних документів.

Відповідно до п. 3.1 Правил 190 розрахунки за спожиту питну воду  та  скид  стічних  вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 4.11 Правил 190 передбачено, що у випадку  розміщення  на  одній   території   кількох промислових  підприємств,  які  скидають  стоки  у  міську  мережу водовідведення,  виробник при  видачі  технічних  умов  передбачає встановлення   контрольних  колодязів  на  внутрішньо майданчикових мережах для кожного з підприємств.

Пунктом 5.7 Правил 190 передбачено, що установка  засобів  обліку  здійснюється  відповідно  до проекту, погодженого виробником.

За нормою п. 5.10 Правил 190 засоби обліку в місцях їх приєднання  до  трубопроводів повинні  бути  опломбовані  представником виробника і захищені від несанкціонованого  втручання  в  їх  роботу,  яке  може   порушити достовірний  облік  кількості отриманої води.  Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником.  Неопломбовані  засоби обліку до експлуатації не допускаються.

Крім того, пунктом 5.18 Правил 190 передбачено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку,  пломб і деталей пломбування,  встановлених представниками територіальних  органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку,  запірної арматури,  манометра та  іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Оскільки при укладенні спірного договору сторони у п. 3.2 не узгодили інше місце розташування приладу обліку використаної води, а згода виробника (позивача) на розташування приладу обліку використаної води в місці, запропонованому відповідачем, не отримана, суд вважає, що пункт 3.2 договору необхідно викласти у наступній редакції:

Прилад обліку використаної води повинен розташовуватись на мережі Споживача  на  межі  балансової  належності   мереж  Постачальника  та  Споживача.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.09 №361 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ", яка набрала чинності 27.04.09, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ, встановлено у розмірі 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

          Законом України від 26.12.2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлено, що з 01.04.2009 року розмір мінімальної заробітної плати складає 625 грн. 00 коп. Таким чином, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають сплаті у розмірі 312 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315 грн. 50 коп. покладаються на обидві сторони в рівних частках.

При подачі позову позивачем сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу платіжними дорученнями № 474 від 05.09.08 в розмірі 118,0 грн., № 259 від 28.08.08 в розмірі 118,0 грн. та № 469 від 05.09.08 в розмірі 118,0 грн., загалом у розмірі 354,0 грн., що перевищує встановлений чинними законодавством розмір, тому зайво сплачені витрати підлягають поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Пункт 3.2 договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення № 1535/2 викласти в наступній редакції:

3.2. Прилад обліку використаної води повинен розташовуватись на мережі Споживача  на  межі  балансової  належності   мереж  Постачальника  та  Споживача.

2. Стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної виробничої фірми "Діоніс", 91011, м. Луганськ, вул. Челюскінців, 143а/21, код 21761826, на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", 91047, м. Луганськ. кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, витрати зі сплати держмита у розмірі 42,50 грн. та інформаційно-технічні витрати –156,25 грн.

3. Повернути позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", 91047, м. Луганськ. кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, з державного бюджету зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 38,50 грн.

Підставою повернення зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 06.07.09.

Суддя                                                                                         А.Г.Ворожцов