Рішення

від 09.07.2009 по справі 17/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.09                                                                                           Справа№ 17/109

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ЗАТ “Єврофінанс”, м. Київ

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства “АГРО+”, с. Ременів

про: стягнення 102 239,85 грн.

Представники :

Від позивача: Шкаровська О.В. –представник (Довіреність б/н від 18.05.2009р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява                      ЗАТ “Єврофінанс”, м. Київ до Селянського (фермерського) господарства “АГРО+“, с. Ременів про стягнення 102 239,85 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.06.2009р.

З підстав, викладених в ухвалах суду  розгляд матеріалів справи відкладався.

В судовому засіданні 09.07.2009р. представник позивача подав додаткові пояснення по справі із уточненим розрахунком позовних вимог. Згідно уточненого розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідача 7 180,76грн. пені, 4 428,16грн. інфляційних втрат та 897,60грн. 3% річних. В частині суми основного боргу представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судові засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

02.11.2007р. між сторонами у справі укладено Договір фінансового лізингу №LА07000367 із додатками до нього, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у фінансовий лізинг автонавантажувач TCM FHD 15 Т3Z, вартістю                99 102,52грн. Факт передачі предмета лізингу підтверджується Актом приймання-передачі б/н від 24.12.2007р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

У Додатку № 4 до Договору фінансового лізингу сторони погодили порядок сплати щомісячних лізингових платежів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, протягом строку дії Договору відповідач частково сплачував лізингові платежі, сплативши на погашення тіла кредиту суму в розмірі                         37 553,67грн. З лютого 2008р. платежі почали надходити нерегулярно. На звернення позивача щодо причин несплати, відповідач письмових пояснень не надав.

01.12.2008р. між ЗАТ “Єврофінанс” та Селянським (фермерським) господарством “АГРО+” укладено Додаткову угоду №1 до Договору фінансового лізингу №LА07000367 від 02.11.2007р., відповідно до п. 2 якої відповідач визнав заборгованість в розмірі                             80 299.56грн. та зобов'язався її сплатити в термін до  24.02.2009р.

Актом тимчасового повернення автомобіля від 14.01.2009р. автонавантажувач TCM FHD 15 Т3Z було повернуто позивачу на тимчасове зберігання до повного погашення відповідачем заборгованості.

У зв'язку із тимчасовим поверненням предмета лізингу, згідно п. 1 Додаткової угоди нарахування щомісячних лізингових платежів з 01.12.2008р. припинено.

14.01.2009р. позивач направив на адресу відповідача Лист, в якому зазначається, що Акт тимчасового повернення автомобіля від 14.01.2009р. вважається актом повернення автомобіля з лізингу, а Договір фінансового лізингу №LА07000367 від 02.11.2007р. вважається розірваним в односторонньому порядку з 14.01.2009р.

Окрім того, у вищевказаному Листі позивач вказує на існуючу заборгованість Селянського (фермерського) господарства “АГРО+” в розмірі 80 299,56грн. та повідомляє відповідача про стягнення суми боргу в судовому порядку.

За порушення строків оплати на підставі п. 7.8. Додатку №2 до Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 24.02.2009р. по 09.07.2009р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що згідно уточненого розрахунку позовних вимог становить 7 180,76грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.3. Договору позивачем заявлено до стягнення 4 428,16грн. інфляційних втрат та 897,60грн. 3% річних.

Загальна сума позовних вимог становить 92 806,08грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

У п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено право лізингодавця вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив, якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, пені та 3% річних є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

При дослідженні наданого представником позивача уточненого розрахунку позовних вимог, судом встановлено, що позивачем невірно здійснено нарахування інфляційних втрат, а саме нараховано інфляційні на заборгованість із врахуванням індексу інфляції за попередній місяць. Згідно положення ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати нараховуються від простроченої суми (основного боргу).

Відповідно до здійсненого судом перерахунку до стягнення з відповідача підлягають втрати від інфляції в розмірі 3 303,76 грн.

У відповідності  з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України  та ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна  довести  ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати покладаються на сторони згідно ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст..ст. 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625, 806 ЦК України, ст.ст.4-3, 7, 33, 34, 43 , 49, 75, 78, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “АГРО+” (80400, Львівська область, Камянка-Бузький р-н, с. Ременів. Код ЄДРПОУ 31755466) на користь ЗАТ “Єврофінанс” (02100, м. Київ, вул. І.Дубового, 14. Код ЄДРПОУ 30726921)                       80 299.56грн. основного боргу, 7 180,76грн. пені, 3 303,76 грн. інфляційних, 897,60грн. 3% річних, всього –91 681,68грн.; 916,82 грн. державного мита та 308,71грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1 124,40грн. інфляційних в позові відмовити.

        4.   Наказ видати  згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Ділай У.І.