Рішення

від 10.07.2009 по справі 53/312

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/312

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/312

10.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіто Фешн Клаб Інтернешнл»  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвіт диванів»

про стягнення 220 317,33 грн.

                                                                                              Суддя   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Борисенко В.А.- представник по довіреності  від 19.06.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвіт Диванів»заборгованості за Договором поставки № 0308/6 від 03.03.2008р. в розмірі 220 317,33 грн., в тому числі 166 080,00 грн. –основний  борг, 17 900,02 грн. –пеня, 19 152,48 грн. –штрафні санкції відповідно до п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, 15 007,77 грн. –збитки від інфляції, 2 177,06 грн. –3% річних.

   Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/312, розгляд справи призначено на 22.06.2009р.

   У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 10.07.2009р.

          В судове засідання представник позивача з'явився та надав заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі  149 883,41 грн., в тому числі 110 450,00 грн. –основний  борг, 13 340,70 грн. –пеня, 13 607,44 грн. –штрафні санкції відповідно до п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, 10 603,20 грн. –збитки від інфляції, 1 882,07 грн. –3% річних.

          Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме зменшення позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені листом Головне управління статистики у місті Києві № 13-391/6397 від 22.06.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.07.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

06.03.2007р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 0308/6 відповідно до умов якого Постачальник (позивач) постачає, або відвантажує і передає у власність Покупця (відповідач), а Покупець приймає та оплачує товари згідно з умовами даного Договору (п. 1.1 Договору № 0308/6 від 06.03.2007р.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 110 450,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідчену копією видаткової накладної № М-1031_14 від 31.10.2008р. та належним чином засвідченою копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯОШ № 162715 від 31.10.2008р.  (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 4.1 Договору № 0308/6 від 06.03.2007р. оплата товарів Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою платежу 30 календарних днів від дати постачання.

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковою накладною уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 110 450,00 грн., що також підтверджується довідкою позивача № 2009/07/06 від 06.07.2009р., підписаною директором та головним бухгалтером позивача.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  110 450,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені  в розмірі 13 340,70 за неналежне виконання Договору № 0308/6 від 06.03.2007р.

Як вбачається з пункту 7.3 Договору № 0308/6 від 06.03.2007р. у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар передбачених п. 4.1 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочки.

Позивач здійснив не вірний розрахунок пені, а саме позивач не вірно вказав підстави нарахування пені, правильно встановив період нарахування пені, але не правильно підрахував суму пені.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 13 275,03 грн. відповідно до розрахунку суду.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1 882,07 грн. та збитків від інфляції в сумі 10 603,20 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача по справі штрафних санкцій в розмірі 13 607,44 грн. Дану вимогу позивач обґрунтовує та нараховує на підставі пункту 57 «Положення про поставки товарів народного споживання», затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 статті 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до статті 549 ЦК пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача штрафної санкції нарахованої на підставі пункту 57 «Положення про поставки товарів народного споживання», затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888 в сумі 13 607,44 грн. за ухилення від оплати продукції задоволенню не підлягає, як така, що не ґрунтується на вимогах закону.                                                                                                                           

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо даного виду штрафної санкції, яка застосовується у випадку ухилення від оплати продукції.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвіт диванів»(01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 7Б, к. 4; ідентифікаційний код 34763349 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіто Фешн Клаб Інтернешнл»  (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3-А; ідентифікаційний код 19098409) основний борг в сумі 110 450 (сто десять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню в сумі 13 275 (тринадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 03 коп., 3% річних в сумі 1 882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) грн. 07 коп., збитки від інфляції в сумі  10 603 (десять тисяч шістсот три) грн. 20 коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 1 363 (одна тисяча триста шістдесят три) грн. 00 коп. та 283 (двісті вісімдесят три) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.