Рішення

від 09.07.2009 по справі 18/137/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/137/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.09                                                                          Справа №  18/137/09

Суддя   Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Постачально-збутове підприємство “Унікон” (69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 88)

до відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15)

про стягнення 32 193,71 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Гречиха С.Ю., на підставі довіреності від 30.06.2009 № 69/37

від відповідача: Барінов О.М., на підставі довіреності від 22.12.2008 № 011.03-38

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.06.2009 р. заявлені позовні вимоги про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (далі - ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Постачально-збутове підприємство “Унікон” (далі –ТОВ “Постачально-збутове підприємство “Унікон”) 32 193,71 грн. (25 543,20 грн. –заборгованість по Договору №1246 Д (2007) від 27.12.2007 року, 2 352,88 грн. –пеня, 1 617,96 грн. – втрати від інфляції, 294,11 грн. –3% річних за користування чужими грошовими коштами, 2 385,56 грн. реальних збитків за невиконання зобов'язань), на підставі Договору купівлі-продажу № 1246 Д (2007) від 27.12.2007  р., ст.ст. 526, 536, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст.ст. 20, 193, 216, 220, 224, 225, 230, 232 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст.ст. 1, 2, 12, 15, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

05.06.2009 р. порушено провадження у справі № 18/137/09, судовий розгляд справи призначено на 01.07.2009 р.

У судовому засідання 01.07.2009 р. відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи тим, що на даний час між сторонами ведуться переговори про укладення мирової угоди щодо урегулювання позовних вимог позивача. Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача, спростував обставини викладені у ньому щодо ведення переговорів сторін. Судом клопотання щодо відкладення розгляду справи залишено без задоволення.

В судовому засіданні 01.07.2009 р. оголошено перерву до 09.07.2009 р. для підготовки тексту рішення у повному обсязі.

У судовому засіданні 09.07.2009 р. позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, і просить суд задовольнити їх та стягнути з відповідача 32193,71 грн. (25 543,20 грн. –заборгованість по Договору № 1246 Д (2007) від 27.12.2007 року, 2352,88грн. –пеня, 1 617,96 грн. –втрати від інфляції, 294,11 грн. –3% річних за користування чужими грошовими коштами, 2 385,56 грн. реальних збитків за невиконання зобов'язань). Зазначив, що 27.12.2007 р. ТОВ “Постачально-збутове підприємство “Унікон” та ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” уклали Договір купівлі-продажу № 1246 Д (2007) від 27.12.2007 р. Відповідно до умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання протягом 10 робочих днів з моменту підписання специфікації, за плату поставити у власність відповідача дерев'яні піддони 1/18 із змінами, вартість та кількість яких зазначені у специфікаціях, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 календарних днів з моменту його поставки. Товар, що був відвантажений позивачем за видатковими накладними № УН-0000161 від 22.12.2008 р. та № УН-0000162 від 26.12.2008 р., отриманий представником відповідача на підставі довіреності від 22.12.2008 р. № 433. Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав. У зв'язку із викладеним, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, суму боргу визнав, 02.07.2009 р. надіслав на адресу суду заяву, в якій просить суд зменшити суму пені та 3 % річних, на підставі ст. 83 ГПК України та розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Позивач, в судовому засіданні 09.07.2009 р., заперечив проти клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців та зменшення штрафних санкцій.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

09.07.2009 р. закінчений розгляд справи, після чого, в судовому засіданні оголошено повний текст рішення, прийнятого судом.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Із змісту статей 15, 16 ЦК України виходить, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд…

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні права особа  здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

27.12.2007 р. ТОВ “Постачально-збутове підприємство “Унікон” (продавець і позивач у справі) та ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (покупець і відповідач у справі) уклали Договір купівлі-продажу № 1246 Д (2007), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити піддони дерев'яні, виготовлені за кресленням покупця, в кількості відповідно до специфікацій (додаткам) до Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата здійснюється платіжним дорученням на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу протягом 10 календарних днів після поставки продукції.

Згідно із п. 6.1. Договору продавець зобов'язується поставити продукцію протягом 10 робочих днів після підписання специфікацій до Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач відповідно до специфікації № 14 від 10.12.2008 р. та видаткових накладних, відвантажив товар (піддон дерев'яний 1/18 зі змінами) відповідачу в наступному порядку: 11.12.2008 року - поставка товару у кількості 480 одиниць, на суму 33 408,00 грн. з ПДВ - видаткова накладна № УН-0000159 від 11.12.2008 р; 16.12.2008 року - поставка товару у кількості 50 одиниць, на суму 3 480,00 грн. з ПДВ - видаткова накладна № УН-0000160 від 16.12.2008 р.; 22.12.2008 року - поставка товару у кількості 100 одиниць, на суму 6960,00 грн. з ПДВ - видаткова накладна № УН-0000161 від 22.12.2008 р.; 26.12.2008 року –поставка товару у кількості 267 одиниць, на суму 18 583,20 грн. з ПДВ –видаткова накладна № УН-0000162 від 26.12.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що товар, який був відвантажений позивачем за видатковими накладними № УН-0000161 від 22.12.2008 р. та № УН-0000162 від 26.12.2008 р., отриманий представником відповідача на підставі довіреності від 22.12.2008 р. № 433. Незважаючи на умови Договору № 1246 Д (2007) та взяті на себе зобов'язання, відповідачем не було здійснено оплату поставленого позивачем товару згідно накладних № УН-0000161 від 22.12.2008 р. на суму 6960,00 грн. (з ПДВ) та       № УН-0000162 від 26.12.2008 р. на суму 18 583,20 грн. (з ПДВ).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін, поставленого товару, на суму 25 543,20 грн., господарський суд вважає доведеним.

На день розгляду справи відповідач не сплатив вартість поставленого товару, обумовлену договором № 1246 Д (2007) у сумі 25 543 грн. 20 коп., що підтверджується наданими позивачем і відповідачем актами звірки взаємних розрахунків, які підписані кожною із сторін, окремо, на суму 25 543,20 грн. (обидва оригінали містяться у матеріалах справи).

Таким чином, вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 25 543,20 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату продукції в розмірі 2 352,88 грн. за період часу з 02.01.2009 р. по 25.05.2009 р.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців, оскільки відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: ...сплата неустойки.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.3. Договору, який передбачає, що за несвоєчасну оплату продукції відповідно до п. 5.1. Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2 % від вартості неоплаченої в строк партії продукції за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши наданий позивачем суду розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він складений вірно та є обґрунтованим. За таких обставин, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Постачально-збутове підприємство “Унікон” щодо стягнення пені у сумі 2 352,88 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції в сумі 1 617,96 грн. за період з 02.01.2009 р. по 30.04.2009 р. та три проценти річних в сумі 294,11 грн. за період з 02.01.2009 р. по 25.05.2009 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних є вірним і обґрунтованим, зважаючи на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача вказаних сум ґрунтується на законі, а отже, задовольняється судом.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 385,56 грн. реальних збитків, завданих позивачу за невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 1246 Д (2007) від 27.12.2007 р., обґрунтовуючи це тим, що 07.02.2007 року позивачем був укладений кредитний договір № КР 08-2007 від 07.02.2007 р. (надалі за текстом - «Кредитний договір»), згідно п. п. 1.1., 1.2. якого позивачем було отримано від АБ «ТАС-Бізнесбанк»кредит у розмірі 470 000 гривень строком до 06.02.2009 р. з метою поповнення обігових коштів. Відповідно до положень п. 4.2. Кредитного договору та Додаткової угоди до нього позивач взяв на себе зобов'язання сплачувати Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 24% річних. Пунктом 3.21. Кредитного договору позивачу надано право повертати суму кредиту достроково, наслідком чого відповідно буде відсутність подальшого нарахування процентів у розмірі 24 % річних на суму повернутого завчасно кредиту.

При поставці відповідачу товару за Договором позивач розраховував на отримання відповідно до умов Договору грошових коштів. Даними коштами позивач мав намір завчасно погасити певну суму кредиту за Кредитним договором з метою не нарахування на погашену суму та відповідно не оплати 24% річних Банку. Належне виконання умов Договору відповідачем мало б наслідком не нарахування Банком процентів на погашену частину суми кредиту. Внаслідок завчасного непогашення кредиту на суму 25 543,20 гривень позивач сплатив на користь Банку нараховані проценти по кредиту на загальну суму 2 385 грн. 56 коп.

Сума реальних збитків, які зазнав позивач через порушення зобов'язання за Договором відповідачем, дорівнює сумі процентів, сплачених позивачем за Кредитним договором, розрахованих за період прострочення виконання відповідачем зобов'язань від суми боргу за Договором.

Суд вважає дану вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із п. 6 Роз'яснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 р. № 02-5/215 для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. При цьому тягар доказування факту правопорушення, безпосередньо причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміру відшкодування, полягає на позивача.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Як свідчать матеріали справи, позивач наполягає на тому, що понесення ним збитків у розмірі 2 385,56 грн. через порушення зобов'язання за Договором відповідачем, мало наслідком нарахування банком процентів на непогашену частину суми кредиту, на підставі Кредитного договору.

На переконання суду, позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язань по Договору № 1246 Д (2007) від 27.12.07 р. та виконанням позивачем зобов'язань за Кредитним договором від 07.02.2007 р., що спричинили збитки позивачу.

Главою 25 розділу 5 Господарського кодексу України також передбачено відшкодування збитків у сфері господарювання. Зокрема ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, ….

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним із елементів складу цивільного правопорушення, який встановлений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

У позовній заяві позивач не обґрунтував належними доказами –наявність вини відповідача та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками. В даному випадку суд не може зробити висновок про наявність вини відповідача у сплаті позивачем 24 % за користування кредитними коштами.

Кредитний договір був укладений позивачем та банком набагато раніше ніж договір позивача та відповідача, а спірні поставки товару взагалі відбувалися у 2008 р. Суду взагалі не надано доказів залучення позивачем саме кредитних коштів для вироблення/виготовлення/придбання товару, тощо, задля виконання своїх обов'язків перед відповідачем щодо поставки товару за Договором –піддонів дерев'яних 1/18 зі змінами.

Отже, суд не вважає заявлену до стягнення суму, ані реальними збитками –витратами, які зробив або мусить зробив позивач в результаті певних дій відповідача; ані додатковими витратами –штрафними санкціями тощо, що понесені позивачем.   

За таких умов, заявлена позивачем позовна вимога щодо стягнення з ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” реальних збитків у розмірі 2 385,56 грн. задоволенню судом не підлягає.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду на 12 календарних місяців рівними частками, суд вважає за можливе задовольнити його частково та розстрочити виконання рішення суду строком на три місяці, виходячи з наступного.

Пункт 6 частини 1 статті 83 ГПК України надає суду право розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.1996 р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними частками, мотивуючи це важким фінансовим станом на підприємстві, додав до клопотання відповідні довідки. Представник позивача заперечив проти розстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Враховуючи обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суд визнав за можливе розстрочити виконання рішення суду на три місяці рівними частками, а саме: до 30.07.2009 року –9 936,05 грн., до 30.08.2009 року – 9 936,05 грн., до 30.09.2009 року –9 936,05 грн.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення суми пені та 3% річних, в порядку, передбаченому ст. 83 ГПК України, суд залишив його без задоволення, оскільки:

-          3% річних взагалі не підлягають зменшенню, так як не є штрафною санкцією в розумінні статей 83 ГПК України та 233 ГК України;

-          розмір пені, на думку суду, не є завеликим порівняно із боргом відповідача та строком його несплати; крім того, суд не знайшов будь-яких виняткових підстав для застосування п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України: відповідач, ні частково, ні повністю, не виконав своє зобов'язання, не пропонував альтернативні способи та порядок виконання свого зобов'язання, окрім розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували доводи позивача.

На підставі викладеного позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122; р/р 26006102279001 в ЗАТ «Альфа-Банк»м. Київ; МФО 300346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Постачально-збутове підприємство “Унікон” (69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 88, код ЄДРПОУ 20496859; р/р 26008002865001 в ВАТ «АБ «Бізнес Стандарт»м. Київ; МФО 339500) 25 543 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 20 коп. основного боргу; 2 352 (дві тисячі триста п'ятдесят дві) грн. 88 коп. пені; 1 617 (одна тисячі шістсот сімнадцять) грн. 96 коп. втрат від інфляції; 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 11 коп. 3% річних; 298 (двісті дев'яносто вісім) грн. 08 коп. державного мита та 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 34  коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення суду на три місяці рівними частками, а саме: до 30.07.2009 року –9 936,05 грн., до 30.08.2009 року –9 936,05 грн., до 30.09.2009 року –9 936,05 грн. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову - відмовити.

Суддя                                                                                                                        В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Рішення прийнято, оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84-85 ГПК України, 09.07.2009 р.