Ухвала

від 27.11.2014 по справі 816/3487/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 р.Справа № 816/3487/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.,

представників сторін: позивача - Голікова І.А., відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2014р. по справі № 816/3487/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро-Дніпро"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

03 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Текро-Дніпро" (далі по тексту - ТОВ «Текро-Дніпро», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000722202/255 від 27.02.2014 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року по справі № 816/3487/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро-Дніпро" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0000722202/255 від 27 лютого 2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро - Дніпро" (ідентифікаційний код 37812812) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року по справі № 816/3487/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ «Текро-Дніпро» в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на неналежне заповнення товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від контрагентів ТОВ «Придніпровський агропромисловий союз» та ПП «Титан-Кремінь» (відсутність точної адреси пунктів навантаження та розвантаження, відсутність реквізитів осіб, відповідальних за відпуск вантажу, відсутність відомостей про вантажно-розвантажувальні роботи), а також ненадання паспортів якості, сертифікатів відповідності придбаного товару. Крім того, з посиланням на акт перевірки ТОВ «Придніпровський агропромисловий союз» від 24.12.2013 року № 5763/16-03-22-02-12/34957936, акт Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 20.12.2013 р. № 5666/16-03-22-02-12/37812812 про результати перевірки ПП «Титан-Кремінь», стверджує про безтоварність господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, з огляду на відсутність у останніх необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, тобто адміністративно-господарських можливостей та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також зазначив про неналежне оформлення первинних документів по відносинам із ТОВ «СТК-Агрогруп» (відсутність у товарно-транспортних накладних точної адреси пунктів навантаження та розвантаження, відсутність підписів відповідальних осіб, що відпустили та отримали вантаж, їх реквізитів, відсутність відомостей про вантажно-розвантажувальні роботи, незазначення у видаткових накладних та рахунках посад, прізвищ, імені та по батькові осіб, що їх підписали, відсутність у виписках по банківських рахунках відбитку печатки відповідальної особи банківської установи).

Враховуючи вищенаведене, наполягає на відсутності у позивача права на формування податкового кредиту по відносинам із вищевказаними контрагентами та, як наслідок, на правомірності спірного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року по справі № 816/3487/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ «Текро-Дніпро» в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Текро - Дніпро" зареєстроване як юридична особа 20.07.1999 р., відомості про яку включено до Єдиного державного реєстру 17.11.2005 р., номер запису 1 569 120 0000 000209, ідентифікаційний код 30405665, має статус платника податків з 29.07.1999 р. /а.с.10-12, 20, т. 2/.

В період з 27.01.2014 р. по 31.01.2014 р. Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Текро - Дніпро" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан - Кремінь" за період з 01.03.2012 р. по 31.10.2013 р.

За результатами перевірки складено акт №324/16-03-22-02-12/30405665 від 07.02.2014 р., в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пункту 201.1, п. 201.6 ст.201, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму - 17402 грн, в тому числі за серпень 2012 року на суму 4534 грн., за грудень 2012 року на суму 3856 грн., за червень 2013 року на суму 3740 грн., за серпень 2013 року на суму 4912 грн./а.с.96-115, т. 2/.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000722202/255 від 27.02.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 563 грн, в тому числі 17042 грн - за основним платежем, 8521 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 80, т.2/.

Податкове повідомлення - рішення № 0000722202/255 від 27.02.2014 р. позивачем було оскаржено в адміністративному порядку /а.с.50-57, 72-79 т. 2/.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області №985/10/16-31-10-04-18 від 07.05.2014 р. та рішенням Міністерства доходів і зборів України № 11755/6/99-99-10-01-15 від 02.07.2014 скарги позивача залишено без задоволення, прийняте податкове повідомлення - рішення - без змін /а.с. 39 - 43, 58-63 т. 2/.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності господарських відносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан - Кремінь", та, як наслідок, відсутності у відповідача підстав для донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пункту 201.1, п. 201.6 ст.201, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України слугувало твердження про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан - Кремінь".

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими та такими, що не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26.07.2012 р. між позивачем та ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" укладено договір № 26/07, відповідно до якого ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" (продавець) зобов'язувався поставити та передати у власність ТОВ "Текро - Дніпро" (покупець) товар (запчастини до обладнання лінії №2) в асортименті та кількості згідно рахунків, покупець прийняти й оплатити товар на умовах визначених цим Договором. /а.с. 136 - 138, т. 1/.

В ході виконання договору ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" видано позивачу податкові накладні, видаткові накладні, згідно з якими здійснено поставку товару (шестерні конічні, вкладиш бр., муфта в зб., муфта з'єдн., з'єднання для шнека, конус з гайкою, спецболт з гайкою вал циліндричний, вкладиш пром. бронзовий, зірка дозатора) на загальну суму за серпень 2012 року 27 204 грн., в тому числі ПДВ - 4 534 грн., на загальну суму за грудень 2012 року 23 136 грн., в тому числі ПДВ - 3 856 /а.с. 9-13, т. 1/.

Також, матеріалами справи підтверджено, що 07.06.2013 р. між ПП "Титан - Кремінь" (постачальник) та ТОВ "Текро - Дніпро" (покупець) укладено договір поставки №07/06, згідно якого постачальник поставляє, а покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити товар (запчастини до обладнання лінії №2) /а.с.70-72, т. 1/.

За результатами здійснення господарської операції ПП "Титан-Кремінь" виписано податкові та видаткові накладні щодо поставки товару (шестерня конічна, редуктор ЗМП - 31,5, шестерня зубчата редукторна, ніж дробилки, ніж просіювачої машини, вставка з'єднуюча для шнека) на загальну суму за червень 2013 року 22 440 грн., в тому числі ПДВ - 3 740 грн., та на загальну суму за серпень 2013 року 29 472 грн., в тому числі ПДВ - 4 912 /а.с.73 - 74, т. 1/.

Факт транспортування товару від вказаних контрагентів до позивача підтверджено наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, згідно з якими перевезення здійснено позивачем із пункту навантаження м. Кременчук, вул. Красіна, 61/52 до пункту розвантаження с. Потоки /а.с. 216- 219, т. 2/. При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що вказані товарно-транспортні накладні пред'являлися позивачем на перевірку, що зафіксовано в акті перевірки від 07.02.2014 № 324/16-03-22-02-12/30405665.

Перевезення товару здійснювалося безпосередньо ТОВ "Текро - Дніпро" автомобілем марки ГАЗ 53 НОМЕР_1, водієм ОСОБА_4 /а.с. 16, т. 1/.

Розрахунки за отриманий товар позивачем проведені 01.08.2012р., 28.12.2012р., 11.06.2013р., 08.08.2014р., що підтверджується виписками по розрахунковому рахунку, та не заперечувалося в ході перевірки /а.с. 179-183, т.2/.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних чітких даних щодо пункту навантаження та розвантаження товару, оскільки такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних /а.с. 207, 209, 212, 214, 216 - 219, т. 2/.

Так, у товарно - транспортних накладних від 01.08.2012 р., 27.12.2012р., 12.06.2013р., 08.08.2013 р. вказано, що пунктом навантаження товару є м. Кременчук, вул. Красіна, 61/52, пунктом розвантаження - с. Потоки Кременчуцького району.

Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан - Кремінь" є м. Кременчук, вул. Красіна, 61/52, Полтавської області /а.с.4-9 т. 2/, адресою місцезнаходження позивача є с. Потоки, Кременчуцького району /а.с.10-12 т. 2/, отже, пункт розвантаження та пункт навантаження, вказані у товарно - транспортних накладних, повністю відповідають фактичним адресам місцезнаходження юридичних осіб.

Доводи відповідача щодо недоліків у заповненні первинних документів, якими оформлено господарські операції позивача з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" та ПП "Титан - Кремінь", зокрема, про відсутність у видаткових накладних посад, прізвищ, імен, по батькові осіб, які їх підписали, не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, оскільки у видаткових накладних, виданих ПП "Титан-Кремінь", зазначені посада, прізвище, ініціали уповноваженої особи постачальника - директора Капацій В.М., підпис якого на накладних був скріплений печаткою підприємства, а видаткові накладні ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" містили підпис, скріплений печаткою, і прізвище уповноваженої особи від товариства - Зайчука С.В., яким також підписано податкові накладні, і до повноважень якого перевіркою зауважень не виявлено.

Крім того, слід вказати, що окремі недоліки у заповненні первинних документів не є підставою для позбавлення платника податків, у даному випадку позивача, права на податковий кредит, якщо такі документи вони дають змогу ідентифікувати контрагента, містять достатні дані про зміст господарської операції, та своїй сукупності свідчать про фактичне здійснення такої операції.

З приводу тверджень відповідача про ненадання позивачем до перевірки паспортів якості та сертифікатів відповідності придбаного у ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" та ПП "Титан - Кремінь" товару, колегія суддів зазначає, що такі документи не є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже у позивача відсутній обов'язок зберігати документи щодо якості та відповідності товару, отриманого від вищевказаних контрагентів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що товари, отримані від ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан - Кремінь", оприбутковані позивачем та використані у господарській діяльності, а саме: запчастини використано під час ремонту обладнання лінії №2, про що свідчать накладні на внутрішнє переміщення та акти ремонту та заміни комплектуючих технологічного обладнання, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 27,30,31-34,93,96, т.1/.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між ТОВ «Текро-Дніпро» та постачальниками ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан - Кремінь", є такими, що належним чином підтверджені первинними документами, а результати господарських операцій з придбання запчастин у вказаних контрагентів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан - Кремінь" на момент укладення договорів з позивачем по справі та видачі йому податкових накладних були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ /а.с.4-9, 34 - 38 т. 2/. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан - Кремінь" на момент здійснення господарської операції ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що підставою для висновку акту перевірки ТОВ «Текро-Дніпро» щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України були також акти перевірки контрагентів позивача "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" від 24.12.2013 р. та ПП "Титан - Кремінь" від 20.12.2013 р., якими встановлено відсутність необхідність умов до досягнення відповідних результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Разом з тим, на думку колегії суддів, такі твердження не є свідченням неможливості фактичної поставки товарів позивачеві вказаними контрагентами, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляють правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Згідно з п. 6 Порядку Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі по тексту - Порядок №984) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по реальним господарським операціям з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан - Кремінь", підтвердженим первинними документами, оформленими належним чином, результати яких використано у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000722202/255 від 27.02.2014 р. про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі суму 25 563 грн., в тому числі 17042 грн. - за основним платежем, 8521 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2014р. по справі № 816/3487/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02.12.2014 року.