Ухвала

від 15.10.2014 по справі 2-а-9745/10/1570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/9106/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року

у справі № 2-а-9745/10/1570

за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медея»

про застосування арешту на розрахункових рахунках, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медея» (далі -відповідач) про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, відкритих в Акціонерному банку «Південний».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Медея», посилаючись на те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Планом-графіком проведення перевірок відділом контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі, управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Одеській області на червень 2010 року, затвердженим Головою ДПА в одеській області, було передбачено проведення у червні 2010 року перевірки ТОВ «Медея» (арк. справи 50).

11 червня 2010 року головним державним податковим ревізорам-інспекторам ДПА в Одеській області було видане направлення № 3536/23-7017, згідно якого доручено у період з 11 червня 2010 року по 30 червня 2010 року провести планову перевірку ТОВ «Медея» (арк. справи 11).

29 червня 2010 року ДПА в Одеській області був складений акт про те, що бухгалтер ТОВ «Медея» - ОСОБА_1 відмовилась від отримання направлення на перевірку № 3536/23-7017 від 11 червня 2010 року та його підписання, а також акт про те, що бухгалтер ТОВ «Медея» - ОСОБА_1 не допустила посадових осіб податкового органу до проведення планової виїзної перевірки, з огляду на те, що товариство не було попереджене про проведення планової перевірки за десять днів до її проведення (арк. справ 10).

14 липня 2010 року перший заступник начальника ДПІ начальник ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернувся до в.о. начальника Приморському районі м. Одеси із поданням про застосування адміністративного арешту платника податків - ТОВ «Медея» (арк. справи 8).

14 липня 2010 року в.о. начальника Приморському районі м. Одеси прийняв рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту коштів на рахунках ТОВ «Медея» Підставою для прийняття рішення був визначений підпункт «г» підпункту 9.1.2 пункту 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (арк. справи 9).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт відмови платника податків від проведення перевірки не підтверджений актом відмови, порядок складання якого передбачений Порядком застосування адміністративного арешту платника податків, затвердженим наказом ДПА України № 386 від 25 вересня 2001 року, зокрема, складений податковим органом акт не підписаний понятими особами, а також складений не за місцезнаходженням платника податків. Також, суд виходив з того, що адміністративний арешт активів платника податків є виключним заходом забезпечення можливості погашення податкового боргу, доказів існування якого у ТОВ «Медея» податковим органом також не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття податковим органом рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді застосування арешту коштів на рахунках, ДПІ у Приморському районі міста Одеси визначила підпункт 9.1.2 пункту 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме те, що ТОВ «Медея» відмовляється від проведення планової перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Згідно підпункту 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до положень підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Підпунктом «г» підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

За приписами пункту 5.4 розділу 5 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 386 від 25 вересня 2001 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виникнення обставини, передбаченої Підпунктом «г» підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його Актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку обов'язково скласти акт про факт його незнайдення.

Відповідно до частини 1 статті 11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Разом з цим, частиною 2 статті 11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно плану-графіка на направлення на перевірку, перевірка ТОВ «Медея» була визначена органом державної податкової служби як планова. Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, а податковим органм не було спростовано, що про проведення планової перевірки ТОВ «Медея» не було повідомлене за десять днів до її проведення. Крім іншого, судами було встановлено, що акт відмови ТОВ «Медея» від проведення позапланової перевірки не був підписаний понятими особами.

За таких обставин, а також виходячи з аналізу наведених правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги податкового органу є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Приморському районі м. Одеси підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна