Ухвала

від 20.11.2014 по справі 2а-12808/12/0170/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/35900/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року

у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (далі - УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя) до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя звернулося до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 фінансових санкцій у сумі 510 грн за несвоєчасне подання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2008-2010 роки.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди неправильно застосували норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя.

За несвоєчасне подання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2008-2010 роки, рішеннями УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя від 23 лютого 2012 року № 111 і № 112 до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у сумі 170 грн і 340 грн відповідно.

Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена норма матеріального права виключена.

У той же час згідно із абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Отже, нарахування після 01 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу штрафних санкцій за не подання розрахунку сум страхових внесків, є протиправним.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 20 листопада 2012 року (№ 21-367а12) та 04 червня 2013 року (№ 21-170а13).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Враховуючи наведене, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак