Постанова

від 20.10.2011 по справі 3-9572/11

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20.10.2011

Справа № 3-9572/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Онищенко І.Л., за участю прокурора Пальчика Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Військової прокуратури Київського гарнізону про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого офіцером для доручень відділу забезпечення діяльності заступників Міністерства оборони України Адміністративного департаменту Міністерства оборони України, молодший лейтенант, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч. 1 ст.172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

30 вересня 2011 року, старшим офіцером відділення проведення розслідувань корупційних правопорушень відділу по боротьбі з корупцією підполковником ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол відносно військовослужбовцем військової служби за контрактом молодшого лейтенанта ОСОБА_1, в зв'язку з порушенням ним встановленої п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про засади заподіяння і протидії корупції»заборони зайняття іншою оплачуваною діяльністю.

У червні 1996 року ОСОБА_1 було призвано на військову службу, яку він проходив у різних військових частинах ЗС України.

12 січня 2009 року наказом № 1-ПМ Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України присвоєно військове звання „старший прапорщикВ» .

24 березня 2011 року старшого прапорщика ОСОБА_1 наказом № 38 директора Адміністративного департаменту Міністерства оборони України призначено на посаду офіцера для доручень відділу забезпечення діяльності заступників Міністра оборони України Адміністративного департаменту Міністерства оборони України.

4 квітня 2011 року наказом № 309 Міністра оборони України ОСОБА_1 присвоєно військове звання „молодший лейтенантВ» .

Цього ж дня, Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України та молодший лейтенант ОСОБА_1, уклали контракт про військову службу строком на 5 років. Міністерство оборони України зобов'язалось виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату і забезпечувати умови служби.

Будучи офіцером для доручень відділу забезпечення діяльності заступників Міністра оборони України Адміністративного департаменту Міністерства оборони України, відповідно до вимог ст.ст. 12, 16, 18, 19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), затвердженого Законом України №548-ХІУ від 24 березня 1999 року, частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 1 та 2 Закону України «Про державну службу», молодший лейтенант ОСОБА_1 є військовою службовою особою - державним службовцем, який займається професійною діяльністю по практичному виконанню завдань і функцій держави та, відповідно до наведених норм законодавства, зобов'язаний бути зразком неухильного виконання вимог Конституції України, Законів України, наказів та розпоряджень, а також Статутів Збройних Сил України.

Так, статтею 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. При цьому, військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення у розмірах, стимулюючих зацікавленість громадян у військовій службі.

Відповідно до підпункту «г»пункту 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»(далі Закону) , молодший лейтенант ОСОБА_1 являється суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону, його дія та передбачені ним обмеження поширюються на всіх осіб, визначених суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення, у межах, встановлених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону визначено, що особам зазначеним у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною діяльністю.

Однак, 23 квітня 2009 року ОСОБА_1 з метою покращення свого матеріального стану написав заяву про прийняття його на посаду комплектувальника до ТОВ «Сорс-Інвест».

Після надання необхідних документів, ОСОБА_1 наказом директора ТОВ «Сорс-Інвест»№ 19-К/09 від 23 квітня 2009 року призначено на посаду комплектувальника на якій він перебував до 13 вересня 2011 року тобто до моменту звільнення за власним бажанням.

Внаслідок недотримання обмежень працевлаштування молодший лейтенант ОСОБА_1 впродовж квітня 2009 року - вересня 2011 року одержував у ТОВ «Сорс-Інвест»заробітну плату.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України, порушив спеціальні обмеження встановлені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»- займався іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), що передбачає адміністративну відповідальність за ч. 1 ст172-4 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні просив не притягувати його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що з 1996 року проходить строкову військову службу в Збройних Силах України. Проте, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, в 2009 році він влаштувався на роботу в ТОВ «Сорс-Інвест»на посаду комплектувальника. На той час законом не заборонялося сумісництво та суміщення з іншими видами діяльності.

Прокурор в судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та конфіскувати отриманої винагороди від роботи за сумісництвом.

Суд, заслухавши пояснення особи, що вчинила адміністративне правопорушення, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 влаштувався на роботу до ТОВ «Сорс-Інвест»за сумісництвом в 2009 році на посаду комплектувальника, маючи військове звання старший прапорщик згідно Наказу №1-ПМ Першого заступника начальника генерального штабу Збройних Сил України від 12.01.2009 року.

Згідно ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку, встановлюється наявність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та ін.

Як вбачається з матеріалів справи відносно ОСОБА_1, складено адміністративний протокол про адміністративне корупційне правопорушення, посилаючись на норми Закону, а саме п.1п.1 ст.7 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», чинного з 01.07.2011року, що передбачає адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 172-4 КУпАП.

Однак в матеріалах про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відсутні будь -які дані, які містять інформацію про те, що ОСОБА_1 на момент влаштування на роботу в ТОВ «Сорс-Інвест», за сумісництвом на посаду комплектувальника, був військовою посадовою особою Збройних Сил України та порушив чинні норми законодавства на момент 2009 року.

Згідно ст. 9 КУПАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності, передбаченої ст. 172-4 ч. 1 КпАП, підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 9, 247, 283, 284 КУпАП, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності, передбаченої ст. 172-4 ч. 1 КпАП провадженням закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, набирає чинності з моменту її винесення, але на неї прокурором може бути внесено протест протягом десяти діб з дня винесення постанови .

Суддя