Постанова

від 26.11.2014 по справі 814/3434/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

26 листопада 2014 року Справа № 814/3434/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕКЛАМНА ГРУПА "ЧІЛІ", вул. Дунаєва, 45/8,Миколаїв,54017

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів, вул. Г. Петрової, 2-а,Миколаїв,54029

проскасування податкового повідомлення - рішення від 29.10.2014року № 0002792202, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕКЛАМНА ГРУППА «ЧІЛІ» (ЄДРПОУ 38524522) (далі також - позивач, Товариство), посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, звернулось до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі також - відповідач, ДПІ) №0002792202 від 29.10.2014р., відповідно до якого суму податкового зобов'язання для позивача з податку на додану вартість збільшено (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 11 950,00грн. (9560,00 грн. - за основним зобов'язанням, 2390,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що в ході проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РЕКЛАМНА ГРУППА «ЧІЛІ» контролюючий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій з придбання підрядних робіт між ТОВ «РЕКЛАМНА ГРУППА «ЧІЛІ» (замовник) ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» та ПП «ПАНДОРА - 2013» (виконавці робіт), які не могли фактично здійснювати господарські операції в зв'язку з недостатністю трудових ресурсів, що слугувало підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

В вересні 2014 року на підставі наказу ДПІ № 912 від 29.09.2014р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» та ПП «ПАНДОРА-2013» за період з 01.01.2014р. по 31.03. 2014 року , результати якої оформлено відповідним актом № 2477/14-04-22-02/38524522 від 13 жовтня 2014 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РГ «ЧІЛІ» (код ЄДРПОУ 38524522) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» та ПП «ПАНДОРА-2013» за період з 01.01.2014р. по 31.03. 2014 року» (далі також - Акт).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення суб'єктом господарювання п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку з оформленням безтоварних господарських операцій з ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» та ПП «ПАНДОРА - 2013», що слугувало підставою для невмотивованого формування податкового кредиту з податку на додану вартість, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 9560,00 грн. у т.ч. за лютий 2014 року у сумі 4654,00грн., за березень 2014 року у сумі 4904,00грн.

Відповідно до висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ дійшла висновку про відсутність підстав для включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сформованих по взаєморозрахункам з ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» та ПП «ПАНДОРА - 2013» за період з 01.01.2014 року по 31.03. 2014 року, обґрунтувавши це безтоварністю господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання.

Підставою для таких висновків є посилання відповідача на акт ДПІ у Будьоновському районі м. Донецька ГУ Міндоходів від 28.03.2014 року №85/05-61-22-01/38654416 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період: грудень 2013р., січень-лютий 2014р.».

Щодо висновків про порушення податкового законодавства в частині взаємовідносин позивача із ПП «ПАНДОРА- 2013», контролюючим органом, окрім посилань на направлені запити без зазначення отриманих відповідей, не наведено будь-яких фактичних даних.

На підставі зазначеного акта перевірки № 2477/14-04-22-02/38524522 від 13 жовтня 2014 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002792202 від 29.10.2014р., яким суму податкового зобов'язання для позивача з податку на додану вартість збільшено (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на 11950,00грн . (9560,00грн. - за основним зобов'язанням, 2390,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ ПРОМБУД МАРКЕТ» укладено Договір на виконання робіт з друку постерів та поклейки рекламоносіїв від 17 листопада 2013 року (далі також - Договір).

В період, що перевірявся, на підставі зазначеного Договору між позивачем та ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» здійснювалась господарська операція, розрахунки за якою проводились в безготівковій формі, що підтверджується відповідними первинними матеріалами, а саме: Договір на виконання робіт з друку постерів та поклейки рекламоносіїв від 17 листопада 2013 року; Акт здачі-прийняття робіт № 13517 від 28.01.2014р.; Рахунок-фактура № СФ-0000007 від 28.01.2014р.; Акт здачі-прийняття робіт № 15063 від 31.01.2014р.; Рахунок-фактура № СФ-0000017 від 31.01.2014р.; Акт здачі-прийняття робіт № 23 від 27.02.2014р.; Податкова накладна № 15063 від 31.01.2014р.; Податкова накладна №13517 від 28.01.2014р.; Платіжне доручення № 137 від 28.01.2014р.; Платіжне доручення № 145 від 31.01.2014р.; Реєстр виданих та отриманих податкових накладних; Податкові декларації з податку на додану вартість.

Аналогічними матеріалами справи Позивачем підтверджуються фінансово-господарські відносини із підприємством-контрагентом ПП «ПАНДОРА - 2013».

На підтвердження реальності укладеної угоди та виконання господарських операцій позивач надав до суду відповідні первинні документи, а саме: Договір № 24/02 від 24.02.2014р.; Акт здачі-прийняття робіт № 50 від 19.03.2014р.; Рахунок-фактура № 200 від 19.03.2014р.; Податкова накладна № 173 від 27.02.2014р.; Податкова накладна № 169 від 20.03.2014р.; Платіжне доручення № 161 від 28.02.2014р.; Платіжне доручення № 168 від 19.03.2014р.; Реєстр виданих та отриманих податкових накладних; Податкові декларації з податку на додану вартість.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» та ПП «ПАНДОРА - 2013» були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мали право виписувати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, податкові накладні, платіжні документи та ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об'єкта оподаткування. Недобросовісність контрагента (несплата податків до бюджету та ін.) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Отже, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та підприємствами-контрагентами - ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» та ПП «ПАНДОРА - 2013» є бездоказовими.

Безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» ДПІ обумовлює також відсутністю у ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» об'єктивної можливості для виконання послуг в силу відсутності достатньої кількості робочого персоналу. Проте укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб або матеріальних ресурсів (техніки, тощо) до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка послуг (товарів) та виконується певний обсяг робіт. До того ж, ДПІ не довела неможливості поставки ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» послуг шляхом залучення інших осіб (матеріальних ресурсів) за цивільно-правовими угодами.

Посилання ДПІ на акт ДПІ у Будьоновському районі м. Донецька ГУ Міндоходів від 28.03.2014 року №85/05-61-22-01/38654416 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період: грудень 2013р., січень-лютий 2014р.» також не має правового значення, оскільки суб'єктом владних повноважень при прийняті оспорюваного податкового повідомлення-рішення дана правова оцінка господарським операціям за січень 2014 року, в той же час акт про неможливість проведення зустрічної звірки (в якому зазначено про незнаходження контрагента за юридичною адресою) складено контролюючим органом 28.03.2014 року, тобто через два місяці після закінчення господарських відносин між позивачем та вказаним контаргеном. Крім того, законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

На думку суду, позиціонування вказаних обставини в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків, як порушення податкового законодавства, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

Отже, судження ДПІ про сумнівність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод послуг (товарів) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання послуг (товару) в господарській діяльності.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами, а відповідач при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовльнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів від 29.10.2014року №0002792202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКЛАМНА ГРУПА "ЧІЛІ" (ідентифікаційний код 38524522) 182 гривні 70 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний