Ухвала

від 05.10.2016 по справі 814/3434/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року м. Київ К/800/14640/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі №814/3434/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламна група ЧІЛІ до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламна група ЧІЛІ до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 29.10.2014 №0002792202.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області 26.05.2016 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.07.2016 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 198.1 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , частини першої статті 9 Конституції України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламна група ЧІЛІ з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМБУД МАРКЕТ та Приватним підприємством ПАНДОРА-2013 за період з 01.01.2014 по 31.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 9560,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області складено акт від 13.10.2014 №2477/14-04-22-02/38524522 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 №0002792202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 11950,00грн., в тому числі: 9560,00грн. основного платежу та 2390,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За висновками податкового органу позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту за лютий та березень 2014 року податок на додану вартість у сумі 4654,00грн. та 4904,00грн. відповідно за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМБУД МАРКЕТ та Приватним підприємством ПАНДОРА-2012 щодо придбання підрядних робіт, що не мали реального характеру.

В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на непідтвердженість фактичного здійснення господарських операцій з огляду на неможливість проведення зустрічних звірок Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМБУД МАРКЕТ та Приватного підприємства ПАНДОРА-2012 . В підтвердження наведених обставин податковий орган посилається на акт від 28.03.2014 №85/05-61-22-01/38654416 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМБУД МАРКЕТ щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період: грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року , а також на неотримання відповідей на направлені Приватному підприємству ПАНДОРА-2012 запити. Крім того, податковий орган вказує на відсутність достатніх трудових ресурсів у Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМБУД МАРКЕТ , необхідних для здійснення підрядних робіт.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМБУД МАРКЕТ та Приватним підприємством ПАНДОРА-2012 підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договорами про виконання підрядних робіт, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМБУД МАРКЕТ та Приватного підприємства ПАНДОРА-2012 підрядні роботи з друку постерів та розклеювання рекламоносіїв були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМБУД МАРКЕТ достатньої кількості власних працівників для здійснення підрядних робіт щодо друку постерів та розклеювання рекламоносіїв, оскільки такі обставини самі собою не можуть свідчити про невчинення господарських операцій з таким контрагентом, адже підприємство не позбавлено права залучати трудові ресурси для здійснення господарської діяльності на підставі цивільно-правових угод.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМБУД МАРКЕТ та Приватним підприємством ПАНДОРА-2012 .

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014 №0002792202 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі №814/3434/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Ю.І. Цвіркун

---

В.П. Юрченко