Постанова

від 25.11.2014 по справі 813/5866/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року № 813/5866/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Петрика Р.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Ломброзо В.О., згідно довіреності,

від відповідача - Боднар Л.Б., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка пекарських центрів» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка пекарських центрів» (далі - ТзОВ «Спілка пекарських центрів», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.07.2014 року № 0000642200 та № 0000652200, прийнятих за наслідками проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Мортранс» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, оформленої актом № 232/2201/35620325 від 24.07.2014 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач звертає увагу суду на те, що висновки акту перевірки ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відображають фактичних обставин фінансово-господарської діяльності позивача з приватним підприємством «Мортранс» (далі - ПП «Мортранс»). На думку позивача, первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, оформлені належним чином та надавалися відповідачу до перевірки. Відтак, позивач вважає висновки відповідача про відсутність належним чином оформлених підтверджуючих документів безпідставними, а податкові повідомлення - рішення, які прийняти на основі даного акту перевірки,- протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Свою позицію проти позову виклав у письмових запереченнях, які подав суду 01.10.2014 року, суть яких зводиться до наступного. В процесі проведення перевірки встановлено факт безпідставного відображення позивачем в податковій звітності господарських операцій з ПП «Мортранс». Вказаний висновок зроблений відповідачем на підставі поданих до перевірки первинних документів. Особливу увагу представник відповідача звертає на товарно-транспортні накладні, які на думку контролюючого органу, не відповідають встановленій формі, а саме не містять зазначення посад та прізвищ, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій. Крім того, як стверджує представник відповідача в наданих товарно-транспортних накладних відсутні особисті підписи водіїв - експедиторів, що ставить під сумнів здійснення господарських операцій. Зважаючи на вище вказане, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

ТзОВ «Спілка пекарських центрів» зареєстровано 18.12.2007 року, код ЄДРПОУ 35620325. Місцезнаходження підприємства відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 81130, Львівська область, Пустомитівський район, вул. Львівська бічна, 4. Взято на облік органом державної податкової служби 19.12.2007 року № 33617 та станом на 17.07.2014 року перебуває на обліку в ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Спілка пекарських центрів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, за результатами якої 24.07.2014 року оформлено акт № 232/2201/35620325.

Перевірку проведено з відома директора ТзОВ «Спілка пекарських центрів» Говоруненка Максима Сергійовича та в присутності головного бухгалтера Хороз Марії Іванівни.

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- п. 14.1, п 44.2, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення витрат по взаєморозрахунках із ПП «Мортранс» (код ЄДРПОУ 31137729), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 57419,18 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 року - 57419,18 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по взаєморозрахунках з ПП «Мортранс» на загальну суму 52355,32 грн., в тому числі за квітень 2012 року в сумі 28901,57 грн., за травень 2012 року в сумі 23453,75 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акту, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення (а.с. 72-73):

- податкове повідомлення - рішення № 0000642200 від 07.07.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 78532,98 грн., в тому числі за основним платежем на суму 52355,32 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 26177,66 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000652200 від 07.07.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 86128,77 грн., в тому числі за основним платежем на суму 57419,18 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28709,59 грн.

Підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновок відповідача про те, що господарські операції, які відображені позивачем у податковій звітності, не мають достатньої доказовості здійснення, оскільки під час перевірки позивачем не надано підтверджуючих первинних документів придбаних позивачем послуг у ПП «Мортранс», а надані товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, що ставить під сумнів здійснення господарських послуг в цілому.

Позивач з даними податковими повідомленнями - рішеннями не погоджується, тому звернувся до суду з позовом про їхнє скасування.

Приймаючи дане рішення, суд виходив з наступного.

Як вбачається із статуту, ТзОВ «Спілка пекарських центрів» здійснює такі види діяльності як: оптова та роздрібна торгівля продовольчими товарами; громадське харчування; оптова та роздрібна торгівля продовольчим обладнанням, непродовольчими споживчими товарами, проміжними продуктами; посередництво в оптовій та роздрібній торгівлі; виробництво і перероблення та інші послуги.

Між ТзОВ «Спілка пекарських центрів» та ПП «Мортранс» був укладений договір на транспортне експедиторське обслуговування № 0401 від 04.01.2012 року, відповідно до положень якого ТзОВ «Спілка пекарських центрів» (за договором - клієнт) доручає, а ПП «Мортранс» (за договором - експедитор) зобов'язується здійснити за рахунок клієнта транспортне - експедиторське обслуговування, перевезення експортно - імпортних та транзитних вантажів, а також надання інших транспортно - експедиторських послуг. Умови перевезення, вид вантажу та транспорту, а також ціна визначалися за домовленістю сторін. При необхідності, для виконання умов договору, укладалися від імені клієнта договори з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документом, який підтверджує наявність та зміст договорів з транспортними організаціями є: транспортний документ (накладна), коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR).

Судом на підставі матеріалів справи та усних пояснень сторін встановлено, що товар на територію України поставлявся із Індії та Туреччини до Одеського морського товарного порту.

Згідно норм міжнародного права підставою для здійснення міжнародних перевезень вантажу, пасажирів, багажу у міжнародному сполученні є міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR). Міжнародна товарно-транспортна накладна містить відомості щодо місця, дати складання; імені та адреси відправника; імені та адреси транспортного агента; місця і дати прийняття вантажу до перевезення та місця його доставки; імені та адреси одержувача; прийнятого позначення характеру вантажу і типу його упаковки та, у разі перевезення небезпечних вантажів, їх загальноприйнятого позначення; кількості вантажних місць, їх особливої розмітки і номера; ваги вантажу брутто, кількості вантажу; пов'язаних з перевезенням витрат (вартість перевезення, додаткові витрати, мито і митні збори, а також інші витрати з моменту укладення договору до здавання вантажу); інструкції, необхідні для проходження митного контролю; вказівки, що перевезення провадиться згідно з вимогами, встановленими Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. У разі потреби CMR може містити дані щодо заборони перевантаження вантажу; витрат, які відправник приймає на свій рахунок; суми накладеного на вантаж платежу, що підлягає відшкодуванню при здачі вантажу; заявленої вартості вантажу та суми додаткової цінності його при доставці; інструкції відправника перевізнику про страхування вантажу; додаткові терміни виконання перевезення; перелік документів, переданих перевізнику.

На підтвердження здійснення даних операцій, а саме поставлення на митну територію України арахісу, кунжуту, кураги та родзинок, представником позивача надано копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) (а.с. 114-133, 231-235, 237-242, 247-250 том 1, та 1-4, 7-9, 26-33 том 2). А саме: міжнародні товарно-транспортні накладні № 20/1, № 20/2, № 20/3, № 20/4, № 20/5, № 20/7, № 20/8, № 20/11, № 29/1, № 29/2, №29/3 - згідно яких на територію України поставлено вантаж арахісу; № 20/6, № 20/7, № 20/9, № 21/10, 28/1, № 28/3, № 28/5 - згідно яких відбувалася поставка кунжуту; № 27 - згідно якої на території України надійшов вантаж кураги та № 28/2 і № 28/4 - які підтверджують надходження вантажу родзинок.

Зазначені міжнародні товарно-транспортні накладні відповідають всім ознакам документу даного типу, містять штамп Південної митниці України та штамп про здійснення попереднього документального контролю.

Суд вважає за необхідне зазначити, що всі СМR містять на собі відбиток печатки ПП «Мортранс» в графі «Перевізник», що, на думку суду, є беззаперечно ознакою того, що саме цей контрагент надавав позивачу послуги з транспортування ТМЦ.

Разом з товаром, як і передбачено договором № 0401 від 04.01.2012 року, надійшли супровідні документи: коносамент ZIMUBOM0033199 на вантаж арахісу, коносамент ZIMUBOM0031655 на вантаж родинок та кунжуту, коносамент ZIMUBOM0029106 на вантаж арахісу та кунжуту, коносамент к/сARKMER0000017976 на вантаж кураги.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься наряд № 27 (а.с. 245 том 1), згідно якого 29.04.2012 року на територію України надійшов вантаж кураги, масою 16165,00 кг, що містився в 1 контейнері; наряд № 28 (а.с. 23 том 2), згідно якого 07.05.2012 року на територію України надійшло 5 контейнерів вантажу, а саме: 1 контейнер кунжуту масою 19076,00 кг; 1 контейнер родзинок масою 19080,00 кг; 1 контейнер кунжуту масою 19076,00 кг; 1 контейнер родзинок масою 19080,00 кг;1 контейнер кунжуту масою 19076,00 кг; наряд № 29 (а.с. 13 том 2) від 07.05.2012 року на вантаж арахісу, що містився в 3 контейнерах масою по 19076,00 кг.

Даний товар був розмитнений на території України, що підтверджується митними та екологічними деклараціями, що містяться в матеріалах справа, а саме: митні декларації по арахісу (а.с. 227 том 1, а.с. 5 том 2), по кунжуту (а.с. 228 том 1, а.с. 15 то 2), по родзинках (а.с. 16 том 2); екологічна декларація на арахіс та кунжут № 21206 від 09.04.2012 року (а.с. 236 том 1), екологічна декларація на курагу № 27815 від 04.05.2012 року (а.с. 246 том 1), екологічна декларація на арахіс № 27814 від 07.05.2012 року (а.с. 14 том 2), екологічна декларація на родзинки та кунжут № 27816 від 07.05.2012 року (а.с. 24 том 2).

Окрім цього, на обґрунтування фактичного здійснення господарських операцій, а саме на здійснення експедиторських послуг між ТзОВ «Спілка пекарських центрів» та ПП «Мортранс» до перевірки було надано:

- копію договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 0401 від 04.01.2012 року (а.с. 74-79);

- копії податкових накладних (а.с. 80-90), а саме: податкова накладна від 02.04.2012 року № 38; податкова накладна від 09.04.2014 року № 41; податкова накладна від 10.04.2014 року № 42; податкова накладна від 13.04.2014 року № 44; податкова накладна від 27.04.2014 року № 46; податкова накладна від 07.05.2014 року № 54; податкова накладна від 11.05.2014 року № 55; податкова накладна від 15.04.2014 року № 56; податкова накладна від 17.05.2014 року № 57; податкова накладна від 23.05.2014 року № 58; податкова накладна від 28.05.2014 року № 59;

- копії товарно-транспортних накладних (а.с. 134-144 том 1) типової форми № 1 - ТН від 12.04.2012 року, серії 20 № 1, 20 № 2, 20 № 4, 20 № 5, 20 № 6, 20 № 7, 20 № 8, 20 № 9, 20 № 10, 20 № 11, 4/3 № 100/1, згідно яких вбачається перевезення кунжуту та арахісу з ОМТП (Одеського морського товарного порту) до пункту призначення у м. Одеса;

- копії товарно-транспортних накладних (а.с. 145-153 том 1, а.с. 18-22 том 2) типової форми № 1 - ТН від 11.05.2012 року, серії 27 № 1, 27 № 2012, 28 № 1, 28 № 2, 28 № 3, 28 № 4, 28 № 5, 29 № 1, 29 № 2, 29 № 3, згідно яких вбачається перевезення кунжуту, кураги, родзинок та арахісу з ОМТП (Одеського морського товарного порту) до пункту призначення у м. Одеса.

На виконання умов договору між позивачем та ПП «Мортранс» складено акт виконаних робіт від 30.04.2012 року, згідно якого ПП «Мортранс» виконав послуги по експедиторському обслуговуванню згідно договору №0401 від 04.01.2012 року на суму 175680,89 грн. Невід'ємною частиною даного акту є реєстр контейнерів щодо яких здійснювалось транспортно-експедиторське обслуговування за період з 01.04.2012 року по 03.04.2012 року. З даного реєстру вбачається, що за вище вказаний період експедитор поставив 15 контейнерів товару, з них: крем рослинний - авто АР 5632 АХ, прицеп АР 8489 ХХ, на загальну суму 9820,00 грн., родзинки - авто 71А89510, прицеп 71А89610 на загальну суму 4650,00 грн., авто IR 17385 та IR 17386, прицеп 72А 33310 та 72А 33410, на загальну суму 9940, 00 грн., кунжут та арахіс CLHU3401668, FSCU3745470, MLCU2640211, ZIMU 1009531, ZIMU 1101329 ZIMU 2242459, ZIMU 2381142, ZIMU 2391182, ZIMU 2790270, ZIMU 2898095, ZIMU 2996091 на загальну суму148999,39 грн. (кунжут) та 2271,50 грн. (арахіс).

Згідно акту виконаних робіт за період травня 2012 року виконано послуг на суму 150100,91 грн. Відповідно до реєстру контейнерів за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року, поставлено 11 контейнерів, з них: курага - ARKU 2230507 на загальну суму 15168,75 грн., кунжут - CLHU 3227303 на загальну суму 44226,29 грн., арахіс - ZIMU 1139474, ZIMU 1170628, ZIMU 1325226 на загальну суму 4743,29 грн., родзинки - ВSIU2233987, ZIMU 1176740 на суму 27644,20 грн., авто IR 40411, прицеп IR 49412, на суму 4970,00 грн., авто 71А89510 прицеп 71А89610 на суму 4970,00 грн.

В матеріалах справи містяться копії рахунків - фактур (95-113) № 61 від 02.04.2012 року на експедиторські послуги на загальну суму 9820,00 гривень; № 63 від 05.04.2012 року на експедиторські послуги на загальну суму 4650,00 гривень; № 64 від 09.04.2012 року на лінійні та портові витрати, відбір проб, лабораторний аналіз та організацію ТЕО на загальну суму 123061,39 гривень; № 65 від 09.04.2012 року на лабораторний аналіз, видачу та оформлення карантинного сертифікату на загальну суму 2271,50 гривень; № 68 від 13.04.2012 року на експедиторські послуги на загальну суму 25938,00 гривень; № 70 від 27.04.2012 року на експедиторські послуги на загальну суму 9940,00 гривень; № 77 від 04.05.2012 року на лінійні та портові витрати, відбір проб, лабораторний аналіз та організацію ТЕО на загальну суму 8599,94 гривень; № 78 від 04.05.2012 року на лабораторний аналіз та видачу карантинного сертифікату на загальну суму 158,20 гривень; № 80 від 07.05.2012 року на лінійні та портові витрати, відбір проб, лабораторний аналіз та організацію ТЕО на загальну суму 29120,30 гривень; № 81 від 07.05.2012 року на демередж, видачу карантинного сертифікату, лабораторний аналіз та оформлення сертифікату на загальну суму 5270,36 гривень; № 82 від 07.05.2012 року на лінійні та портові витрати, відбір проб та організацію ТЕО на загальну суму 17573,53 гривень; № 83 від 07.05.2012 року на демередж, видачу карантинного сертифікату, лабораторний аналіз на загальну суму 3313,58 гривень; № 84 від 11.05.2012 року на лінійні та портові витрати, відбір проб, лабораторний аналіз та організацію ТЕО на загальну суму 27793,30 гривень; № 85 від 11.05.2012 року на видачу та оформлення сертифікату та лабораторний аналіз на загальну суму 636,24 гривень; № 87 від 14.05.2012 року на експедиторські послуги на загальну суму 25510,00 гривень; № 88 від 14.05.2012 року на транспортні послуги на загальну суму 22080,00 гривень; № 91 від 17.05.2012 року на послуги зберігання на загальну суму 105,47 гривень; № 98 від 23.05.2012 року на експедиторські послуги на загальну суму 4970,00 гривень; № 99 від 25.05.2012 року на експедиторські послуги на загальну суму 4970,00 гривень, якими засвідчено, який саме обсяг транспортно-експедиторського обслуговування був здійснений ПП «Мортранс».

Оплата послуг підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи (а.с. 179-198, том 1).

Зберігання товару, який надійшов на митну територію України, відбувалося згідно договору складського зберігання та надання складських послуг № 010212 від 01.02.2012 року (а.с. 199-203 том 1), укладеного між ТзОВ «Спілка пекарських центрів» в особі директора Галети Сергія Григоровича та ФОП ОСОБА_1, який користується даний складським приміщенням на основі договору оренди № А 14.12 від 31.12.2011 року (а.с. 38-41 том 2). Про виконання умов договору свідчать акти - прийому передачі товарно-матеріальних цінностей на складське зберігання, акти прийому - передачі товарно-матеріальних цінностей зі складського зберігання, акти звірки залишків товарів, що знаходяться на відповідальному зберіганні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) за період з квітня по травень 2012 року (а.с. 205-221 том 1).

З огляду на наведений перелік первинних облікових документів, що підтверджують господарські операції позивача з ПП «Мортранс», твердження відповідача про не представлення таких до перевірки є безпідставним та такими, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Постановляючи рішення також судом взято до уваги те, що основними видами господарської діяльності ПП «Мортранс» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є діяльність морського пасажирського та морського вантажного транспорту, організація перевезення вантажів, оптова і роздрібна торгівля та інше.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до ст. 9 даного Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є:

- відомості про сторони договору.

- вид послуги експедитора;

- вид та найменування вантажу;

- права, обов'язки сторін;

- відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;

- розмір плати експедитору;

- порядок розрахунків;

- пункти відправлення та призначення вантажу;

- порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;

- строк (термін) виконання договору;

- а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Вказане, спростовує висновки податкового органу щодо неможливості підтвердження факту здійснення транспортного експедирування.

Відповідно до абз. 1 п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до пункту призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно ст.180 Господарського кодексу України - господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Наданий позивачем договір з ПП «Мортранс» підписаний уповноваженими особами та скріплені печатками, при їх укладенні, що свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п. 2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно пп. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст. 201ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 ПК України).

Таким чином, відображення господарських операцій у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до їх реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

На думку суду, первинні та інші документи, що були надані під час проведення документальної перевірки ТзОВ «Спілка пекарських центрів» та подані в ході судового розгляду на підтвердження позовних вимог підтверджують зв'язок понесених витрат позивача по придбанню послуг (транспортно-експедиційному обслуговуванню) з його господарською діяльністю щодо здійснення операцій по продажу товарів. Зазначені документи в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", є первинними документами та містять необхідні реквізити та інформацію. Доказів того, що вказані первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними представником відповідача не надано.

А, отже, такі первинні бухгалтерські документи є підставою для формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту.

Представник відповідач у своїх запереченнях звертав увагу суду на те, що надані до перевірки первинні документи, а саме товарно-транспортні накладні не відповідають типовій формі документу, що затверджена відповідно до наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року № 488/346. Невідповідність даного документу на думку представника відповідача полягає у відсутності зазначення посад, прізвищ, імен та по батькові вантажовідправників товару, що в свою чергу унеможливлює ідентифікацію особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відтак, дані документи не можуть засвідчувати реальності здійснення даних господарських операцій.

Однак, як вбачається із копій товарно-транспортних накладних, що містяться в матеріалах справи, всі накладні містять підписи осіб, які брали участь у даних операціях. Порушення оформлення накладної шляхом не зазначення прізвищ, ініціалів та посад, має поодинокий характер та може свідчити про технічні описки при оформленні даних документів, а не про умисні порушення сторонами договірних відносин оформлення товарно-транспортних накладних.

Окрім цього, в листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 зазначено, що окремі дефекти в документі не можуть свідчити про зміну суті самого документу та не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок до його скасування. Якщо з його змісту можна чітко встановити характер операції, яку він підтверджує, то такий документ може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів його форми. Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не були дотримані в повній мірі, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст.71 КАС України, не представив суду належних і достатніх доказів правомірності прийнятих них рішень.

Суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства у відносинах з ПП «Мортранс», а саме щодо заниження податку на додану вартість в квітні, травні 2012 року та завищення витрат по взаєморозрахунках із ПП «Мортранс» в ІІ кварталі 2012 року.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні податкові повідомлення-рішення, якими ТзОВ «Спілка пекарських центрів» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Відтак, відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України.

Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення - рішення, - скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 3293,24 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07.07.2014 року № 0000642200 та № 0000652200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка пекарських центрів», ЄДРПОУ 35620325, 81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, 4, 3293 (три тисячі двісті дев'яносто три) гривні 24 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.12.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.