Постанова

від 04.11.2014 по справі 816/4096/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа №816/4096/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Капацій М.М.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Побут-Ресурс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2014 року Приватне підприємство "Побут-Ресурс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 жовтня 2014 року №0004742203/1872.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 16 вересня 2014 року №2215/16-03-22-08/39049106, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Побут-Ресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Гермес-Кремінь" за період березень 2014 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними у Акті перевірки про заниження податку на додану вартість у сумі 5774,53 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ПП "Гермес-Кремінь" на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що Кременчуцькою ОДПІ було використано при проведенні перевірки Акт Кременчуцької ОДПІ від 07 серпня 2014 року №1965/16-03-22-03-08/3825295 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Гермес Кремінь" (код за ЄДРПОУ 38925295) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Кайро" (код за ЄДРПОУ 38974693) за період березень 2014 року".

У висновку акту не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин із покупцями та постачальниками ТОВ "Кайро" за березень 2014 року, іх вид, обсяг, якість та розрахунки. Також не було встановлено відображення у податковому обліку ТОВ "Кайро" господарських операцій та розрахунків із покупцями та постачальниками за березень 2014 року.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність у ПП "Гермес Кремінь" будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Підприємством ПП "Побут-Ресурс" товарно-транспортні накладні не були надані. Замість них був наданий подорожній лист легкового автомобіля серії 05-ААХ №0020 від 31 березня 2014 року, у якому зазначається лише час виїзду з гаражу 08:00 та час повернення до гаражу 17:00, показники спідометра та розрахунок витрат пального.

Згідно наданих копій сертифікатів відповідності серії ДІ №UA1.107.0061570-14, серії ДІ №UA1.107.0061575-14, серії ДІ №UA1.107.0061574-14, сертифікати дійсні від 07 липня 2014 року по 06 липня 2016 року та від 08 липня 2014 року по 06 липня 2016 року. Отже, на період здійснення господарських операцій між постачальником ПП "Гермес Кремінь" та покупцем ПП "Побут-Ресурс" сертифікатів відповідності ще не було, що ставить під сумнів здійснення господарської операції з купівлі-продажу ТМЦ у березні 2014 року.

У зв'язку з вищенаведеним, відповідач прийшов до висновку, що ПП "Побут-Ресурс" неправомірно включено до складу податкового кредиту суму у розмірі 5774,53 грн /а.с. 166-167/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Побут-Ресурс" зареєстровано як юридична особа 11 січня 2014 року, ідентифікаційний код 39049106, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №588390, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 40/.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 03 вересня 2014 року по 09 вересня 2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Побут-Ресурс" (код ЄДРПОУ 39049106) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Гермес-Кремінь" (код ЄДРПОУ 38925295) за період березень 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 16 вересня 2014 року №2215/16-03-22-08/39049106 /а.с. 16-27/, у якому зафіксовано порушення пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 5774,53 грн, у тому числі у березні 2014 року 5774,53 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що Кременчуцькою ОДПІ було використано при проведенні перевірки Акт Кременчуцької ОДПІ від 07 серпня 2014 року №1965/16-03-22-03-08/3825295 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Гермес Кремінь" (код за ЄДРПОУ 38925295) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Кайро" (код за ЄДРПОУ 38974693) за період березень 2014 року" /а.с. 21/.

У висновку акту не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин із покупцями та постачальниками ТОВ "Кайро" за березень 2014 року, іх вид, обсяг, якість та розрахунки. Також не було встановлено відображення у податковому обліку ТОВ "Кайро" господарських операцій та розрахунків із покупцями та постачальниками за березень 2014 року.

Контролюючий орган зазначив, що перевіркою встановлено відсутність у ПП "Гермес Кремінь" будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства /а.с. 21/.

Підприємством ПП "Побут-Ресурс" товарно-транспортні накладні не були надані. Замість них був наданий подорожній лист легкового автомобіля серії 05-ААХ №0020 від 31 березня 2014 року, у якому зазначається лише час виїзду з гаражу 08:00 та час повернення до гаражу 17:00, показники спідометра та розрахунок витрат пального /а.с. 24/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2014 року №0004742203/1872, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7218,16 грн, у тому числі 5774,53 грн за основним платежем, 1443,63 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 39/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 02 жовтня 2014 року №0004742203/1872, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /пункт 201.10. статті 201 Податкового кодексу України/.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ПП "Гермес Кремінь" (Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з постачання товарно-матеріальних цінностей.

Так, судом встановлено, що 01 березня 2014 року між ПП "Гермес Кремінь" та "Побут-Ресурс" укладено договір поставки /а.с. 73-74/, згідно пункту 1.1. умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товарно-матеріальні цінності на орієнтовну суму 40000,00 грн, окремими партіями згідно заявок, поданих Покупцем у відповідності до потреб.

Відповідно до пункту 1.2. умов Договору ціна, кількість, асортимент та загальна вартість партії ТМЦ вказується у рахунках на оплату.

Пунктом 1.3. умов Договору передбачено, що якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ, сертифікатам якості та прикладним зразкам.

Поставка товару виконується силами Постачальника або Покупця за домовленістю сторін.

На виконання умов вищезазначеного Договору, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено завірені належним чином копії наступних документів:

- податкових накладних /а.с. 138-149/;

- видаткових накладних /а.с. 120-125/;

- рахунків на оплату /а.с. 126-131/;

- прибуткових ордерів /а.с. 132-137/;

- подорожнього листа /а.с. 150/;

- сертифікатів відповідності /а.с. 151-153/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ПП "Гермес Кремінь" (код за ЄДРПОУ 38925295), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується представником відповідача, із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Однак, у судовому засіданні представником відповідача наголошено на невірному зазначенні у податкових накладних виду цивільно-правового договору.

Дійсно, судом встановлено та підтверджено позивачем у своїх письмових поясненнях /а.с. 181/ та його представником у судовому засіданні, що у даному випадку мала місце помилка з боку контрагента позивача ПП "Гермес Кремінь" при зазначенні виду та номеру цивільно-правового договору.

Позивачем залучено до матеріалів справи лист ПП "Гермес Кремінь" від 03 листопада 2014 року, яким підтверджено, що 01 березня 2014 року між ПП "Гермес Кремінь" та ПП "Побут-Ресурс" укладено договір поставки та саме на підставі цього договору протягом березня 2014 року було здійснено поставку ТМЦ. У листі ПП "Гермес Кремінь" зауважувало, що під час відображення господарських операцій, здійснених на підставі договору поставки від 01 березня 2014 року та складанні первинних бухгалтерських документів було допущено помилкове посилання на договір №5 (щоб запобігти плутанині у документах бухгалтер пронумерувала екземпляр договору ПП "Гермес Кремінь", присвоївши йому №5). У подальшому, коли виписувалася первинна документація по даній угоді, бухгалтер використовувала комп'ютерну програму для складання цих документів. У програмі вже містилися шаблони з назвами документів і потрібно лише обрати необхідний варіант, однак, через неуважність, замість "договір поставки" було обрано варіант "договір купівлі-продажу" та вже присвоєний йому внутрішній "№5" При цьому, помилка автоматично (через відповідне програмне забезпечення) була поширена на всі первинні документи (у тому числі, на видаткові та податкові накладні), пов'язані з господарсько-правовими відносинами між ПП "Гермес Кремінь" та ПП "Побут-Ресурс" /а.с. 188/.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у даному випадку зазначений недолік не впливає на зміст проведених операцій та їх відображення у податковому обліку, оскільки окремі недоліки податкової накладної, які не впливають на суть проведеної операції, не позбавлять можливості ідентифікувати особи продавця і покупця та охарактеризувати зміст господарської операції, не можуть мати наслідком позбавлення покупця права на податковий кредит та визнання недійсною даної податкової накладної.

Дана помилка жодним чином не вплинула на загальний обсяг постачання послуг по даних операціях, у тому числі суму податку на додану вартість.

Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжного доручення /а.с. 148/.

Представник позивача зазначив у судовому засіданні 04 листопада 2014 року, що перед укладення угоди з ПП "Гермес Кремінь", позивач перевіряв у базі даних ДПС відомості щодо державної реєстрації контрагента та наявності свідоцтва платника ПДВ, та через інтернет-ресурс переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Гермес Кремінь".

На підтвердження транспортування придбаного позивачем товару до матеріалів справи залучено копію подорожнього листа службового легкового автомобіля від 31 березня 2014 року №0020 /а.с. 150/.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу, щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, а також невірного оформлення подорожнього листа, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач орендує транспорт у ТОВ "Житлорембудсервіс" на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 03 березня 2014 року /а.с. 75-77, 78/.

Придбаний у ПП "Гермес Кремінь" товар перевозився орендованим транспортним засобом, водієм, який працює у штаті підприємства позивача. Перевезення оформлювалося подорожнім листом службового автомобіля. Товарно-транспортні накладні у даному випадку не складалися, оскільки це є внутрішнім перевезенням вантажів для використання у власних потребах.

Суд зауважує, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, у даному випадку подорожнього листа, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Також, суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Оприбуткування придбаного у ПП "Гермес Кремінь" товару на складі позивача підтверджується залученими до матеріалів справи копіями прибуково-касових ордерів /а.с. 132-137/; наявність складського приміщення підтверджується доданою до позовної заяви копією договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 24 лютого 2014 року №08/2014 /а.с. 60-67/.

Крім того, із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що через неуважність відповідальних за перевірку посадових осіб підприємства та значним обсягом документів, інспекторам, що проводили перевірку помилково надано копії сертифікатів відповідності серії ДІ №UA1.107.0061570-14, серії ДІ №UA1.107.0061575-14, серії ДІ №UA1.107.0061574-14, що дійсні від 07 липня 2014 року по 06 липня 2016 року та від 08 липня 2014 року по 06 липня 2016 року.

Однак, після завершення перевірки та складання Акту перевірки, до заперечень на Акт перевірки ПП "Побут-Ресурс" надано копії сертифікатів саме до товару, що придбавався на підставі договору поставки від 01 березня 2014 року /а.с. 151-154/.

Із пояснень представників позивача у судовому засіданні встановлено та підтверджено залученими до матеріалів справи копіями договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, локальним кошторисом, що придбані у ПП "Гермес Кремінь" товарно-матеріальні цінності були використані для виконання робіт по комплексному обслуговуванню та ремонту житлових будинків та прибудинкових територій, що перебувають в управлінні замовника ТОВ "Житлорембудсервіс" /а.с. 80-117/.

Відповідачем достовірність записів у первинних документах позивача не заперечуються, відповідність податкових накладних вимогам закону ревізором-інспектором, що проводив перевірку, під сумнів не ставляться.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Гермес Кремінь".

Таким чином, у ході судового розгляду справи доведено реальність господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Гермес Кремінь".

З огляду на вищенаведене, виходячи із системного аналізу норм Кодексу вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за відповідний період.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у відповідні періоди за результатами здійснення господарських операцій. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, визначальним при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення було прийняття до уваги відповідачем даних Акту перевірки Кременчуцької ОДПІ від 07 серпня 2014 року №1965/16-03-22-03-08/3825295 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Гермес Кремінь" (код за ЄДРПОУ 38925295) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Кайро" (код за ЄДРПОУ 38974693) за період березень 2014 року" /а.с. 21/, що на думку представника відповідача, є підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" а фактичність поставки товарів від ПП "Гермес Кремінь" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом в ході судового розгляду.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеним договором настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Гермес Кремінь".

З огляду на викладене контролюючий орган безпідставно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларований позивачем по взаємовідносинам з ПП "Гермес Кремінь".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 5774,53 грн, є безпідставним, оскільки позивачем у процесі судового розгляду доведено правомірність формування податкового кредиту на зазначену суму.

Враховуючи зміст позовних вимог та заперечень сторін, у ході судового розгляду справи було з'ясовано обставини щодо правомірності формування ПП "Побут-Ресурс" податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року по взаємовідносинам з ПП "Гермес Кремінь".

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок органу доходів і зборів про застосування до ПП "Побут-Ресурс" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1443,63 грн.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 182,70 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Побут-Ресурс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 жовтня 2014 року №0004742203/1872.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Побут-Ресурс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн /сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова