Рішення

від 26.11.2014 по справі 910/21697/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21697/14 26.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2010"

про стягнення 10 713,32 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін :

Від позивача: Книш Н.І. (Дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 26.11.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКО-Україна" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2010" 10 713,32 грн., з яких: 6096,57 грн. - заборгованість за Договором поставки № 2803/1 від 28.03.2012 р., 2186,52 грн. - пеня, 692,84 грн. - 5% річних, 1007,39 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014р. порушено провадження у справі № 910/21697/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.11.2014р.

05.11.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-Україна" надійшли документи по справі.

05.11.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2010" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-Україна" в судовому засіданні 05.11.2014р. надав суду пояснення по справі.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2010" у судове засідання 05.11.2014р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/21697/14 від 10.10.2014р. не виконав, однак, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2014р. розгляд справи №910/21697/14 відкладено на 26.11.2014р.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-Україна" у судовому засіданні 26.11.2014р. надав суду пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2010" в судове засідання 26.11.2014р. не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 3175144.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 26.11.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІКО-Україна" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2010" (покупець, відповідач) укладено Договір №2802/1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари, а саме: каву, сиропи, гарячий шоколад та інші супутні товари та матеріали, а також аксесуари для їх приготування та подачі (надалі - товар) згідно із замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору.

Товари приймаються за кількістю та якістю на підставі видаткових накладних та інших товаросупровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів (п. 2.4). Право власності і ризик випадкової загибелі, втрати або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві і сторони підписали видаткову накладну, що засвідчує факт отримання товарів покупцем, що викликає зобов'язання покупця по сплаті товару (п. 2.7 Договору).

У відповідності до п. 3.1. Договору, постачальник зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними в специфікації, затвердженій сторонами. Ціна поставленого товару міститься у видаткових накладних, які надаються постачальником покупцеві та складаються на підставі кількості поставленого товару із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей. Вартість товарів включає вартість доставки товарів постачальником.

Сума договору складається з суми вартості партій, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору (п. 3.7.).

Відповідно до п. 3.4. Договору, покупець оплачує товари по мірі реалізації кожні 30(тридцять) календарних днів з дня поставки, але в будь-якому разі не довше ніж 30 (тридцять) календарних днів з дня поставки. Розрахунки за поставлений товар проводяться в грошовій формі (в гривнях) з урахування податку на додану вартість.

Пунктом 3.5. Договору зазначено, що покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в Договорі.

Позивач, на виконання умов Договору, здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 6596,57 грн., що підтверджується видатковими накладними № 63 від 30.03.2012 р. на суму 1343,88 грн., № 64 від 30.03.2012 р. на суму 1364,65 грн., № 102 від 14.05.2012 р. на суму 897,38 грн., № 206 від 03.08.2012 р. на суму 1671,24 грн., № 207 від 03.08.2012 р. на суму 1319,42 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали оглянуті судом.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару на суму 500,00 грн.

29.08.2014р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 6096,57 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, а також у разі порушення умов даного договору, винна сторона відшкодовує спричинені цим іншій стороні збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством України. У випадку порушення покупцем строків оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, а також 5 % річних від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такої прострочки (п.п. 6.3., 6.5.).

Враховуючи прострочення оплати поставленого позивачем товару, позивач нарахував пеню у розмірі 2186,52 грн., 5% річних у розмірі 692,84 грн. та 1007,39 грн. - інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1).

Судом встановлено, що позивачем згідно наявних в матеріалах справи первинних документів поставлено відповідачу товар на суму 6596,57 грн., однак відповідач, допустив порушення умов Договору поставки № 2803/1 від 28.03.2012 р. в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором поставки №2803/1 від 28.03.2012 р. у частині оплати поставленого товару заборгованість у розмірі 6096,57 грн. за даним Договором підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, розмір невиконаного зобов'язання за Договором поставки №2803/1 від 28.03.2012 р. підтверджується матеріалами справи, відповідачем визнаний, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу 6096,57 грн. підлягають задоволенню судом.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим, позивачем нараховані пеня у розмірі 2186,52 грн., 5% річних у розмірі 692,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 1007,39 грн., за періоди з 30.04.2012р. по 30.07.2012р., з 31.07.2012 р. по 07.10.2014 р., з 30.04.2012 р. по 07.10.2014 р., з 14.06.2012 р. по 07.10.2014 р., з 03.09.2012р. по 07.10.2014 р., з 03.09.2012 р. по 07.10.2014 р.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як встановлено судом, сторони, укладаючи Договір поставки №2803/1 від 28.03.2012 р. не встановили іншого порядку нарахування штрафних санкції, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Водночас, позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахована пеня за загальний періоди з 31.07.2012 р. по 07.10.2014 р., з 30.04.2012 р. по 07.10.2014 р., з з 14.06.2012 р. по 07.10.2014 р., з 03.09.2012р. по 07.10.2014 р., з 03.09.2012 р. по 07.10.2014 р.

Суд, перевіривши розрахунок пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГПК України, у періоди з 30.04.2012р. по 30.07.2012р., з 31.07.2012 р. по 30.10.2012 р., з 30.04.2012 р. по 30.10.2012 р., з 14.06.2012 р. по 14.12.2012 р., з 03.09.2012р. по 03.03.2013 р., з 03.09.2012 р. по 03.03.2013 р., встановив, що розмір пені складає 476,14 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем є вірним, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 1007,39 грн. підлягає задоволенню.

Суд перевіривши розрахунок 5% річних здійснений позивачем, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5% річних у розмірі 692,84 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем, також заявлено про стягнення вартості юридичних послуг у розмірі 730,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановлено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

З наявного в матеріалах справи Договору №1 про надання юридичних послуг від 07.10.2014р. вбачається, що послуги надаються фізичною особою Книш Наталією Ігорівною.

Для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату.

Матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів надання позивачу послуг саме адвокатом та оплати витрат на правову допомогу у розмірі 730,00 грн. адвокату, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні юридичних послуг у розмірі 730,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2010" (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 6, код ЄДРПОУ 36884645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-Україна" (04214, м. Київ, вул. Північна, будинок 6 (літера А1), код ЄДРПОУ 37949399) 6096 (шість тисяч дев'яносто шість) грн. 57 коп. - заборгованості, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 14 коп. - пені, 692 (шістсот дев'яносто дві) грн. 84 коп. - 5 % річних, 1007 (одну тисячу сім) грн. 39 коп. - інфляційних втрат, 1513 (одну тисячу п'ятсот тринадцять) грн. 99 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.12.2014р.

Суддя О.В. Гулевець