Рішення

від 01.12.2014 по справі 915/1668/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 915/1668/14

м.Миколаїв

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верола-Юг»

/54001, м.Миколаїв, вул. Спаська, 75-А/1, офіс 205, ідентифікаційний код 37340856/

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського

підприємства «Нібулон»

/54002, м.Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, ідентифікаційний код 14291113/

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Цуріка І.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Чабанюк В.С., довіреність від 24.07.2014р.

від відповідача: Глушко Д.В., довіреність №359 від 28.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ : стягнення 207906,47 грн .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верола-Юг» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» про стягнення з останнього заборгованості в сумі 207906,47 грн., з яких 41451,97 грн. - 3% річних за невиконання зобов'язань за договором поставки №403/2011 від 15.09.2011р. та 166454,5 грн. втрат від інфляції за невиконання умов вказаного договору поставки.

Відповідач надав суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить су відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, оскільки на думку відповідача стягнення втрат від інфляції та трьох відсотків річних має відбуватись лише сукупно із стягненням сум основного боргу, що не було заявлено позивачем. Окрім цього відповідач у відзиві заперечує проти розрахунку втрат від інфляції, оскільки позивачем не було враховано при розрахунку заборгованості індекси інфляції (дефляцію) за липень та серпень 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на своїх вимогах та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності та вислухавши представників позивача та відповідача, суд, -

в с т а н о в и в:

15 вересня 2011 року за №403/2011 між товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон», як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Верола-Юг», як постачальником, був укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі та в додатках до договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену продукцію (п.1.1 договору).

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю «Верола» поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Нібулон» сільськогосподарську продукцію (кукурудза, насіння соняшнику, сою) на загальну суму 1242197,76 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, за поставлену продукцію не розрахувався, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до господарського суду з відповідним позовом про стягнення боргу.

Рішенням суду від 12.06.2014р. у справі 915/1320/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р., з ТОВ СП «Нібулон» на користь ТОВ «Верола» було стягнуто 1242197,76 грн. основного боргу, 4288,13 грн. - 3% річних, та 24929,73 грн. судового збору.

15.08.2014р. на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ, який був пред'явлений позивачем до примусового виконання.

Постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 22.08.2014р. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 15.08.2014р. у справі №915/1320/13.

28.08.2014р. ТОВ СП «Нібулон» перерахував Заводському відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції 1242197,76 грн. основного боргу, що підтверджується копією платіжного доручення №5097 від 28.08.2014р.

Враховуючи вказане, позивач додатково нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу - 1242197,76 грн. за період з 18.07.2013р. (дата звернення позивача до суду з позовом стягнення боргу) по 28.08.2014р. (дата фактичного виконання відповідачем рішення суду в частині сплати основного боргу), у загальній сумі 41451,97 грн., а також втрати від інфляції за період з червня 2013 року по серпень 2014 року у загальній сумі 166454,5 грн.

Відповідач у відзиві заперечує проти вимог позивача, зазначаючи, що нарахування та стягнення трьох відсотків річних та сум втрат від інфляції має відбуватись лише зі стягненням основного боргу. На підтвердження своєї позиції відповідачем надано копію постанови Вищого господарського суду України від 12.08.2010р. у справі №13/238 (а.с.27-30).

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, враховуючи наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 111 12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Отже, з аналізу даної норми вбачається, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, прийнятої в межах однієї справи не є обов'язковими для суду першої інстанції під час розгляду інших справ, а тому в силу норм ч.2 ст. 43 ГПК України, надана відповідачем постанова Вищого господарського суду не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Окрім цього, положеннями п.п.7.1 п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. передбачено, що у разі, інфляційні нарахування та нарахування трьох відсотків річних на цю заборгованість можуть здійснюватись на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

За таких обставин, зважаючи на відсутність у чинному законодавстві України заборони нараховувати на суму основного боргу три відсотки річних та втрати від інфляції після винесення судом рішення про стягнення основного боргу та до моменту повного (або часткового) його погашення, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому суд не може погодитись із розміром та періодами нарахування трьох відсотків та втрат від інфляції враховуючи наступне.

Позивачем нараховано 3% річних в сумі 41451,97 грн. за період з 18.07.2013 р. по 28.08.2014р., з якого дата « 18.07.2013р.» є датою звернення позивача до суду із позовом про стягнення основного боргу, а дата « 28.08.2014р.» є датою фактичної сплати суми основного боргу державній виконавчій службі (добровільне виконання боржником обов'язку у строк, наданий для такого виконання державним виконавцем).

Однак з рішення суду від 12.06.2014р. у справі 915/1320/13 вбачається, що одночасно із стягненням основного боргу позивач нарахував та просив суд стягнути 3% річних за період з 06.06.2013р. по 18.07.2013р. в сумі 4288,13 грн. Отже, оскільки розрахунок у справі №915/1320/13 було виконано по 18.07.2013р., нове нарахування трьох відсотків річних має відбуватись з 19.07.2013р.

Окрім цього, враховуючи, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, нарахування позивачем таких втрат за 28.08.2014р. є неправомірним.

Отже, стягненню підлягають 3 % річних за період з 19.07.2013р. по 27.08.2014р. (404 дні).

Розмір 3% річних уточнено судом, виходячи з наступного розрахунку.

Станом на 19.07.2013р. (початок нарахування 3% річних) заборгованість відповідача становила 1242197,76 грн.

За період з 19.07.2013р. по 27.08.2014р. (404 дні) сумі 3% річних від суми боргу 1242197,76 грн. становить 41247,77 грн., яка і підлягає стягненню.

Також позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з червня 2013 року по серпень 2014 року у загальній сумі 166454,5 грн.

Відповідач заперечує проти розрахунку позивача, зазначаючи, що ним не було враховано показники індексу інфляції за липень та серпень 2013 року, які були менше 100% (дефляцію).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що не зважаючи на заявлений період розрахунку з червня 2013 року по серпень 2014 року, фактично нарахування втрат від інфляції позивачем зроблені починаючи з жовтня 2013 року, що є неправомірним, оскільки при здійсненні розрахунку мають включатись й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розмір втрат від інфляції також уточнено судом та визначено у сумі 164506,7 грн. виходячи з наступного.

Сумарний індекс інфляції за період з червня 2013 року по серпень 2014 року становить 113,24%. Впродовж цього періоду сума основного боргу становила 1242197,76 грн. Отже, втрати від інфляції за вказаний період становлять 164506,7 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон», 54002, м.Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код 14291113 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верола-Юг», юридична адреса: 54001, м.Миколаїв, вул. Спаська, 75-А/1, офіс 205, код 37340856 41247,77 грн. трьох відсотків річних та 164506,7 грн. інфляційних втрат, судовий збір в сумі 4115,09 грн.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення у відповідності зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскарження в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строку, встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано «04» грудня 2014р.

Суддя Л.І. Васильєва