Постанова

від 25.02.2015 по справі 915/1668/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р.Справа № 915/1668/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Головея В.М.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 3247 від 23.12.2014 року)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 25.02.2015 року:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Глушко Д.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.12.2014 року

по справі № 915/1668/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРОЛА-ЮГ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»

про стягнення 207906,47 грн.

В судовому засіданні 25.02.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРОЛА-ЮГ» (далі - позивач, ТОВ «ВЕРОЛА-ЮГ») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (далі відповідач, ТОВ СП «НІБУЛОН») про стягнення 41451,97 грн. 3% річних та 166454,50 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 403/2011 від 15.09.2011 року та несвоєчасне виконання рішення суду від 12.06.2014 року у справі № 915/1320/13, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 29.07.2014 року. В правове обґрунтування позивач послався на вимоги ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.12.2014 року по справі № 915/1668/14 (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верола-Юг» 41247,77 грн. три проценти річних, 164506,70 грн. інфляційних втрат та судовий збір в сумі 4115,09 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вказав про невірно визначений позивачем розмір та період нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Не погодившись з рішенням суду від 01.12.2014 року, ТОВ СП «Нібулон» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Верола-Юг».

Скаржник вважає, що рішення суду від 01.12.2014 року прийнято з порушенням норм матеріального права. Серед доводів наводить наступні: - приймаючи рішення від 01.12.2014 року, господарський суд порушив приписи ст. 625 ЦК України, оскільки діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат окремо від суми основного боргу; - розрахунок інфляційних втрат, який міститься в рішенні, є помилковим.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як свідчать матеріли справи та підтверджено в ході апеляційного перегляду, 15.09.2011 року між ТОВ СП «Нібулон» (покупець) та ТОВ «Верола-Юг» (постачальник) укладено договір поставки № 403/2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі та в додатках до договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену продукцію (п.1.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ «Верола» поставило ТОВ СП «Нібулон» сільськогосподарську продукцію (кукурудзу, насіння соняшнику, сою) на загальну суму 1242197,76 грн. Порушивши умови договору, відповідач не розрахувався за поставлену продукцію, що зумовило звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення боргу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.06.2014р. у справі № 915/1320/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р., з ТОВ СП «Нібулон» на користь ТОВ «Верола» стягнуто 1242197,76 грн. основного боргу, 4288,13 грн. - 3% річних та 24929,73 грн. судового збору.

15.08.2014р. на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ, який пред'явлений позивачем до виконання.

Постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 22.08.2014р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 15.08.2014р. у справі № 915/1320/13.

28.08.2014р. ТОВ СП «Нібулон» перерахувало Заводському відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції 1242197,76 грн. основного боргу згідно наказу господарського суду Миколаївської області від 15..08.2014 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 5097 від 28.08.2014р.

З урахуванням викладеного, позивач додатково нарахував відповідачу 3 % річних на суму основного боргу - 1242197,76 грн. за період з 18.07.2013р. по 28.08.2014р. у загальній сумі 41451,97 грн., а також втрати від інфляції за період з червня 2013 року по серпень 2014 року у загальній сумі 166454,50 грн. та звернувся у жовтні 2014 року з позовом до суду.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 7.1 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як правильно встановлено господарським судом Миколаївської області, з рішення суду від 12.06.2014р. у справі № 915/1320/13 вбачається, що одночасно із стягненням основного боргу позивач нарахував та просив суд стягнути 3% річних за період з 06.06.2013р. по 18.07.2013р. в сумі 4288,13 грн., отже, нове нарахування трьох процентів річних має відбуватись з 19.07.2013 року, тому стягненню підлягають 3 % річних за період з 19.07.2013р. по 27.08.2014р. (404 дні), оскільки 28.08.2014 року відбулось погашення основного боргу відповідачем. Тому наведений господарським судом розрахунок 3% річних за період з 19.07.2013р. по 27.08.2014р. (404 дні) в сумі 41247,77 грн. є правильним, і місцевий господарський суд правомірно стягнув цю суму з відповідача.

З викладених вище обставин, доводи скаржника про те, що діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат окремо від суми основного боргу є неспроможними.

Щодо стягнення судом з відповідача втрат від інфляції за період з червня 2013 року по серпень 2014 року у загальній сумі 164506,7 грн.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 г. N 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», для встановлення індексу за різний період необхідно помісячні індекси, які складають відповідні періоди, перемножити між собою.

Як правильно встановлено господарським судом, сумарний показник індексу інфляції за період розрахунку з червня 2013 року по серпень 2014 року складає 1,1324%. Сума основного боргу становила на цей період 1242197,76 грн., а тому втрати від інфляції за вказаний період становлять 164506,70 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

Посилання скаржника на зменшення суми інфляційних втрат не заслуговують на увагу з підстав неправильного математичного розрахунку відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову, тому підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 01.12.2014 року по справі № 915/1668/14 - відсутні.

Крім цього, судова колегія вважає необхідним повернути ТОВ СП «НІБУЛОН» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 21,52 грн., надмірно сплачений за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.12.2014 року по справі № 915/1668/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Повернути ТОВ СП «НІБУЛОН» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 21,52 грн., надмірно сплачений за платіжним дорученням № 71138 від 12.12.2014 року.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2015 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: В.М. Головей