Ухвала

від 03.12.2014 по справі 826/8790/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8790/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Компаньйон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «ІБК «Компаньйон» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12 червня 2014 року № 0008432202 і № 0008442202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що з 15.05.2014 року по 28.05.2014 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 04.06.2014 року № 1129/26-59-22-02/36798525.

Перевіркою встановлено:

завищення ТОВ «ІБК «Компаньйон» податкового кредиту за червень і серпень 2013 року на суми податку на додану вартість у розмірах 153, 00 грн. та 1 190, 00 грн. на підставі податкових накладних від 26.06.2013 року № 111 (продавець - ТОВ «НТП «Плазматек») та від 30.08.013 року № 479 (продавець - ТОВ «ТСК «Центр»), які були відсутні на момент перевірки. Одночасно з тексту акта перевірки вбачається, що товарність господарських операцій по ланцюгу підприємств-постачальників, які задекларували податкові зобов'язання на аналогічні суми податку на додану вартість, працівниками відповідача не заперечувалася;

порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 і п. 201.10 ст. 201, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 і п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2013 рік на суму 214 217, 00 грн. та до заниження податку на додану вартість на загальну суму 349 831, 00 грн.;

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень (форми «Р») від 12 червня 2013 року:

№ 0008432202, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 524 747, 00 грн., в т.ч. 349 831, 00 грн. - основний платіж, 174 916, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0008442202, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 321 326, 00 грн., в т.ч. 214 217, 00 грн. - основний платіж, 107 109, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що твердження апелянта щодо нереальності господарських відносин позивача з його контрагентами не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та є помилковими, з огляду на слідуюче.

Так, протягом 2012 - 2013 років між позивачем (замовником), в особі директора Мар’яновича Р.О., та ТОВ «БК «Сварог» (підрядником), в особі директора Петеліна Д.В., були укладені типові за змістом договори підряду від 29.10.2012р. № 29/10/12-1, від 30.10.2012р. № 30/10/12-1, від 09.11.2012р. № 09/11/12-1, від 16.11.2012р. № 16/11/12-1, від 23.11.2012р. № 23/11/12-1, від 21.12.2012р. № 21/12/12-1 та від 07.02.2013р. № 07/13 ДС, за умовами яких підрядник зобов'язувався за дорученням замовника:

організувати та виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єктах замовника, а саме: м. Київ, вул. Горького, 176, ТРК «Океан Плаза», магазин «CENTRO»; м. Суми, вул. Харківська, 5/1, магазин «ЦентрОбувь»; м. Тернопіль, вул. Живова, 11, магазин «ЦентрОбувь»; м. Тернопіль, вул. Живова, 11, магазин «ЦентрОбувь»; м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 30а, магазин «ЦентрОбувь»;

організувати влаштування металевих сходів на об'єкті замовника: м. Київ, вул. Горького, 176, ТРК «Океан Плаза», магазин «CENTRO»;

організувати виконання робіт з влаштування системи кондиціювання на об'єкті замовника: м. Тернопіль, вул. Живова, 11, магазин «ЦентрОбувь»;

організувати виконання електромонтажних робіт на об'єкті замовника: м. Дніпродзержинськ, вул. Сировца, 9, магазин «ЦентрОбувь».

Терміни виконання робіт визначаються в п. 3 даних договорів. Вартість робіт та порядок проведення розрахунків за виконані роботи окреслені в п. 4 цих Договорів. Зокрема, розрахунки здійснюються в безготівковій формі, в т.ч. шляхом проведення авансових платежів.

Судова колегія погоджується з висновокм суду першої інстанції, що замовлення та придбання у ТОВ «БК «Сварог» спірних підрядних робіт безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю позивача, до основних видів якої, як на момент укладання спірних правочинів, так і на день складення акта перевірки, відносилися наступні: будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), покриття підлоги й облицювання стін (КВЕД 43.33), покрівельні роботи (КВЕД 43.91), інші спеціалізовані будівельні роботи (КВЕД 473.99). Згадані вище договори підряду з ТОВ «БК «Сварог» були укладені ТОВ «ІБК «Компаньйон» з метою забезпечення якісного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед замовником будівельних робіт - ТОВ «Трейдшуз» на підставі договору від 23.08.2011 року № 23082011.

Факт виконання ТОВ «БК «Сварог» зазначених вище підрядних робіт на відповідних об'єктах будівництва та проведення розрахунків за виконанні роботи підтерджується: кошторисами на виконання ремонтно-будівельних робіт на цих об'єктах; актами виконаних ремонтно-будівельних робіт на відповідних об'єктах; податковими накладними, виписаними ТОВ «БК «Сварог» на користь ТОВ «ІБК «Компаньйон» на загальну суму 2 000 316, 62 грн. (в т.ч. ПДВ - 333 386, 11 грн.), та які підписані керівником товариства Петеліним Д.В. і скріплені печаткою підприємства; виписками ПАТ «Оксі Банк» по особовому рахунку позивача, згідно яких останній перерахував на користь ТОВ «БК «Сварог» суми коштів в якості оплати за будівельні роботи згідно вказаних вище договорів підряду (вартість робіт разом з ПДВ), всього у розмірі 2 058 371,6 грн. (з ПДВ); копіями листів ТОВ «ІБК «Компаньйон» від 08.02.2013р. № 08/02 та від 12.04.2013р. № 12/04, адресованих ТОВ «БК «Сварог» з відомостями про уточнення призначення платежів у платіжних дорученнях № 3463 від 08.02.2013р. і № 36356 від 12.04.2013р. (а саме - «сплата за будівельні послуги згідно договору від 21.12.2012р. № 21/12/12-1»); оборотно-сальдовими відомостями по рахунку бухгалтерського обліку 631 за січень і лютий 2013 року по контрагенту ТОВ «БК «Сварог»; копією ліцензії серії АВ № 601999, виданої ТОВ «БК «Сварог» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на право здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 17.02.2012р. по 17.02.2015р.; копією листа ТОВ «БК «Сварог» від 12.06.2014р. № 12/06/14-1, наданого у відповідь на лист позивача від 05.06.2014 р., щодо підтвердження господарських правовідносин та декларування результатів таких операцій в податковій звітності з податку на додану вартість;

Також у квітні 2014 року між ТОВ «ІБК «Компаньйон» (покупцем) і ТОВ «Ктімена Інвест» (продавцем) була укладена усна угода щодо поставки хімічних речовин. На підтвердження даної обставини позивачем було надано копії видаткової накладної, рахунку-фактури, податкової накладної, виписки ПАТ «Оксі Банк» по особовому рахунку позивачаза 24.04.2013 р., оборотно-сальдову відомість по рахунку бухгалтерського обліку 631 за квітень 2013 року по контрагенту ТОВ «Ктімена Інвест».

Придбані у названого контрагента-постачальника хімічні речовини були використанні в подальшому для виробництва бетонних сумішей на об'єкті «Реконструкція комплексу в торфо-переробний комплекс з виготовлення субстратів, який знаходиться за адресою: пров. Колгоспний, 16 в селі Людинь, Дубровицького району, Рівненської області», роботи на якому виконувалися ТОВ «ІБК «Компаньйон» за договором від 22.05.2013 року № 22/05-13ТЛ (замовник будівельних робіт - ТОВ «Віта Строй»).

Апеляційна інстанція відзначає, що зазначені вище первинні документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Колегія суддів також не може не врахувати, що позивачем було надано податкові накладні від 30.08.2013 р. № 479 на суму 7 140, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 190, 00 грн.), виписану ТОВ «ТСК «Центр» і від 26.06.2013 р. № 111 на суму 920, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 153, 33 грн.), виписану ТОВ Науково-технічне підприємство «Плазматек», а тому зі змісту вказаних та інших, наявних в матеріалах справи, податкових накладних, що були виписані на адресу позивача його контрагентами, слідує, що за результатами виконання робіт, надання послуг та поставки товарів, дані первинні документи за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Окрім того, в підтвердження свого економіко-правового статусу та наявності адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності позивачем надано: копії свого статуту, довідки з органу статистики відносно ТОВ «ІБК «Компаньйон» станом на 29.02.2012 р.; копії ліцензій серії АВ № 512112 та серії АЕ № 183329, виданих позивачу на право здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 09.02.2010 р. по 09.02.2013 р. та з 08.02.2013 р. по 08.02.2018р.; копії договору від 23.08.2011 р. № 23082011, укладеного між ТОВ «Трейдшуз» (замовником) і ТОВ «ІБК «Компаньйон» (підрядником) щодо виконання підрядних робіт у відповідності до затверджених кошторисів, та первинних документів оформлених на підставі/на виконання цього Договору; копії банківських виписок з відомостями про отримання коштів від контрагентів-замовників протягом 2013 року; копію договору субпідряду від 22.05.2013 р. № 22/05-13 ТЛ, укладеного між ТОВ «Віта Строй» (генпідрядником) і ТОВ «ІБК «Компаньйон» (субпідрядником) щодо виконання комплексу спеціалізованих будівельних робіт та акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року (зі змісту останнього вбачається виконання підрядних робіт з використанням бетону, місцезнаходження об'єкта будівництва - Рівненська область); оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 205 «Будівельні матеріали» за квітень 2013 року (на підтвердження факту зберігання на складі позивача хімічних речовин, які були придбані у ТОВ «Ктімена Інвест»); копії податкової звітності ТОВ «ІБК «Компаньйон» з податку на додану вартість за спірні звітні періоди; копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форми № 1ДФ) за 4-ий квартал 2012 року та 1-ий квартал 2013 року; оборотно-сальдову відомість по рахунку бухгалтерського обліку 10 «Основні засоби» за 2013 рік; копії договорів оренди, укладених між позивачем (як орендарем) і суб'єктами господарської діяльності-підприємствами (орендодавцями) щодо платного строкового використання земельної ділянки та приміщення, та ін.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявна в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітні періоди січень-лютий, квітень, червень і серпень 2013 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України. Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За п. 198.6 ст. 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абз. 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

В обґрунтування законності спірних податкових повідомлень-рішень апелянт посилається на висновки актів ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.07.2013 р. № 582/26-59-22-02/38003156 та від 30.07.2013 р. № 605/26-59-22-08/38290927 про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

В даному випадку, апеляційна інстанція не може не зауважити, що апелянтом було залишено поза увагою той факт, що сама по собі неможливість проведення зустрічної звірки не є достатнім доказом відсутності фінансово-господарських відносин між певними суб'єктами підприємницької діяльності та не спростовує правове значення складених за такими операціями первинних документів, а тому не є підставою для неврахування контролюючим органом наданих до перевірки документів. Крім того, на момент проведення документальної позивача, дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ТОВ «БК «Сварог», що оформлена актом від 29.07.2013 р. № 582/26-59-22-02/38003156 були визнані протиправними постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року.

Слід також зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Укладаючи угоду зі своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом передчасно.

Не надано також добутих, у визначений процесуальним законодавством спосіб, доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07 .

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, викладені в актах обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки угоди не визнані недійсними судами, а також позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Зазначена позиція відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.12.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.