Ухвала

від 06.10.2015 по справі 826/8790/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/66491/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014

у справі № 826/8790/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Компаньйон"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.06.2014 № 0008432202 та № 0008442202.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, складено акт від 04.06.2014 № 1129/26-59-22-02/36798525, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 і п. 201.10 ст. 201, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 і п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2013 рік на суму 214 217, 00 грн. та до заниження податку на додану вартість на загальну суму 349 831, 00 грн.

На підставі акта перевірки, 12.06.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0008432202, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 524 747, 00 грн., в тому числі: 349 831, 00 грн. - основний платіж, 174 916, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0008442202, яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 321 326, 00 грн., в тому числі 214 217, 00 грн. - основний платіж, 107 109, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що протягом 2012 - 2013 років між позивачем (замовником), в особі директора ОСОБА_2, та ТОВ «БК «Сварог» (підрядником), в особі директора ОСОБА_3, були укладені типові за змістом договори підряду.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на виконання умов договорів підряду, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема: кошторисами на виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах; актами виконаних ремонтно-будівельних робіт; податковими накладними; виписками ПАТ «Оксі Банк» по особовому рахунку позивача; оборотно-сальдовими відомостями по рахунку бухгалтерського обліку; копією ліцензії серії АВ № 601999, виданої ТОВ «БК «Сварог» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на право здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; копією листа ТОВ «БК «Сварог» від 12.06.2014 № 12/06/14-1, наданого у відповідь на лист позивача від 05.06.2014 щодо підтвердження господарських правовідносин та декларування результатів таких операцій в податковій звітності з податку на додану вартість.

Як встановлено судами, основними видами господарської діяльності позивача, як на момент укладання спірних правочинів, так і на день складення акта перевірки, були: будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), покриття підлоги й облицювання стін (КВЕД 43.33), покрівельні роботи (КВЕД 43.91), інші спеціалізовані будівельні роботи (КВЕД 473.99), у зв'язку із чим вірними є висновки судів, що замовлення та придбання у ТОВ «БК «Сварог» спірних підрядних робіт безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю позивача.

Крім того, встановлено, що у квітні 2014 року між позивачем (покупцем) та ТОВ «Ктімена Інвест» (продавцем) була укладена усна угода щодо поставки хімічних речовин.

Факт здійснення господарських операцій позивачем із зазначеним контрагентом повною мірою підтверджено матеріалами справи, а саме копіями: видаткової накладної, рахунку-фактури, податкової накладної, виписки ПАТ «Оксі Банк» по особовому рахунку позивача, оборотно-сальдову відомістю по рахунку.

Придбані у ТОВ «Ктімена Інвест» хімічні речовини були використанні в подальшому для виробництва бетонних сумішей на об'єкті «Реконструкція комплексу в торфо-переробний комплекс з виготовлення субстратів, який знаходиться за адресою: пров. Колгоспний, 16 в селі Людинь, Дубровицького району, Рівненської області», роботи на якому виконувалися ТОВ «ІБК «Компаньйон» за договором від 22.05.2013 року № 22/05-13ТЛ (замовник будівельних робіт - ТОВ «Віта Строй»).

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «БК «Сварог» та ТОВ «Ктімена Інвест», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.07.2013 № 582/26-59-22-02/38003156 та від 30.07.2013 № 605/26-59-22-08/38290927 про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 12.06.2014 № 0008432202 та № 0008442202.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 22-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль