Ухвала

від 26.11.2014 по справі 826/10271/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10271/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представник позивача Куц Я.О., представник відповідача Шмігель Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Струм - 1» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Струм - 1» (надалі ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Струм - 1») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення від 24.06.2014 р. №87526552208 та №87626552208, які прийняті відповідачем за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо не реальності здійснення господарських угод з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.К. Борисфен» (надалі ТОВ «Б.К. Борисфен») спростовуються наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства, та вважає, що відповідач не мав право приймати податкове повідомлення-рішення, оскільки перевірки проводилась на підставі постанови слідчого.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2014 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.06.2014 року №87526552208 та №87626552208.

Суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються первинними документами.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги пояснення ОСОБА_4 засновника ТОВ «Б.К. Борисфен», отриманого в рамках кримінального провадження, відповідно до яких він не мав відношення до діяльності даного товариства, господарську діяльність вказане підприємство не здійснювало, тому надані позивачем документи не мають силу первинних документів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції від 10.04.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Струм - 1» з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Б.К. Борисфен» (код за ЄДРПОУ 38007086) за період з 29.05.2012 р. по 30.12.2013 року за результатами якої складено акт №506/26-55-22-08/21492444 від 11.06.2014 року.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог статті 185, пунктів 198.3, 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 86760,00 грн., та вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пунктів 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 91099,00 грн.

Податковим органом в акті перевірки зазначений висновок про безтоварність господарських операцій за договорами підряду, укладеними між ТОВ «НВП «Струм - 1» та ТОВ «Б.К. Борисфен».

24.06.2014 р. відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення №87526552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 86760,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21690,00 грн., та №87626552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 91099,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22775,00 грн.

Вищенаведені обставини не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «НВП «Струм - 1» (замовником) і ТОВ «Б.К. Борисфен» (підрядником) укладені договори підряду: №180612 від 18.06.2012 року та №270612 від 27.06.2012 року, відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з матеріалів замовника на власний ризик та власними силами виконати у відповідності до умов договору та робочої проектної документації комплекс електромонтажних робіт в торгово-офісному центрі за адресою: м. Київ, вул. Л. Толстого, 57 (договір №180612) та в торгово-розважальному центрі «Океан-Плаза» за адресою: м. Київ, вул. Горького (договір №270612), (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується здійснити приймання та сплатити вартість виконаного комплексу робіт. Комплекс робіт (далі - роботи) включає до себе роботи по постачанню, монтажу та наладці, підготовці необхідної документації, отриманню усіх необхідних узгоджень у компетентних контролюючих органах, здачі в експлуатацію результатів робіт (пункти 1.2. договорів).

Позивач на підтвердження виконання сторонами своїх договірних зобов'язань надав документи: податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрати) за відповідні місяці; свідоцтва №200049923 про реєстрацію ТОВ «Б.К. Борисфен» як платника податку на додану вартість; ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, виданої ТОВ «Б.К. Борисфен» на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створення об'єктів архітектури з додатком;

Додатково позивачем надано: договір підряду №СП 4/12 від 02 квітня 2012 року та договір будівельного підряду №260612 від 26 червня 2012 року, укладені між ТОВ «НВФ Електротехнологія» (замовник) та позивачем (підрядник) на виконання комплексу підрядних електромонтажних робіт на об'єкті «Торгово-офісний центр по вул Л. Толстого, 57 у Голосіївському районі м. Києва», а також комплексу робіт з монтажу внутрішніх електричних мереж в торгово-розважальному центрі «Океан-Плаза» за адресою: м. Київ, вул. Горького; акти №1 від 02 липня 2012 року, №2 від 01 серпня 2012 року, №3 від 03 вересня 2012 року, №4 від 01 жовтня 2012 року та №5 від 01 листопада 2012 року про передачу ТМЦ замовником підряднику для виконання робіт згідно договору №260612 від 26.06.2012р.; акти №4 від 02 липня 2012 року, №5 від 01 серпня 2012 року, №6 від 03 вересня 2012 року, №7 від 01 жовтня 2012 року та №8 від 01 листопада 2012 року про передачу ТМЦ замовником підряднику для виконання робіт згідно договору №СП 4/12 від 02.04.2012р.; акти приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, підписаних та складених у зв'язку з виконанням договорів №СП 4/12 від 02.04.2012р. та №260612 від 26.06.2012р.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мав право нараховувати податок на додану вартість та складати, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодекс) України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони договору, укладаючи вищезазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентом, та надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 01.12.2014р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Струм - 1» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.