Рішення

від 09.07.2009 по справі 18/119-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/119-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.09           Справа № 18/119-09.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумбудтранс”, м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПМК – 45”, м. Суми

про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно

 Суддя  Заєць С.В.

представники:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

У засіданні брала участь: секретар судового засідання Гордієнко Ж.М.

Суть спору: позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 03.03.2009р. № 18-09 автоматизованого приймального пункту заповнювачів для автомобільного транспорту, площею 349,5 кв. м, літера „4А” за технічним паспортом, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 122, оскільки відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення та просить визнати право власності на зазначене нерухоме майно.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі у зв'язку з завантаженістю по іншим справам та повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Суд вважає за можливе задовольнити зазначене клопотання, оскільки спір може бути вирішений в даному засіданні.

Відповідач у відзиві на позов повідомив, що по договору купівлі-продажу від 03.03.2009р. за № 18-09 позивач прибав у ТОВ „Сумбудтранс” автоматизований приймальний пункт заповнювачів для автомобільного транспорту розташований у м. Суми по вул. Харківська, 122; по акту приймання-передачі від 03.03.2009р. майно було передане відповідачем позивачу, а платіжним дорученням від 04.03.2009р. № 26 позивачем були перераховані відповідачу кошти за придбане майно, тому вважає, що сторони повністю виконали свої зобов'язання по цьому договору, у зв'язку з чим не заперечує проти задоволення позову ТОВ „Сумбудтранс” про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, оскільки позивач є власником зазначеного майна, та просить розглядати дану справу без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази по справі в їх сукупності, суд встановив:

На підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2009р. за № 18-09 (а. с. 19) ТОВ „Сумбудтранс” придбало у ТОВ „ПМК – 45” автоматизований приймальний пункт заповнювачів для автомобільного транспорту розташований у м. Суми по вул. Харківській, 122, площею 349,5 кв. м за договірною ціною 29 800,00 грн.

По акту приймання-передачі від 03.03.2009р. відбулась передача придбаного майна (а. с. 20).

Відповідно до платіжного доручення від 04.03.2009р. за № 26 позивачем  були перераховані відповідачу кошти в сумі 29 800,00 грн. за придбане у останнього майно (а. с. 21).

На придбане нерухоме майно 19.08.2008р. Комунальним підприємством „Сумське міське бюро технічної інвентаризації” виготовлений технічний паспорт (а. с. 14 – 18), інвентаризаційна справа № 97702, реєстровий № 1107 у відповідності до якого  площа нерухомого майна – нежитлового приміщення складає 349,5 кв. м. Також об'єкту нерухомого майна присвоєна літера „4А”.

У відповідності до ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Оскільки придбане позивачем у відповідача майно є нерухомим, ТОВ „Сумбудтранс” звернулось до ТОВ „ПМК – 45” з проханням (лист від 12.03.2009р. за № 87, а. с. 22) щодо нотаріального посвідчення договору від 03.03.2009р. № 18-09, але відповідач листом від 16.03.2009р. за № 48/1 (а. с. 23) повідомив, що майно та всі документи на нього були передані позивачу, тому вважає за недоцільне посвідчувати цей договір нотаріально. Таким чином відповідач фактично ухилився від нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору.

Згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що сторони даної справи домовились зі всіх істотних умов договору, зокрема узгодили предмет та ціну договору, порядок розрахунків та передачі майна, про що підписали відповідний договір, позивач сплатив кошти за майно, а відповідач передав вказане майно позивачу, що підтверджується вищенаведеними доказами, тобто відбулось повне виконання укладеного між сторонами договору.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст. 319 вказаного Кодексу передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.    

Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору порушує право позивача, так як унеможливлює державну реєстрацію права власності на придбане нерухоме майно, а відповідно і подальше володіння, користування та розпорядження придбаним майном.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими атами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.  

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, позивач правомірно набув право власності на вищевказане нерухоме майно.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, може бути визнання права, а відповідно до ст. 392 вказаного Кодексу, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги правомірні, обґрунтовані, підтверджуються фактичними обставинами та матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі, тому керуючись ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 03.03.2009р. № 18-09 по якому товариство з обмеженою відповідальністю „Сумбудтранс” (м. Суми, вул. Козацький вал, 2-б, ід. код 36334239) придбало у товариства з обмеженою відповідальністю „ПМК – 45” (м. Суми, вул. Воєводіна, 13, ід. код 34012066) автоматизований приймальний пункт заповнювачів для автомобільного транспорту, площею 349,5 кв. м, літера „4А” за технічним паспортом, що знаходиться в м. Суми по вул. Харківській, 122.

3. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Сумбудтранс” (м. Суми, вул. Козацький вал, 2-б, ід. код 36334239) право власності на автоматизований приймальний пункт заповнювачів для автомобільного транспорту, площею 349,5 кв. м, літера „4А” за технічним паспортом, що знаходиться в м. Суми по вул. Харківській, 122.

СУДДЯ                                                                                                                   С. В. ЗАЄЦЬ

Повний текст рішення підписаний 14.07.2009р.