Постанова

від 28.11.2014 по справі 810/6447/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2014 року 810/6447/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова автоматика НВ" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного правління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова автоматика НВ" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного правління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001332204 від 03.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 15.10.2014 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промислова автоматика НВ» (надалі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельно - торгова компанія «Зодчий» за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року; ТОВ «Діплас» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року; ТОВ «Грінавто» за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року було складено Акт №1024/22-4/36382570.

В даному акті відповідачем зроблені висновки про те, що фінансово - господарські операції між позивачем та ТОВ «Будівельно - торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто» визнані такими, що мають безтоварний характер та неможливі до здійснення, і про те, що позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 37 570 грн. 00 коп., в т.ч. по періодам: за листопад 2012 року на суму 9 874 грн., за січень 2013 року на суму 12000 грн., за червень 2014 року на суму 15786 грн.

Не погоджуючись з даним Актом документальної позапланової перевірки позивач 28.10.2014 року направив відповідачу заперечення. 30.10.2014 року відповідач направив позивачеві відповідь на заперечення до акту перевірки від 15.10.2014 року №1024/22-4/36382570, відповідно до якого не взяв до уваги заперечення позивача.

Після цього 03.11.2014 року на підставі вказаного Акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0001332204, відповідно до якого позивачу донараховано податку на додану вартість на суму 37 570 грн. 00 коп., та штрафні санкції на суму 9 392 грн. 50 коп.

Позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит по операціям з ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто». Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

У судове засідання 28.11.2014 року представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, 27.11.2014 року представником позивача було надано суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача в порядку письмового провадження.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача, недостатнє документальне підтвердження виконання умов за договорами укладеними позивачем з ТОВ «Будівельно - торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто" призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість з підстав їх безтоварності, здійснення без мети настання реальних наслідків.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 37570 грн.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 25.11.2014 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача С.В. Демченко про розгляд справи без участі представника відповідача, з урахуванням наданих заперечень.

Наявність клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи, керуючись статтями 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 07.10.2014 року по 13.10.2014 року, Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією, згідно п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова автоматика НВ» (далі по тексту - ТОВ «Промислова автоматика НВ») (код ЄДРПОУ 36382570), з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий» (код ЄДРПОУ 32953154) за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, ЮВ «Діплас» (код ЄДРПОУ 34680980) за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, ТОВ «Грінавто» (код ЄДРПОУ 39124256) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 15.10.2014 року №1024/22-4/36382570 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова автоматика НВ» (далі по тексту - ТОВ «Промислова автоматика НВ») (код ЄДРПОУ 36382570), з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий» (код ЄДРПОУ 32953154) за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, ЮВ «Діплас» (код ЄДРПОУ 34680980) за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, ТОВ «Грінавто» (код ЄДРПОУ 39124256) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року».

Перевіркою встановлено порушення позивачем : п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 cт. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 37570 грн., в тому числі по періодам: за листопад 2012 року на суму 9784грн., за січень 2013 року на суму 12000 грн., за червень 2014 року на суму 15786 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі нищезазначених документів, які надійшли до податкового органу, а саме:

Листа ГСУ ФР Міндоходів України від 25.06.2014 р. №1143/99-99-09-01-18 Про кримінальне провадження №32013000000000142 від 08.10.2013 р.;

Акту № 2170/04-62-22-3 від 08.08.2014 р. від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ДІПЛАС» (код ЄДРПОУ 34680980), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 2011-2013 роки.»;

Акт №2039/26-55-22-09/39124256 від 24.07.2014 р. від ДПІ у Печорському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГРІНАВТО" код ЄДРПОУ 39124256 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами- постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.04.2014р. по 30.06.2014р.»;

На підставі аналізу зазначених документів відповідач прийшов до висновку, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто» не є реальним, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Не погоджуючись з даним Актом документальної позапланової перевірки позивач 28.10.2014 року направив відповідачу заперечення та акт перевірки, які згідно відповіді на заперечення до Акту перевірки від 15.10.2014 року №1024/22-4/36382570 не були взяті до уваги відповідачем та залишені без задоволення.

Після цього 03.11.2014 року, на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0001332204, відповідно до якого позивачу донараховано податку на додану вартість на суму 37 570 грн. 00 коп. - основного платежу , та штрафних санкцій на суму 9 392 грн. 50 коп.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Так, ТОВ «Промислова автоматика НВ» зареєстроване як юридична особа 22.07.2009року Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області .

В ході перевірки та під час судового розгляду справи встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий» (код ЄДРПОУ 32953154) за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, ЮВ «Діплас» (код ЄДРПОУ 34680980) за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, ТОВ «Грінавто» (код ЄДРПОУ 39124256) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 рок».

Так, судом встановлено, що ТОВ «Промислова автоматика НВ» мало господарські відносини з ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий» на підставі укладеного Договору поставки продукції від 01.08.2012р. №01082012, де зазначено ТОВ «Промислова автоматика НВ» (Покупець), а ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий » (Постачальник).

Відповідно до умов вказаного договору, постачальник зобов'язується передати у власність Покупця обладнання, визначене в п. 1.2 Договору, іменоване надалі Товар , а Покупець зобов'язується прийнята та оплатити Товар. Найменування, одиниці вимірювання, кількість, ціна одиниці та загальна сума Товару його асортимент визначаються в Специфікаціях (Рахунках-фактурах), що є невід'ємними частинами договору. Вказана в договорі загальна вартість Договору - 1200 000,60 грн., в тому числі ПДВ- 200 000 грн.

Так, на виконання умов даного договору були виписані податкові та видаткові накладні від 30.11.2012 року №113005 на загальну суму 58705, 60 грн., в тому числі ПДВ - 9784, 27 грн.

Суми податку на додану вартість по вищевказаних накладних, отриманих від ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий» ТОВ «Промислова автоматика НВ» включено до податкового кредиту у листопаді 2012 року відповідно, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, даним декларації з ПДВ за листопад 2012 року.

Оплата здійснювалася ТОВ «Промислова автоматика НВ» згідно рахунку на оплату від 30.11.2012 року №1130005 на загальну суму 58705,60 в тому числі ПДВ 9784,27 грн., розрахунки проводились в безготівковій формі, ТОВ «Промислова автоматика НВ» перераховано ТОВ «Будіввішо-торгова компанія «Зодчий» грошові кошти згідно банківської виписки №351931 від 21.01.2013р. на загальну суму 58705,60 грн.,

Господарські відносини з ТОВ «Діплас» відбувались на підставі укладеного Договору поставки від 02.01,2013 року №02012013, де зазначено ТОВ «Промислова автоматика НВ» (Покупець), а ТОВ «Діплас» (Постачальник).

Постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання, визначене в п. 1.2 Договору, іменоване надалі «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар. Найменування одиниці вимірювання, кількість, ціна одиниці та загальна, сума Товару, його асортимент визначаються в Специфікаціях (Рахунках-Фактурах ), що є невід'ємною частинами договору. Вказана в договорі загальна вартість договору - 1200000 грн., в тому числі ПДВ - 200000грн.

На виконання умов Договору від 02.01.2013 року №02012013 ТОВ «Діплас» продано товар ТОВ «Промислова автоматика НВ», на що було виписано та надано наступні податкові та видаткові накладні: від 08.01.2013 року №108005 на суму 354640 грн., в тому числі ПДВ - 5940 грн., від 04.01.203 року №104001 на загальну суму 36360грн, в тому числі ПДВ- 6060 грн.

Суми податку на додану вартість по вищевказаних накладним, отриманих від ТОВ «Діплас», ТОВ «Промислова автоматика НВ» включено до податкового кредиту в січні 2013року відповідно, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, даним декларації з ПДВ за січень 2013 року.

Оплата здійснювалася ТОВ «Промислова автоматика НВ» згідно рахунку на оплату від 08.01.2013р., № 108005 на загальну суму 35640,00 в т. ч. ПДВ 5940,00 грн.; - від 04.01.2013року № 104001 на загальну суму 36360,00 грн. в т. ч. ПДВ 6060,00 грн., розрахунки проводились в безготівковій формі.

Господарські відносини позивача з ТОВ «Грінавто» відбувались на підставі укладеного Договору купівлі-продажу від 10.06.2013року №00610/14, де зазначено ТОВ «Промислова автоматика НВ» (Покупець), а ТОВ «Грінавто» (Постачальник).

Постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання, визначене в п. 1.2 Договору, іменоване надалі «Товар» , а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар. Найменування одиниці вимірювання, кількість, ціна одиниці та загальна, сума Товару, його асортимент визначаються в Специфікаціях (Рахунках-Фактурах ), що є невід'ємною частинами договору. Вказана в договорі загальна вартість договору - 1200000грн., в тому числі ПДВ - 200000грн.

На виконання умов Договору від 10.06.2013року №00610/14 ТОВ «Грінавто» продано товар ТОВ «Промислова автоматика НВ», на що було виписано та надано наступні податкові та видаткові накладні: від 02.06.2014 №22 на загальну суму 44041, 14 грн, в тому числі ПДВ - 7340, 19 грн., від 27.06.2014 року №23 на загальну суму 31968, 00 грн., в тому числі ПДВ 5328 грн. , №618 від 27.06.2014 року на загальну суму -18705, 60грн, в тому числі ПДВ - 3117, 60 грн.

Суми податку на додану вартість по вищевказаних накладних, отриманих від ТОВ «Грінавто», ТОВ «Промислова автоматика НВ» включено до податкового кредиту в червні 2014 року відповідно, відображено, у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 де податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, даним декларації з ПДВ за червень 2014 року.

Оплата здійснювалася ТОВ «Промислова автоматика НВ» згідно рахунку на оплату від 02.06.2014 року на загальну суму 44041, 14 грн. в тому числі ПДВ - 7340, 19 грн, від 27.06.2014 року №23 на загальну суму - 31968 грн, в тому числі ПДВ- 5328грн, від 27.06.2014 року на загальну суму 18705, 60 грн, в тому числі ПДВ - 3117, 60 грн., розрахунки проводились в безготівковій формі.

В подальшому придбаний позивачем у контрагентів товар доукомплектовувався та реалізовувався.

Перевезення отриманого товару згідно видаткових накладних - №1130005 від 30.11.2012 року, №104001 від 04.01.2013 року, №108005 від 08.01.2013 року, №22 від 02.06.2014 року, №23 від 27.06.2014 року, №618 від 27.06.2014 року, здійснювалось транспортними засобами, що використовувалися в господарській діяльності підприємства на підставі укладених договорів оренди, а саме: договору оренди транспортного засобу № 01/11-12 від 01.11.2012 року, договору оренди автомобіля № 1-ОА від 05.12.2013 року, договору оренди автомобіля № 2-ОА від 05.12.2013року, копії яких наявні в матеріалах справи. Навантаження та розвантаження придбаних товарів відбувалось власними силами.

Складські приміщення в господарській діяльності позивача не використовуються, всі придбані ним товари оприбутковуються, при необхідності комплектуються та зберігаються до моменту їх подальшої реалізації в окремій кімнаті орендованого офісного приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6 (літ 1), 5-ий поверх, офіс № 505. Матеріально відповідальними особами за зберігання товару є керівник та уповноважені ним працівники підприємства. Оренда позивачем даного офісного приміщення підтверджується наступними договорами оренди: договором оренди нежитлового приміщення № 22-12ПА/10 від 01.12.2010 року, договором оренди нежитлового приміщення №11А від 02.01.2013 року, договором найму (оренди) нежитлового приміщення №84А від 01.04.2014 року , копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивачем надано суду: зазначені вище договори, видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату, виписки по рахунку, Комплектація номенклатури, Довіреності, картки рахунку, Догори оренди, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Тобто, позивачем податковому органу під час проведення перевірки та суду надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто».

Крім того, перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача податковим органом не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи податковим органом не проаналізовано.

Таким чином, здійснення господарських операцій позивачем із контрагентами ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто» , підтверджується наданими ним документами.

Виконання сторонами договірних зобов'язань та наявність документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій за Договором, у тому числі, податкових накладних ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто» , є підставою для включення до податкового кредиту позивача по податку на додану вартість на загальну суму 37570, 06 грн., в тому числі по періодам : за листопад 2012 року на суму 9784, 27 грн., за січень 2013 року на суму 12000грн, за червень 2014 року на суму 15785, 79 грн.

Таким чином, оскільки господарські операції із контрагентами ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто» виконувались згідно з належним чином укладеним Договорами, що підтверджується вказаними вище документами, висновок про фактичне невиконання Договорів між позивачем та ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто» є безпідставним.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Щодо висновків відповідача в запереченнях на позов про нікчемність правочинів укладених позивачем з ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто» ( зворотній бік а.с. 16 Акту перевірки) , суд зазначити наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

В свою чергу, згідно частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно частини другої статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу, адже лише нормою закону має бути встановлено, що правочин є нікчемним.

Зокрема частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 224 Цивільного кодексу України, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною першою зазначеної правової норми визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Також, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Жодних вироків чи рішень судів відповідач суду не надав.

Тобто, підстави нікчемності правочину встановлюються саме законом, а недійсність правочину виключно рішенням суду, а не актами податкових перевірок та/або слідчими податкових органів на власний розсуд.

Судом встановлено, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто» є правочинами, спрямованими на реальне настання правових наслідків та досягнення реальних цілей, обумовлених ними, укладеними з дотриманням всіх інших вимог, необхідних для чинності правочину згідно ст. 203 Цивільного кодексу України.

На день розгляду справи жодних рішень щодо визнання судом договорів недійсними, фіктивними - не існує. Позивач уклав договори для отримання реального результату, такий результат був досягнутий, усі первинні документи є в наявності, отже оспорювані правочини не можуть бути визнані недійсними.

Таким чином, у зв'язку з викладеним вище висновок про нікчемність Договорів, укладеного між позивачем та ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто» є безпідставним.

Щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд звертає увагу, що факт вчинення позивачем певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи договір, видаткові та податкові накладні, товарно-транспорні накладні, Посвідчення про якість, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

За визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову тоставку товару позивачу.

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Зодчий», ТОВ «Діплас», ТОВ «Грінавто» підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З метою встановлення фактів здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Також, суд враховує положення статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Отже, оскільки позивачем спірні суми ПДВ сформовані на підставі дійсних податкових накладних контрагентів позивача, висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 cт. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI та про заниження податку на додану вартість на загальну суму 37570 грн. є безпідставним.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на Актах звірки інших податкових органів та Листі про кримінальне провадження, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Позивачем надано обґрунтовані письмові пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного правління Міндоходів у Київській області №0001332204 від 03.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова автоматика НВ" сплачений ним судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.