Постанова

від 01.12.2014 по справі 826/13613/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2014 року 08 год. 36 хв. № 826/13613/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Морський врожай» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року № 0008092203, і податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року № 0008102203 в частині, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський врожай» (далі - позивач, ТОВ «Морський врожай») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року № 0008092203 в повному обсязі та податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року № 0008102203 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117 000,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 88 000,00 грн. та 22 000,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.05.2014р. № 529/26-54-22-03/37444805, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Морський врожай» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що під час формування сум валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин з контрагентами - ПП «Буржуй», ТОВ «Адвентіс Груп» і ТОВ «Тогмортранс» позивачем були дотримані вимоги норм податкового законодавства та оформлені всі необхідні первинні документи за наслідками виконання реальних правочинів.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення проти позову та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Морський врожай» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин за 2013 рік, за результатами якої складений Акт від 22.05.2014р. № 529/26-54-22-03/37444805. Згідно висновків цього Акта перевірки позивач неправомірно сформував суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок правочину з контрагентом ПП «Буржуй» (як такий що не пов'язаний з господарською діяльністю позивача) та непроведенням коригувань сум валових витрат і податкового кредиту, чим порушив вимоги норм п. 140.2 ст. 140, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.3 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України. За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача податковою інспекцією винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.07.2014р. № 0008092203 і № 0008102203.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, 13 жовтня 2014 року в призначеному судовому засіданні, заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

03 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі норми ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що в травні 2014 року працівниками ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Морський врожай» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за 2013 рік, за результатами якої складений Акт від 22.05.2014р. № 529/26-54-22-03/37444805.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені завищення ТОВ «Морський врожай» валових витрат за перевіряємий період на загальну суму 585 000,00 грн. по господарським операціям з наступними підприємствами-контрагентами:

- з ПП «Буржуй» (ідентифікаційний код 38237952) згідно договору про надання послуг від 07.05.2013р. № П-07/05/13, за умовами якого Виконавець (ПП «Буржуй») зобов'язується за дорученням Замовника (ТОВ «Морський врожай») в порядку та на умовах, визначених цим договором, надавати посередницькі послуги на супутні товари у торгівлі продуктами харчування, що реалізовуються Замовником. Перелік послуг, що мали надаватися Виконавцем на користь Замовника, наведений в п. 2 Договору.

До перевірки ТОВ «Морський врожай» надало акти виконаних робіт від 20.05.2013р. № 24 та від 31.05.2013р. № 10, всього на загальну суму 222 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 000,00 грн.). За результатами дослідження та аналізу змісту таких актів працівник ДПІ прийшов до висновку про те, що зазначені документи не доводять зв'язок понесених перевіряємим підприємством витрат з його господарською діяльністю. А саме тексти даних актів виконаних робіт не містять відомостей про суть досліджень, їх вид, кількість та характер послуг. Крім того, на переконання перевіряючого до перевірки не були надані докази на підтвердження використання перевіряємим товариством таких послуг у своїй господарській діяльності. Натомість виявлено, що результати придбаних послуг не вплинули на об'єм продажів ТОВ «Морський врожай» та не спричинили збільшення кількості покупців, а тому відповідно не були спрямовані на отримання прибутку.

На підставі вищевикладеного відповідач прийшов до висновку про завищення ТОВ «Морський врожай» показника декларації у ряд. 06.4 «Витрати на збут» в 2013 році на суму 185 000,00 грн. та порушення підприємством вимог п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України;

- з ТОВ «Адвентіс Груп» (ідентифікаційний код 38688543), яке зменшило свої податкові зобов'язання по господарських операціях з ТОВ «Морський врожай» (по податковій накладній від 11.06.2013р. № 7) згідно розрахунку коригування в серпні 2013 року. Разом з тим, в порушення вимог норми п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України перевіряєме підприємство не відкоригувало валові витрати за 2013 рік на суму 255 000,00 грн., чим завищило такі витрати на вказану суму коштів;

- з ТОВ «Тогмортранс» (ідентифікаційний код 3813874), яке зменшило свої податкові зобов'язання по господарських операціях з ТОВ «Морський врожай» (по податковій накладній від 31.05.2013р. № 10) згідно розрахунку коригування у листопаді 2013 року. Разом з тим, в порушення вимог норми п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України перевіряєме підприємство не відкоригувало валові витрати за 2013 рік на суму 145 000,00 грн., чим завищило такі витрати на вказану суму коштів.

Крім того, в ході проведення перевірки правильності формування показника податкового кредиту за відповідні місяці 2013 року працівником ДПІ встановлено завищення ТОВ «Морський врожай» податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 117 000,00 грн. (в т.ч. на суму 37 000,00 грн. - по взаємовідносинам з ПП «Буржуй» за тим самим епізодом виявленого правопорушення, 51 000,00 грн. в результаті не проведення коригування суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс Груп», та 29 000,00 грн. - в результаті не проведення коригування суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Тогмортранс»)

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 22.05.2014р. № 529/26-54-22-03/37444805 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Морський врожай» наступних норм податкового законодавства: п. 140.2 ст. 140, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження товариством податку на прибуток за 2013 року на суму 111 115,00 грн., та п. 198.3 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, - заниження податку на додану вартість на загальну суму 117 000,00 грн. (в т.ч. за травень 2013 року на суму 37 000,00 грн., за серпень 2013 року - 51 000,00 грн., за листопад 2013 року - 29 000,00 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач направив на адресу ДПІ письмові заперечення від 17.06.2014р. № 17/06-2014 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 26.06.2014р. № 13372/10/26-54-22-03-19/14П відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Морський врожай» відповідно - без задоволення.

01 липня 2014 року ДПІ підставі зазначеного Акта перевірки прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 00008102203, яким визначило ТОВ «Морський врожай» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146 250,00 грн., в т.ч. 117 000,00 грн. - основний платіж, 29 250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0008092203, яким визначило ТОВ «Морський врожай» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 138 893,75 грн., в т.ч. 111 115,00 грн. - основний платіж, 27 778,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Так, у відповідності до пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які, в свою чергу, включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11 вказано, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції .

В ході судового розгляду також встановлено, що 07 травня 2013 року між ТОВ «Морський врожай» (Замовник) і ПП «Буржуй» (Виконавець) був укладений письмовий договір про надання послуг за № П-07/05/13, За умовами цього Договору (п. 1.1 і п. 2.1) Виконавець за дорученням Замовника бере на себе зобов'язання надати останньому посередницькі послуги на супутні послуги у торгівлі продуктами харчування, що реалізовуються Замовником, на умовах, визначеним цим Договором, а саме: по здійсненню Виконавцем підприємницької діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок Замовника; з раціоналізації та підвищення ефективності комерційно-господарських зв'язків з клієнтами; вивчення та визначення поточної і перспективної потреби в товарній продукції; представлення інтересів Замовника при укладенні з постачальниками, покупцями договорів на постачання товарної продукції й надання послуг; оформлення й організація комерційно-господарських зв'язків; посередництво у збуті та закупівлі товарної продукції; пошук потрібних товарів, постачальників, оптових покупців; забезпечення виробників та покупців науково-технічною, економічною, правовою та рекламною інформацією (на замовлення Замовника консультації можуть надаватися в письмовому та усному вигляді).

За умовами п. 2.3 зазначеного Договору Виконавець діє в межах території України в якості представника Замовника у сфері реалізації продуктів харчування на ринку України.

Послуги надаються Виконавцем з використанням власних засобів виробництва (тобто, комп'ютерної та оргтехніки, канцелярського приладдя)(п. 2.4 Договору).

В свою чергу, Замовник відповідно до п. 3.1 і п. 3.2 цього Договору зобов'язаний своєчасно забезпечувати Виконавця всім необхідним для виконання наданих йому доручень, в т.ч. документами та інформацією стосовно асортименту та залишків продукції на складах, а також оплатити послуги надані Виконавцем згідно умов Договору.

Факт приймання-передачі наданих послуг засвідчується шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі послуг. Оплата за надані послуги здійснюється в безготівковій формі шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Виконавця у банку, та на підставі акта приймання-передачі послуг (п. 4 даного Договору).

При цьому в ході дослідження змісту договору про надання послуг від 07.05.2013р. № П-07/05/13 судом встановлено, що питання щодо порядку розрахунку вартості тих чи інших послуг сторонами не врегульовувалося.

На підтвердження фактів надання ПП «Буржуй» послуг за договором від 07.05.2013р. № П-07/05/13 та проведення розрахунків за результати наданих послуг позивач надав до суду копії наступних документів:

- актів приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2013р. № 24 на суму 180 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 000,00 грн.) та від 31.05.2013р. № 10 на суму 42 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 000,00 грн.), аналогічних за змістом, оформлених сторонами згідно договору від 07.05.2013р. № П-07/05/13 за результатами надання Виконавцем (ПП «Буржуй») на користь Замовника (позивача) наступних послуг: з вивчення та визначення поточної і перспективної потреби в товарній продукції потенційних контрагентів; проведення переговорів по визначенню істотних умов договорів з потенційним покупцями продукції, що реалізується Замовником; представлення інтересів Замовника при укладенні договорів на постачання товарної продукції; оформлення й організації комерційно-господарських зв'язків; посередництва в збуті та придбанні продуктів харчування. Зі змісту даних актів не вбачається за можливе встановити конкретні місце та обсяг наданих послуг;

- звіту про надані послуги згідно договору від 07.05.2013р. № П-07/05/13, датований 31.05.2013р. В тексті даного документу зазначено, що ПП «Буржуй» на виконання замовлення ТОВ «Морський врожай» про здійснення цінової аналітики на товарну групу - харчові продукти, визначення потреби у таких товарах на ринку України та пошук збуту і закупівлі товарів були надані послуги: 1) з посередництва в збуті та придбанні продуктів харчування (а саме: пошук потенційних контрагентів та найвигідніших умов (зокрема, цін на товар строків та умов поставки) для закупівлі товарів (м'ясо, риба, сир, вода консервація, тощо), та аналіз цін на ринку товарів харчування, опрацювання пропозицій імпортерів і вітчизняних виробників); 2) участь у переговорах з представниками потенційних покупців та постачальників товарів харчування на території України, представлення інтересів, опрацювання проектів договорів поставок та допомога в оформленні й організації комерційно-господарських зв'язків з наступними підприємствами: «Харківський м'ясопереробний завод», ТОВ «Віандо», ТОВ«Кліон», ТОВ «ЕВЕРЕСТ-ІНК», ТОВ «Океан», ТОВ «Украінська Восточная Рибная Компанія», ТОВ «Стама», ТОВ«Джая», ТОВ «Шапаш», ТОВ «Інтлл-А», ТОВ «Адвентіс Груп», ТОВ «Торгмортранс-1» , ТОВ «Українська компанія Імперіал», ТОВ «Рибний Світ Компані» та ТОВ «УТК»;

- роздруківки прайс-листів (деякі без посилання на реквізити суб'єктів господарської діяльності-виробників продуктів харчування та дат формування, або датованих в період після травня 2013 року), копії рекламних буклетів, витягів з електронних листів (зі змісту яких неможливо встановити коло осіб за таким листуванням), - без жодних супровідних листів і письмових пояснень по суті наданих інформаційних матеріалів та їх структури ПП «Буржуй»;

- виписки по особовому рахунку ТОВ «Морський врожай» в банку за 11.06.2014р. з відомостями про перерахування ПП «Буржуй» коштів в сумі 42 000,00 грн. (з ПДВ) в якості оплати за посередницькі та супутні послуги згідно договору від 07.05.2013р. № П-07/05/13;

- податкових накладних від 20.05.2013р. № 4 на суму 180 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 000,00 грн.) і від 31.05.2013р. № 10 на суму 42 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 000,00 грн.);

- копії договорів поставок, укладених ТОВ «Морський врожай»протягом 2013 року з підприємствами-постачальниками товарів (продукти харчування), та первинних документів до них, в т.ч. в період до укладення договору про надання послуг від 07.05.2013р. № П-07/05/13 (а саме з підприємствами ТОВ «Адвентіс Груп» і ТОВ «Торгмортранс-1»);

- попереднього висновку щодо співробітництва від 31.05.2013р., підписаного директором ПП «Буржуй»без посилання на реквізиту первинного документу, що став підставою для оформлення такого висновку, та містить дані про проведення переговорів з потенційними постачальниками товарів, серед яких натомість наявні діючі контрагенти позивача;

- копії реєстраційних та установчих документів ПП «Буржуй» незавірених останнім.

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «Буржуй» у зв'язку з наступним.

В ході судового розгляду справи позивач не пред'явив суду інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі договору від 07.05.2013р. № П-07/05/13, зокрема: довіреності та/або іншого документа (листа) на уповноваження ПП «Буржуй» представляти інтереси ТОВ «Морський врожай» та здійснювати певні повноваження від нього при виконанні зобов'язань за вказаним договором; документальних доказів руху документів та інформаційних матеріалів між Виконавцем та Замовником в ході виконання договору (в т.ч. документальних доказів ведення електронного листування); оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», платіжних доручень та/або оригіналів виписок по особовому рахунку ТОВ «Морський врожай» за відповідні періоди 2013 року з відомостями про перерахування ним коштів на користь Виконавця (ПП «Буржуй») за надані послуги в сумі 180 000,00 грн., та жодних пояснень щодо наявності причин для їх відсутності не надав.

Що ж до документів наданих позивачем за переліком, що описаний вище по тексту, то суд критично ставиться до цих даних, оскільки безпосередньо з їх змісту не вбачається відомостей про вчинення ПП «Буржуй» реальних дій з надання на користь позивача послуг згідно договору від 07.05.2013р. № П-07/05/13. Також суд не вбачає причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та договорами поставок, оформленими ТОВ «Морський врожай» з підприємствами-постачальниками продуктів харчування в 2013 році, оскільки такі документи не містять жодних відомостей про сприяння даному процесу посередником в особі ПП «Буржуй».

При цьому, позивачем не були надані суду жодні усні та документально обґрунтовані письмові пояснення з питання відсутності у позивача реальної можливості та необхідних засобів для пошуку потенційних контрагентів-постачальників товарів і проведення переговорів з ними самотужки, та відповідно наявність у ТОВ «Морський врожай» виробничої потреби щодо залучення для виконання таких дій третьої особи на платній основі (тобто, наявності у позивача економічної доцільності («ділової мети») на укладення договору від 07.05.2013р. № П-07/05/13).

Таким чином, за результатами дослідження наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з придбання та отримання результатів послуг, що значаться в актах приймання-передачі наданих послуг та звіті про надані послуги, та передбачені п. 1.1 і п. 2.1 договору від 07.05.2013р. № П-07/05/13 належними первинними і розрахунковими документами, а тому відповідно віднесення сум витрат по таких послугах до складу валових витрат і сум податку на додану вартість з вартості таких послуг (робіт) до складу податкового кредиту за звітні періоди 2013 року на підставі вище описаних документів, є безпідставним.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.03.2014р. по справі № К/800/43887/13, в якій суд касаційної інстанції, зокрема, наголошує на тому, що: «…визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів».

Таким чином, висновки Акта перевірки про завищення позивачем суми валових витрат на 185 000,00 грн. і податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 37 000,00 грн. за травень 2013 року, задекларованих по взаємовідносинам з ПП «Буржуй» підтверджуються наявними матеріалами справи.

Щодо правомірності висновків відповідача про завищення позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з не проведенням коригувань показників доходів і витрат по підприємствам ТОВ «Адвентіс Груп» і ТОВ «Торгмортранс-1» відповідно до норм ст.ст. 140, 192 ПК України суд зазначає наступне.

Як вбачається з тексту акта перевірки, підставою для висновків ДПІ про завищення ТОВ «Морський врожай» показників валових витрат за 2013 рік на суму 400 000,00 грн. (в т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс Груп» на суму 145 000,00 грн. та з ТОВ «Торгмортранс-1» на суму 255 000,00 грн.) та податкового кредиту на загальну суму 80 000,00 грн. (в т.ч. за серпень 2013 року в сумі 51 000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс Груп», та за листопад 213 року в сумі 29 000,00 грн. - з ТОВ «Торгмортранс-1») стало отримання контролюючим органом інформації про подання контрагентами-постачальниками позивача розрахунків коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій з цього податку (Додаток 1 до Декларації) за відповідні звітні періоди 2013 року (копії таких розрахунків були надані відповідачем до матеріалів справи), а саме:

- ТОВ «Адвентіс Груп» відкоригувало суму податку на додану вартість у бік зменшення по податковій накладній від 11.06.2013р. № 7 на суму 255 000,00 грн., крім того ПДВ 51 000,00 грн., що була виписана на адресу ТОВ «Морський врожай». В якості підставі для проведення коригування в кол. 8 розд.1 цього Розрахунку зазначено «заміна кількості»;

- ТОВ «Торгмортранс-1» відкоригувало суму податку на додану вартість у бік зменшення по деяким податковим накладним, в т.ч. по податковій накладній від 31.05.2013р. № 10 на суму 145 000,00 грн., крім того ПДВ 29 000,00 грн., що були виписані на адресу ТОВ «Морський врожай». На підставі вище викладеного та керуючись нормами п. 140.2 ст. 140 і пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України контролюючий орган прийшов до висновку про обов'язок позивача провести коригування показників валових витрат і податкового кредиту у відповідності до коригувань контрагентів.

Згідно із п. 140.2 ст. 140 ПК України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

При цьому в даному випадку слід враховувати приписи норми п. 138.4 ст. 138 зазначеного Кодексу, за якими витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Зокрема, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Також у відповідності до п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін , перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Зокрема, пп. 192.1.1 і пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 192.3 ст. 192 ПК України).

Порядок та оформлення коригування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно ст. 192 ПК України визначений Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071.

Зокрема, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної визначено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.

Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 19 цього Порядку оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця. При цьому якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 20 зазначеного Порядку на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Відображення сум коригування податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється у таблиці 1 розділу І Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), що є додатком 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (форма якої на момент існування спірних правовідносин була затверджена Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011р. № 1492, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228). Згідно із встановленою формою Розрахунку коригування, покупець при отриманні Розрахунку коригування має засвідчити факт такого отримання, а саме зазначити на примірнику Розрахунку коригування, який залишається у продавця, дату отримання Розрахунку коригування та засвідчити її своїм підписом.

Відповідно до п. 1.3 розділу III Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012р. № 1340, записи на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної) здійснюються у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до ст. 192 ПКУ.

Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається, що підставою коригування суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість є зміна суми компенсації вартості товарів. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, і результат такого перерахунку відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період.

При цьому нормами Кодексу чітко встановлюють дату проведення коригування ПДВ сторонами. Таке коригування здійснюється на дату зміни суми компенсації. В тому числі, на дату повернення товарів та/або передоплати за товари. Відсутність дати і підпису отримувача у розрахунку коригування до податкової накладної (або підписання його із наведенням дати іншого податкового періоду) не може позбавляти права постачальника на зменшення нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ на дату зміни суми компенсації (за наявності оформленого первинного документа на повернення товарів, повернення передоплати або на перегляд цін).

Під час судового розгляду позивач заперечував виникнення у нього обов'язку по коригуванню сум валових витрат і податковому кредиту по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс Груп» і ТОВ «Торгмортранс-1», оскільки випадки зміни сум компенсації вартості товарів за договорами поставки від 01.04.2013р. № 04001 та від 06.03.2013р. № 130501 фактично не відбулися.

На користь зазначених контрагентів-постачальників ТОВ «Морський врожай» перерахував суми коштів у розмірах 695 152,00 грн. (в т.ч. ПДВ) та 1 491 862,60 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується даними карток рахунків бухгалтерського обліку 631 позивача за 2013 рік та не заперечується відповідачем. При цьому в тексті поданої позовної заяви та додаткових письмових поясненнях позивач наводить суперечливі дані щодо обсягів фактично отриманих товарів від названих контрагентів протягом 2013 року, та обсягів реалізації таких товарів покупцям з посиланням на первинні документи. Також, позивач зазначив, що оскільки не всі товари на суми 255 000,00 грн. (без ПДВ) та 145 000,00 грн. (без ПДВ) були реалізовані покупцям, то відповідно дані суми не були віднесені до складу валових витрат в повному обсязі.

В ході огляду наявних в матеріалах даної справи документів по взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс Груп» і ТОВ «Торгмортранс-1» (договори, податкові та видаткові накладні, банківські виписки, картки рахунків та оборотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку 631, 6442, 281, 26 і 901, що сформовані за різні періоди та певними критеріями), які були надані позивачем, судом неможливо зробити однозначні висновки щодо допущення заниження сум валових витрат і податкового кредиту.

За результатами дослідження тексту акта перевірки позивача суд не виявив в ньому посилань на конкретні первинні документи ТОВ «Морський врожай» та/або його контрагентів (окрім, розрахунків коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ), в яких зафіксовані відомості про зміну компенсації вартості товарів придбаних позивачем, та які засвідчують факт віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат по товарах, придбаних саме у ТОВ «Адвентіс Груп» і ТОВ «Торгмортранс-1»

Хоча в силу положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011р. № 948, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, акт як службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, повинен містити детальні (чітко, об'єктивно та в повній мірі) викладені відомості про факти виявлених порушень податкового законодавства, та обов'язково із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Одночасно, судом враховується те, що позивач визнав факт задвоєння сум податкового кредиту в розмірі 29 000,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Торгмортранс-1» у зв'язку з не проведенням коригування показника податкового кредиту на зазначену суму за наслідками отриманого та визнаного розрахунку контрагента за № 239 від 04.11.2013р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.05.2013р. № 10.

Таким чином, судом вбачається, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого в даному випадку відповідно до норми ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладений обов'язок доказування, висновки Акта перевірки та правильність визначення суми податку на додану вартість та нарахування штрафної санкції по зазначених епізодах правопорушень документально не підтвердив.

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014р. № 0008092203 в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 95 000,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 76 000,00 грн., штрафними санкціями - 19 000,00 грн.) і податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014р. № 0008102203 в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 63 750,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 51 000,00 грн., штрафними санкціями - 12 750,00 грн.), та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський врожай» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01 липня 2014 року № 0008092203 в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 95 000,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 76 000,00 грн., штрафними санкціями - 19 000,00 грн.).

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01 липня 2014 року № 0008102203 в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 63 750,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 51 000,00 грн., штрафними санкціями - 12 750,00 грн.).

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова