Ухвала

від 24.03.2015 по справі 826/13613/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13613/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Морський врожай», державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Морський врожай» до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський врожай» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовам до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року № 0008092203 в повному обсязі та податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року № 0008102203 в частині суми нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117 000,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 88 000,00 грн. та 22 000,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року № 0008092203 в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 95 000,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 76 000,00 грн., штрафними санкціями - 19 000,00 грн.). Визнано протиправним і скасовати податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року № 0008102203 в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 63 750,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 51 000,00 грн., штрафними санкціями - 12 750,00 грн.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Позивач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року в частині задоволення позовних вимог, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Морський врожай» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за 2013 рік.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 22.05.2014р. № 529/26-54-22-03/37444805, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 140.2 ст. 140, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження товариством податку на прибуток за 2013 року на суму 111 115,00 грн., та п. 198.3 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, - заниження податку на додану вартість на загальну суму 117 000,00 грн. (в т.ч. за травень 2013 року на суму 37 000,00 грн., за серпень 2013 року - 51 000,00 грн., за листопад 2013 року - 29 000,00 грн.).

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2014 року № 00008102203, яким визначило ТОВ «Морський врожай» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146 250,00 грн., в т.ч. 117 000,00 грн. - основний платіж, 29 250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0008092203, яким визначило ТОВ «Морський врожай» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 138 893,75 грн., в т.ч. 111 115,00 грн. - основний платіж, 27 778,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині є безпідставними і підлягають в цій частині скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 травня 2013 року між ТОВ «Морський врожай» (Замовник) і ПП «Буржуй» (Виконавець) був укладений письмовий договір про надання послуг за № П-07/05/13, За умовами цього Договору (п. 1.1 і п. 2.1) Виконавець за дорученням Замовника бере на себе зобов'язання надати останньому посередницькі послуги на супутні послуги у торгівлі продуктами харчування, що реалізовуються Замовником, на умовах, визначеним цим Договором, а саме: по здійсненню Виконавцем підприємницької діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок Замовника; з раціоналізації та підвищення ефективності комерційно-господарських зв'язків з клієнтами; вивчення та визначення поточної і перспективної потреби в товарній продукції; представлення інтересів Замовника при укладенні з постачальниками, покупцями договорів на постачання товарної продукції й надання послуг; оформлення й організація комерційно-господарських зв'язків; посередництво у збуті та закупівлі товарної продукції; пошук потрібних товарів, постачальників, оптових покупців; забезпечення виробників та покупців науково-технічною, економічною, правовою та рекламною інформацією (на замовлення Замовника консультації можуть надаватися в письмовому та усному вигляді).

За умовами п. 2.3 зазначеного Договору Виконавець діє в межах території України в якості представника Замовника у сфері реалізації продуктів харчування на ринку України.

Послуги надаються Виконавцем з використанням власних засобів виробництва (тобто, комп'ютерної та оргтехніки, канцелярського приладдя)(п. 2.4 Договору).

В свою чергу, Замовник відповідно до п. 3.1 і п. 3.2 цього Договору зобов'язаний своєчасно забезпечувати Виконавця всім необхідним для виконання наданих йому доручень, в т.ч. документами та інформацією стосовно асортименту та залишків продукції на складах, а також оплатити послуги надані Виконавцем згідно умов Договору.

На підтвердження виконання вказаного договору з ПП «Буржуй» позивачем надано до суду акти приймання-передачі наданих послуг, звіт про надані послуги, роздруківки прайс-листів, копії рекламних буклетів, витягів з електронних листів, виписки по особовому рахунку, податкові накладні, копії договорів поставок, укладених ТОВ «Морський врожай» протягом 2013 року з підприємствами-постачальниками товарів (продукти харчування), та первинних документів до них, попередній висновок щодо співробітництва від 31.05.2013р., підписаний директором ПП «Буржуй», копії реєстраційних та установчих документів ПП «Буржуй».

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту вказаних документів не вбачається відомостей про вчинення ПП «Буржуй» реальних дій з надання на користь позивача послуг згідно договору від 07.05.2013р. № П-07/05/13.

Крім того, надані позивачем документи містять ряд неточностей. Зокрема, з наданих актів приймання-передачі наданих послуг не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції; деякі роздруки прайс-листів не містять в собі посилань на реквізити суб'єктів господарської діяльності-виробників продуктів харчування та дат формування, або датовані в період після травня 2013 року; договори поставок, укладені ТОВ «Морський врожай» протягом 2013 року з підприємствами-постачальниками товарів (продукти харчування), а саме з підприємствами ТОВ «Адвентіс Груп» і ТОВ «Торгмортранс-1», та первинні документи до них, датовані датами, що передують укладенню договору про надання послуг між позивачем та ПП «Буржуй» від 07.05.2013р. № П-07/05/13; попередній висновок щодо співробітництва від 31.05.2013р., підписаний директором ПП «Буржуй» не містить посилань на реквізити первинного документу, що став підставою для оформлення такого висновку, та містить дані про проведення переговорів з потенційними постачальниками товарів, серед яких натомість наявні діючі контрагенти позивача.

При цьому, позивачем не було надано довіреності та/або іншого документа (листа) на уповноваження ПП «Буржуй» представляти інтереси ТОВ «Морський врожай» та здійснювати певні повноваження від нього при виконанні зобов'язань за вказаним договором; документальних доказів руху документів та інформаційних матеріалів між Виконавцем та Замовником в ході виконання договору (в т.ч. документальних доказів ведення електронного листування); оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», платіжних доручень та/або оригіналів виписок по особовому рахунку ТОВ «Морський врожай» за відповідні періоди 2013 року з відомостями про перерахування ним коштів на користь Виконавця (ПП «Буржуй») за надані послуги в сумі 180 000,00 грн., та жодних пояснень щодо наявності причин для їх відсутності.

Також, позивачем не були надано жодних документально обґрунтованих пояснень з питання відсутності у нього реальної можливості та необхідних засобів для пошуку потенційних контрагентів-постачальників товарів і проведення переговорів з ними самостійно, та відповідно наявність у ТОВ «Морський врожай» виробничої потреби щодо залучення для виконання таких дій третьої особи на платній основі (тобто, наявності у позивача економічної доцільності на укладення договору від 07.05.2013р. № П-07/05/13).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вказані недоліки наданих позивачем документів та відсутність значної кількості первинних документів та обліку, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Щодо правомірності висновків відповідача про завищення позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з не проведенням коригувань показників доходів і витрат по підприємствам ТОВ «Адвентіс Груп» і ТОВ «Торгмортранс-1» відповідно до норм ст.ст. 140, 192 ПК України колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п. 140.2 ст. 140 ПК України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Зокрема, пп. 192.1.1 і пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 192.3 ст. 192 ПК України).

Порядок та оформлення коригування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно ст. 192 ПК України визначений Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071.

Зокрема, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної визначено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.

Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 19 цього Порядку оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця. При цьому якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 20 зазначеного Порядку на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Відображення сум коригування податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється у таблиці 1 розділу І Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), що є додатком 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (форма якої на момент існування спірних правовідносин була затверджена Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011р. № 1492, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228). Згідно із встановленою формою Розрахунку коригування, покупець при отриманні Розрахунку коригування має засвідчити факт такого отримання, а саме зазначити на примірнику Розрахунку коригування, який залишається у продавця, дату отримання Розрахунку коригування та засвідчити її своїм підписом.

Відповідно до п. 1.3 розділу III Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012р. № 1340, записи на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної) здійснюються у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до ст. 192 ПКУ.

Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається, що підставою коригування суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість є зміна суми компенсації вартості товарів. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, і результат такого перерахунку відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період.

При цьому нормами Кодексу чітко встановлюють дату проведення коригування ПДВ сторонами. Таке коригування здійснюється на дату зміни суми компенсації. В тому числі, на дату повернення товарів та/або передоплати за товари. Відсутність дати і підпису отримувача у розрахунку коригування до податкової накладної (або підписання його із наведенням дати іншого податкового періоду) не може позбавляти права постачальника на зменшення нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ на дату зміни суми компенсації (за наявності оформленого первинного документа на повернення товарів, повернення передоплати або на перегляд цін).

Як вбачається з тексту акта перевірки, підставою для висновків ДПІ про завищення ТОВ «Морський врожай» показників валових витрат за 2013 рік на суму 400 000,00 грн. (в т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс Груп» на суму 145 000,00 грн. та з ТОВ «Торгмортранс-1» на суму 255 000,00 грн.) та податкового кредиту на загальну суму 80 000,00 грн. (в т.ч. за серпень 2013 року в сумі 51 000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс Груп», та за листопад 213 року в сумі 29 000,00 грн. - з ТОВ «Торгмортранс-1») стало отримання контролюючим органом інформації про подання контрагентами-постачальниками позивача розрахунків коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій з цього податку (Додаток 1 до Декларації) за відповідні звітні періоди 2013 року (копії таких розрахунків були надані відповідачем до матеріалів справи), а саме:

- ТОВ «Адвентіс Груп» відкоригувало суму податку на додану вартість у бік зменшення по податковій накладній від 11.06.2013р. № 7 на суму 255 000,00 грн., крім того ПДВ 51 000,00 грн., що була виписана на адресу ТОВ «Морський врожай». В якості підставі для проведення коригування в кол. 8 розд.1 цього Розрахунку зазначено «заміна кількості»;

- ТОВ «Торгмортранс-1» відкоригувало суму податку на додану вартість у бік зменшення по деяким податковим накладним, в т.ч. по податковій накладній від 31.05.2013р. № 10 на суму 145 000,00 грн., крім того ПДВ 29 000,00 грн., що були виписані на адресу ТОВ «Морський врожай». На підставі вище викладеного та керуючись нормами п. 140.2 ст. 140 і пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України контролюючий орган прийшов до висновку про обов'язок позивача провести коригування показників валових витрат і податкового кредиту у відповідності до коригувань контрагентів.

Проте, позивач заперечував виникнення у нього обов'язку по коригуванню сум валових витрат і податковому кредиту по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс Груп» і ТОВ «Торгмортранс-1», оскільки випадки зміни сум компенсації вартості товарів за договорами поставки від 01.04.2013р. № 04001 та від 06.03.2013р. № 130501 фактично не відбулися.

На користь зазначених контрагентів-постачальників ТОВ «Морський врожай» перерахував суми коштів у розмірах 695 152,00 грн. (в т.ч. ПДВ) та 1 491 862,60 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується даними карток рахунків бухгалтерського обліку 631 позивача за 2013 рік та не заперечується відповідачем.

З аналізу наявних в матеріалах справи документів по взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс Груп» і ТОВ «Торгмортранс-1» неможливо зробити однозначні висновки щодо допущення заниження сум валових витрат і податкового кредиту.

Крім того, в тексті акту перевірки позивача відсутні посилань на конкретні первинні документи ТОВ «Морський врожай» та/або його контрагентів (окрім, розрахунків коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ), в яких зафіксовані відомості про зміну компенсації вартості товарів придбаних позивачем, та які засвідчують факт віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат по товарах, придбаних саме у ТОВ «Адвентіс Груп» і ТОВ «Торгмортранс-1».

При цьому, позивач визнав факт задвоєння сум податкового кредиту в розмірі 29 000,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Торгмортранс-1» у зв'язку з не проведенням коригування показника податкового кредиту на зазначену суму за наслідками отриманого та визнаного розрахунку контрагента за № 239 від 04.11.2013р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.05.2013р. № 10.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційних скарг немає.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Морський врожай», державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.