Ухвала

від 20.11.2014 по справі 826/10305/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10305/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тк Крома» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тк Крома» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2014 року № 0004762201 та № 0004772201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Спрос Юей», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 27 лютого 2014 року № 382/26-54-22 та наказу № 349 від 26 лютого 2014 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тк Крома» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаєморозрахунками з ТОВ «Акватрейдінг» та ТОВ «Спрос Юей» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатом якої складено Акт перевірки від 13 березня 2014 року № 247/26-54-22-01-10/37290114.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 22367,00 грн.; п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 та 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ «АТ Крома» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податковим кредитом на 44,00 грн., занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 19404,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки 07 квітня 2014 року податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0004762201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 22367,00 грн. та № 0004772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24255,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 19404,00 грн. та 4851,00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між ТОВ «ТК Крома» та ТОВ «Спрос Юей» було укладено усний договір поставки, відповідно до якого ТОВ «ТК Крома» отримувало від ТОВ «Спрос Юей» товари: засіб для боротьби з мікроводорослями NaturalAlgae у кількості 20 штук, бактеріальний засіб Clean and Clear у кількості 20 штук, корм для риби (карпових) Sakura у кількості 184 кг. та бактеріальний засіб Autumn Winter Prep у кількості 64 шт.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними від 19 грудня 2011 року №66, від 19 жовтня 2011 року № 35, від 22 серпня 2011 року № 82, від 23 вересня 2011 року № 84, рахунками - фактури від 19 грудня 2011 року № С1219/1, від 04 жовтня 2011 року № 0410, від 16 серпня 2011 року № 587, податковими накладними від19 грудня 2011 року № 66, від 10 жовтня 2011 року № 35, від 19 серпня 2011 року № 82, від 22 вересня 2011 року № 84 та банківськими виписками.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, матеріали справи свідчать, що придбаний у ТОВ «Спрос Юей» був використаний позивачем у господарський діяльності шляхом реалізації вказаних товарів ТОВ «Ленд Лорд» та ТОВ «Інтерстар - Ресурс - Сервіс».

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору, ТОВ «Спрос Юей» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на кримінальне провадження щодо керівництва одного з контрагентів ТОВ «Спрос Юей», а саме: щодо керівника ТОВ «Компанія Лоза», як на доказ «фіктивності» господарських операцій між ТОВ «ТК Крома» та ТОВ «Спрос Юей», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як було встановлено в ході розгляду справи, кримінальне провадження № 32012110010000004 від 22 листопада 2012 року у кримінальній справі № 71-00241 було закрито ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2013 року.

Стосовно ж посилань апелянта на Акт про результати документальної позапланової невиїздної перевірки ТОВ «Спрос Юей» від 14.06.2013 №75/22.8-15/36857386, який мвстить висновки щодо відсутності реального здійснення операцій з боку ТОВ «Спрос Юей» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.