Постанова

від 01.12.2014 по справі 907/334/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 907/334/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 р. (головуючий суддя Зварич О.В., судді Гриців В.М., Скрипчук О.С.) на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 28.05.2014 р. (суддя Кривка В.П.) у справі№ 907/334/14 Господарського суду Закарпатської області за позовомОСОБА_4 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Циклоп", 2. ОСОБА_6, 3. ОСОБА_7, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, пропереведення прав та обов'язків покупця, за участю представників: позивачаОСОБА_8, відповідачівне з'явились, третьої особине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2014 р. у справі №907/334/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 р., позивачу відмовлено в задоволенні позову про переведення на учасника товариства ОСОБА_4 прав і обов'язків покупця частки учасника товариства ОСОБА_7 у розмірі 159.645,00 грн. (75% статутного капіталу), відчуженої на користь ОСОБА_6 за ціною 1.000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, судовий збір за подання касаційної скарги покласти на відповідачів.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 167 ГК України, ст.ст. 16, 147, 317, 319, 321, 362 ЦК України, 43 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно зі статутом ТОВ "Лазер Віжн", затвердженим рішенням загальних зборів учасників товариства від 06.08.2009 р., учасниками цього товариства були громадянки України ОСОБА_7 (частка в статутному капіталі 75%) та ОСОБА_4 (частка в статутному капіталі 25%).

12.03.2012 р. загальні збори ТОВ "Лазер Віжн" відповідно до порядку денного прийняли ряд рішень, зокрема, про зміну складу учасників товариства, виключення ОСОБА_4 зі складу учасників товариства; про внесення відповідних змін до установчих документів товариства та затвердження нової редакції Статуту; звільнення директора товариства тощо.

На виконання прийнятих рішень загальних зборів товариство 27.03.2012 р. провело державну реєстрацію нової редакції Статуту (№ запису в Державному реєстрі 1074.105.0006.016111), згідно з якою єдиним учасником товариства визначено ОСОБА_7

25.12.2012 р. ОСОБА_7 подано заяву про вихід з ТОВ "Лазер Віжн", нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9

25.12.2012 р. відбулися загальні збори учасників ТОВ "Лазер Віжн", які оформлені протоколом № 1-12.

На загальних зборах були присутні ОСОБА_7 як єдиний учасник товариства відповідно до зареєстрованих в установленому порядку установчих документів товариства, директор ТОВ "Лазер Віжн" ОСОБА_10 та гр. ОСОБА_6

Рішенням від 25.12.2012 р., оформленим протоколом № 1-12, вирішено, зокрема, передати ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 частину частки в статутному капіталі товариства у розмірі 159.645,00 грн., що складає 75% статутного капіталу товариства, за ціною 1.000,00 грн.; передати ОСОБА_7 на користь ТОВ "Лазер Віжн" частину частки в статутному капіталі товариства у розмірі 53.215,00 грн., що складає 25% статутного капіталу товариства, за ціною 200,00 грн.; у зв'язку з прийняттям ОСОБА_6 та ТОВ "Лазер Віжн" у ОСОБА_7 належної частки в статутному капіталі товариства прийняти їх до складу учасників товариства; у зв'язку з передачею ОСОБА_7 своєї частки у статутному капіталі товариства виключити її зі складу учасників товариства.

У свою чергу ОСОБА_4 звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, оформленого протоколом загальних зборів від 12.03.2012 р. в частині її виключення з товариства.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.08.2012 р. у справі № 5011-66/7835-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 08.11.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України 19.12.2012 р., визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ "Лазер Віжн", оформлене протоколом від 12.03.2012 р., в частині виключення ОСОБА_4 зі складу учасників вказаного товариства.

30.01.2013 р. позивачка звернулася до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про внесення змін до Державного реєстру шляхом скасування реєстраційного запису, зробленого на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Лазер Віжн" від 12.03.2012 р.

Листом від 21.02.2013 р. Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація повідомила позивачку про неможливість проведення відповідних реєстраційних дій, оскільки юридична особа - ТОВ "Лазер Віжн", яка змінила назву на ТОВ "Циклоп", з 07.02.2013 р. не перебуває на обліку в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації, а реєстраційна справа надіслана до виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області для взяття на облік.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/6008/13-а від 19.09.2013 р. визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та посадових осіб відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації щодо нерозгляду у визначений законом строк заяви від 30.01.2013 р. та нескасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Циклоп" (раніше ТОВ "Лазер Віжн" код 32985102), проведеної 27.03.2012 р.

Стверджуючи про своє переважне право на купівлю зазначеної вище частки у статутному фонді товариства, позивачка звернулася з вказаним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що станом на час оформлення протоколу від 25.12.2012 р. про відчуження часток ОСОБА_4 не була учасником товариства; ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не укладали письмового договору купівлі-продажу частки, а вказане відчуження відбулось на підставі рішення зборів товариства від 25.12.2012 р., яке є чинним та у судовому порядку не скасоване.

З урахуванням наведеного суди дійшли висновку, що позивачка обрала невірний спосіб захисту порушеного права, який не приведе до відновлення її права чи інтересу.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК.

Частина 2 ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" встановлюють, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що згідно зі ст. 5.1 Статуту ТОВ "Лазер Віжн" в редакції, чинній на момент відчуження ОСОБА_7 своєї частки, учасники товариства користуються пріоритетним правом отримання частки пропорційно їх участі в статутному капіталі товариства.

Як зазначалось вище, судами встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.08.2012 р. визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ "Лазер Віжн", оформлене протоколом від 12.03.2012 р., в частині виключення ОСОБА_4 зі складу учасників вказаного товариства.

Отже, як вбачається з наведених вище обставин, на час проведення зборів товариства 25.12.2012 р. ОСОБА_4 фактично було поновлено у складі учасників товариства судовим рішенням, яке набрало законної сили на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду 08.11.2012 р., залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України 19.12.2012 р., про що не могло не знати товариство як відповідач у справі № 5011-66/7835-2012.

Разом з тим, судами не враховано, що вказаним рішенням суду не лише фактично відновлено ОСОБА_4 у складі учасників товариства, але й в силу наведених вище положень законодавства фактично відновлено і її переважне право на купівлю відчужуваної іншим учасником частки у товаристві.

При цьому колегія вважає недоречним посилання судів попередніх інстанцій на ч. 5 ст. 89 ЦК України як на одну з правових підстав для відмови в позові з огляду на таке.

Вказаною нормою права визначено, що зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

З огляду на те, що на час передачі ОСОБА_7 частки в товаристві ОСОБА_6 дані про позивачку як про учасницю товариства не були відновлені у єдиному державному реєстрі, суди дійшли висновку, що позивачка не була дійсним зареєстрованим учасником товариства на момент відчуження частки, а отже її позов не підлягає задоволенню.

Проте суди не врахували, що зазначена норма стосується відповідних прав третіх осіб (такою особою на час отримання частки був лише ОСОБА_6), а не самого товариства та його учасників. В даному випадку відсутність в єдиному державному реєстрі даних про ОСОБА_4 як про учасника товариства, з урахуванням судового рішення у справі № 5011-66/7835-2012, не позбавила позивачку можливості реалізувати відповідні права. Крім того колегія відзначає, що сторонами в даній судовій справі є саме учасники товариства, в т. ч. ті, які вибули, та саме товариство.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовується певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог посилалася, зокрема, на те, що учасниця товариства ОСОБА_7 передала належну їй частку в ТОВ "Лазер Віжн" шляхом укладення правочину між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, який оформлено протоколом № 1-12 від 25.12.2012 р. загальних зборів ТОВ "Лазер Віжн" та нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_7 від 25.12.2012 р. про вихід з товариства.

Як зазначено судами, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не укладали письмового договору купівлі-продажу частки, а вказане відчуження відбулось на підставі рішення зборів товариства від 25.12.2012 р., яке є чинним та у судовому порядку не скасоване.

Проте суди попередніх інстанцій належним чином не врахували такого.

Предметом спору в даній справі є частка у статутному капіталі товариства в розмірі 75 %, що належала ОСОБА_7

Відповідно до ст. 147 ЦК України, ст. ст. 10, 53 Закону України правом розпоряджатися своєю часткою в товаристві наділений саме учасник (фізична чи юридична особа), якому така часта належить, а не вищий орган управління товариством - загальні збори - щодо такої частки. Товариство ж (в т. ч. рішенням загальних зборів учасників) вправі вирішувати долю лише тієї частки, яку воно придбало само. Тобто, в такому випадку товариство діє також виключно як самостійний власник частки.

Колегія суддів враховує, що на загальних зборах 25.12.2012 р. єдиним учасником була ОСОБА_7 Разом з тим викладене в протоколі зборів відповідне рішення про відчуження частки ОСОБА_6 на оплатній основі можливо вважати фіксацією її власного волевиявлення як окремого учасника - власника частки (хоча воно формально і оформлене протоколом зборів ТОВ "Лазер Віжн"), а не рішенням вищого органу управління товариством в цій частині.

Одночасно судами встановлено, що в подальшому відбулася державна реєстрація змін до установчих документів товариства, відповідно до яких ОСОБА_6 є власником вказаної вище частки в розмірі 75 %, що може свідчити про те, що правочин з її відчуження ОСОБА_7 все ж таки відбувся.

Разом з тим з оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди повно і всебічно не дослідили обставин вчинення, дійсності та подальших реальних наслідків цього правочину, що, відповідно, призвело до поверхневої правової оцінки всіх обставин справи в їх сукупності та передчасного висновку про те, що у позивача відсутнє переважне право на придбання спірної частки.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів щодо невірно обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

Крім того, суди не звернули уваги і на те, що згідно зі ст. 5.1 Статуту ТОВ "Лазер Віжн", ч. 2 ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника лише пропорційно до розмірів своїх часток.

Таким чином, суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням викладених вище вказівок цієї постанови.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати на подання касаційної скарги покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2014 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 р. у справі №907/334/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Циклоп" (89600, Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Пирогова, 4, ідент. код 32985102) на користь ОСОБА_4 (03126, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 304,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 (03187, АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 (03126, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 304,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 (04050, АДРЕСА_3, ідент. код НОМЕР_3) на користь ОСОБА_4 (03126, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 304,50 грн.

Доручити Господарському суду Закарпатської області видати накази.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова