Постанова

від 13.10.2014 по справі 808/4183/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року о 12 год. 35 хв.Справа № 808/4183/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко А.О.,

за участю представників:

від позивача: - О.М. Косаревської,

від відповідача - Д.П. Зозулі

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК» ЛПБУД»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК» ЛПБУД» (далі - позивач або ТОВ «ВБК» ЛПБУД») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000802212 від 26.03.2014.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що операції з господарської діяльності щодо виконання робіт за субпідрядним договором від 02.07.2013 №02/07 документально підтверджені. Документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печатками підприємств, що відповідає вимога Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Таким чином, реальність виконання робіт ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНОЛОГІЯ» підтверджується первинними документами - актом прийомки виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях аналогічних за змістом до акту перевірки, відповідач зазначив, що ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНОЛОГІЯ» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат, у ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНОЛОГІЯ» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємства-покупцям.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 13 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД №464243 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК» ЛПБУД» зареєстровано як юридичну особу за адресою: 69121, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Червоної кінноти, будинок 65, ідентифікаційний код 33527938 (а.с.46).

На підставі направлень від 18.02.2014 №145, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 17.02.2014 №162 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВБК» ЛПБУД» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавтсав при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНОЛОГІЯ» за період з 01.10.2013 по 31.10.2013. За наслідками перевірки складено Акт від 03.03.2014 №123/08-28-22-12/33527938 (далі - Акт перевірки) (а.с.9-23).

Згідно висновків перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2013 року, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 14 020,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2014 №0000802212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем 14 020,00 грн., за штрафними санкціями 3 505,00 грн. (а.с.24).

04.04.2014 ТОВ «ВБК» ЛПБУД» до ГУ Міндоходів у Запорізькій області направлено скаргу, якою позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000802212 від 26.03.2014 (а.с.57-60).

08.05.2014 ГУ Міндоходів у Запорізькій області на адресу ТОВ «ВБК» ЛПБУД» направлено рішення про результати розгляду первинної скарги №1637/10/08-01-10-04-13, яким податкове повідомлення-рішення №0000802212 від 26.03.2014 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 61-64).

17.06.2014 Міністерством доходів і зборів України на адресу ТОВ «ВБК» ЛПБУД» направлено рішення про результати розгляду скарги №10693/6/9999-10-01-15, яким податкове повідомлення-рішення №0000802212 від 26.03.2014 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 65-67).

02.07.2013 між ТОВ «ВБК» ЛПБУД» (Генпідрядник) та ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНОЛОГІЯ» (Субпідрядник) укладено Субпідрядний договір №02/07 (далі - Договір) за умовами якого Субпідрядник зобов'язується виконати роботи згідно проектно-кошторисної документації на свій ризик будівельно-монтажні роботи, а Генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи (а.с.25-26).

На виконання умов договору сторони підписали Акт прийомки виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року (а.с.27-32).

Крім того, ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНОЛОГІЯ» виписано позивачу податкові накладні від 02.10.2013 №5 всього на суму 59 040,00 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 9 840,00 грн.), від 24.10.2013 №19 всього на суму 25 783,88 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 4 297,31 грн.) (а.с.33,34).

Оплата за товар здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать виписки з банку, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.35).

01.10.2013 між ТОВ «ВБК» ЛПБУД» (Підрядник) та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Замовник) укладено Договір підряду від 01.10.2013 №02/07 (далі - Договір) за умовами якого Підрядник зобов'язується на свій ризик, з матеріалів, які він придбає за власний рахунок, виконати за завданням Замовника роботи, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи (а.с.109-111).

На виконання умов договору сторони підписали Акт прийомки виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року (а.с.142-150, 112).

Крім того, позивачем виписано ПАТ «Державний ощадний банк України» податкові накладні від 01.10.2013 №1 всього на суму 92 967,00 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 15 494,50 грн.), від 25.10.2013 №2 всього на суму 39 843,00 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 6 640,50 грн.) (а.с.117).

Оплата за товар здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать виписки з банку, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.121).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як зазначено у п.1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2 (далі - Методичні рекомендації №2), методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно п.3.1 Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено у пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пп. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за роботи на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки відповідач посилається Акт від 21.11.2013 №2403/26-55-22-02/38652098 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 38652098) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин за період з 01.08.2013 по 31.10.2013, що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що у ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНОЛОГІЯ» наявна Ліцензія Серії АЕ №261125 на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), яка видана 30.04.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (а.с.154-155).

Також, в матеріалах справи наявний лист від 12.08.2014 №12-30/165/3206 в якому зазначено, що ПАТ «Державний ощадний банк України» поінформоване про залучення ТОВ «ВБК» ЛПБУД» субпідрядної організації при виконанні робіт за договором підряду від 01.10.2013 №13 на об'єкті «нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 27» (а.с. 170).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Довідки АБ №693180 з ЄДРПОУ видами діяльності ТОВ «ІНТЕР-ТЕХНОЛОГІЯ» за КВЕД-2010 є: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 41.10 - організація будівництва будівель; 42.99 - будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (а.с.169).

Суд зазначає, що в разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту вартості отриманих послуг, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З наведених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, та на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК» ЛПБУД» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000802212 від 26.03.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК» ЛПБУД» 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова