Постанова

від 03.11.2014 по справі 804/16138/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 р. Справа № 804/16138/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Чохелі Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, податковий орган, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.05.2014р. №1350-15 та №1351-15.

Представник позивача, позов підтримав і надав пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскажуваного рішення. Так, на думку позивача, у податкового органу були відсутні підстави для нарахування йому за оскаржуванними рішеннями податкових зобов'язань по земельному податку. Позивач зазначає, що у відповідності до укладеного договору між ОСОБА_5 та АТ ВТ «Концерн «Весна» від 20.02.2012р. до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою на ім'я позивача, ОСОБА_5 зобов'язується компенсувати АТ ВТ «Концерн «Весна» витрати, пов'язані зі сплатою земельного податку. Позивач наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі листа (відповіді) управління Держземагентства у м.Дніпропетровську від 10.12.2013р., який не є законодавчо встановленим документом про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, а будь-яких документів, що засвідчують право позивача на відповідну земельну ділянку немає. Позивач вважає, що податковий орган необгрунтовано визначив ОСОБА_5 податкове зобов'язання зі сплати земельного податку в сумі 64 504, 69 грн., оскільки вказана сума податку задекларована та сплачується АТ ВТ «Концерн «Весна» у відповідності до ст. 286 Податкового кодексу України, а також компенсується позивачем за договором від 20.02.2012р.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача аргументована безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог. Так, відповідач стверджує, що у випадку нарахування податкових зобов'язань по земельному податку з фізичних осіб за податковим повідолменнями-рішеннями №1350-15 і №1351-15 від 21.05.2014 року, податковим органом враховувався факт придбання позивачем комплексу нежитлових приміщень 1, 2, 7 поверхів в адміністративному корпусі літ. А-7, що заходяться за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 20.02.2012р. Згідно довідки державного земельного кадастру, земельна ділянка, на якій розташована будівля за адресою:АДРЕСА_1 належить ТОВ «Концерн «Весна», у зв'язку з чим податок, що сплачує товариство є узгодженим.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу комплексу нежитлових приміщень від 20.02.2012р. придбав у Акціонерного товариства відкритого типу «Концерн «Весна» (далі-Продавець) комплекс нежитлових приміщень 1, 2, 7 поверхів в адміністративному корпусі літ. А-7, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (договір зареєстрований у реєстрі за №189).

Зазначений Договір зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 22.03.2012р. та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Згідно п. 1 договору від 20.02.2012р. придбаний позивачем об'єкт нерухомості розташований на:

-земельній ділянці площею 0,1204 га, кадастровий номер 1210100000:06:104:0018, яка перебуває у спільному постійному користуванні (частка володіння Продавця складає 52, 72% або 0, 0635 га);

-земельній ділянці площею 0,2154 га, кадастровий номер 1210100000:06:104:0004, яка перебуває у володінні Продавця на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування, виданого 15.05.2001р. на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №3259 від 21.12.2000р.

Державна реєстрація права власності позивача на відповідні об'єкти нерухомості здійснена Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 22.03.2012р.

21.05.2014р. ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська були винесені:

- податкове повідомлення-рішення №1350-15, яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі - 14 686, 44 грн. (об'єкт оподаткування - земельна ділянка за кадастровим № 1210100000:06:104:0018);

- податкове повідомлення-рішення №1351-15, яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі - 49 818, 25 грн. (об'єкт оподаткування - земельна ділянка за кадастровим № 1210100000:06:104:0004).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до положень статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України).

Частиною першою ст. 81 Земельного кодексу України встановлені відповідні підстави набуття громадянами України права власності на землю.

Підставами виникнення у громадян України права власності на землю є певні юридичні факти, зокрема придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (ст. 81 Земельного кодексу України).

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72, п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (ст. 269 Податкового кодексу України)

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, з аналізу вищенаведеного вбачається, що з моменту укладання договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та АТ ВТ «Концерн «Весна» від 20.02.2012р. до позивача перейшло право користування земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (за кадастровим № 1210100000:06:104:0018 та № 1210100000:06:104:0004), в межах частки володіння АТ ВТ «Концерн «Весна».

Статтею 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Так, у відповідності до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2)пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Враховуючи, що право власності ОСОБА_5 на нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 20.02.2012р. було зареєстровано КП ««Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 22.03.2012р., у позивача виник обов'язок по сплаті земельного податку за користування земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (за кадастровим № 1210100000:06:104:0018 та № 1210100000:06:104:0004), в межах частки володіння АТ ВТ «Концерн «Весна».

Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що відповідно до п. 10 укладеного між ОСОБА_5 та АТ ВТ «Концерн «Весна» договору купівлі-продажу від 20.02.2012р. - до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я ОСОБА_5 зобов'язується компенсувати АТ ВТ «Концерн «Весна» всі витрати, пов'язані зі сплати земельного податку згідно виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів.

Так, на виконання вимог ст. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, АТ ВТ «Концерн «Весна» було подано до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська:

-податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки дежавної або комунальної власності)» за 2012 рік;

-податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки дежавної або комунальної власності)» за 2013 рік;

-податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки дежавної або комунальної власності)» за 2014 рік.

Протягом 2012-2014 років АТ ВТ «Концерн «Весна» здійснював щомісячні виплати податкових зобов'язань за поданими до податкового органу деклараціями по земельному податку, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №3873 від 27.02.2012р., №3959 від 20.03.2012р., №4040 від 20.04.2012р., №4101 від 21.05.2012р., №4171 від 20.06.2012р., №4284 від 23.07.2012р., №4372 від 21.08.2012р., №4501 від 25.09.2012р., №4653 від 26.10.2012р., №4782 від 20.11.2012р., №4932 від 24.12.2012р., №5049 від 23.01.2013р., №5167 від 22.02.2013р., №5262 від 20.03.2013р., №5377 від 19.04.2013р., №5494 від 22.05.2013р., №5600 від 19.06.2013р., №5716 від 26.07.2013р., №5795 від 20.08.2013р., №5897 від 24.09.2013р., №6026 від 23.10.2013р., №6127 від 25.11.2013р., №6241 від 25.12.2013р., №6336 від 22.01.2014р., №6452 від 27.02.2014р., №6565 від 21.03.2014р., №6684 від 23.04.2014р., №6773 від 22.05.2014р., №6888 від 24.06.2014р., №6992 від 23.07.2014р., №7091 від 22.08.2014р., №7219 від 24.09.2014р. та не заперечується відповідачем.

На виконання вимог п.10 вищенаведеного договору, АТ ВТ «Концерн «Весна» виставив позивачу рахунки на сплату компенсації витрат, пов'язаних зі сплатою земельною податку, а саме:

а) у 2012 році: №АР-0002651 від 29.02.2012р., №АР-0003539 від 30.03.2012р., №АР-0004435 від 30.04.2012р., №АР-0005146 від 31.05.2012р., №АР-0005968 від 29.06.2012р., №АР-0006781 від 31.07.2012р., №АР-0007631 від 31.08.2012р., № АР-0008623 від 28.09.2012р., №АР-0008970 від 31.10.2012р., №АР-0009927 від 30.11.2012р., №АР-0010554 від 29.12.2012р.;

б) у 2013 році: № АР-0001545 від 31.01.2013р., №АР-0002446 від28.02.2013р., №АР-0003297 від 29.03.2013р., №АР-0004211 від 30.04.2013р., №АР-0004411 від 31.05.2013р., №АР-0004686 від 27.06.2013р., №АР-0004823 від 31.07.2013р., №АР-0004957 від 30.08.2013р., №АР-0005176 від 30.09.2013р., №АР-0005302 від 31.10.2013р., №АР-0005444 від 30.11.2013р., № АР-0005574 від 31.12.2013р.;

в) у 2014 році: №АР-0000138 від 31.01.2014р., № АР-0000375 від 28.02.2014р., №АР-000591 від 31.03.2014р., №АР-001070 від 30.04.2014р., № АР-002001 від 30.05.2014р., № АР-002024 від 30.06.2014р., № АР-003018 від 31.07.2014р„ № АР-003719 від 31.08.2014р. (копії додаються).

ОСОБА_6 компенсував АТ ВТ «Концерн «Весна» понесені витрати, що підтверджується наступними платіжними документами:

а) у 2012 році: заявкою напереведення готівки: № 28551.80.1 від 07.06.2012р., квитанцією № 243870813 від 19.04.2012р.. заявкою на переведення готівки № 28551.455.1 від 23.05.2012р., квитанціями: № 36263.641.2 від 17.09.2012р., № 36263.252.1 від 07.08.2012р., № 36263.304.3 від 09.07.2012р., № 316752720 від 18.10.2012р., № 33782.9.1 від 09.11.2012р.;

б) у 2013 році: квитанціями № 33782.9.1 від 15.01.2013р., № 33782.3.1 від 04.10.2013р., № 33782.10.1 від 09.12.2013р., № 33782.10.3 від 08.11.2013р., № 33782.12.1 від 10.09.2013р., № 33782.10.1 від 02.08.2013р., № 36263.557.1 від 21.06.2013р., № 33782.18.1 від 09.08.2013р., № 33782.8.6 від 06.02.2013р., № 33782.17.3 від 15.05.2013р.. № 33782.9.3 від 15.01.2013р., № 33782.17.1 від 15.05.2013р., № 36263.883.1 від 30.05.2013р., № 36263.337.1 від 13.03.2013р.;

в) у 2014 році: заявкою на переведення готівки № 28551.150.1 від 14.03.2014р., квитанціями: № 121377.15.1 від 10.02.2014р., № 121377.36.4 від 29.01.2014р., заявкою на переведення готівки № 28551.203.3 від 15.06.2012р.. квитанціями: № 17764.15.1 від 12.05.2014р., № 17764.164.2 від 11.04.2014р.

Таким чином, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган не обґрунтовано визначив ОСОБА_5 податкові зобов'язання зі сплати земельного податку у загальній сумі 64 504, 69 грн., адже вказана сума податку в повному обсязі була сплачена до бюджету від імені попереднього власника земльних ділянок - АТ ВТ «Концерн «Весна»., яка, в свою чергу, була компенсована останньому позивачем за договором від 20.02.2012р., який не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідач не заперечує, що земельний податок в сумі 64 504, 69 грн. був своєчасно та в повному обсязі сплачений до бюджету, а тому приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган фактично здійснив подвійне нарахування земельного податку за користування земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 (за кадастровим № 1210100000:06:104:0018 та № 1210100000:06:104:0004), що суперечить положенням податкового законодавства.

Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_5 звертався до відповідача із запитом (вих. №10/06/14 від 10.06.2014р.) щодо отримання інформації, зокрема -стосовно визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якої позивачу нараховано суму земельного податку.

У відповідь на даний запит ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська направило позивачу лист (№11242/10/1503-31 від 04.07.2014р.), у якому податковий орган повідомив, що згідно відповіді управління Держземагентства у м.Дніпропетровську від 10.12.2013р. на запит ДПІ у Кіровському районі, нормативного грошова оцінка 1кв.м. вказаних земельних ділянок складає 2312, 82 грн.

Статтею 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно із пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нормативного грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який відповідно до пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки) відповідно до Указу Президента України "Про Державне агентство земельних ресурсів України" видає Держземагентство України, яке здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Згідно із п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази на підставі чого податковим органом розраховано податкове зобов'язання з податку на землю, яким чином відповідачем розраховано 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити чи взагалі така оцінка була проведена.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оскаржуваних рішень.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.05.2014р. №1350-15 та №1351-15.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 182, 70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2014 року

Суддя Р.А. Барановський