Ухвала

від 14.04.2015 по справі 804/16138/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2015 рокусправа № 804/16138/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21 травня 2014 року №1350-15 та №1351-15.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу комплексу нежитлових приміщень від 20 лютого 2012 року придбав у Акціонерного товариства відкритого типу «Концерн «Весна» (далі - Продавець) комплекс нежитлових приміщень 1, 2, 7 поверхів в адміністративному корпусі літ. А-7, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (договір зареєстрований у реєстрі за №189). Зазначений Договір зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 22 березня 2012 року та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О..

Згідно до п. 1 вказаного Договору придбаний позивачем об'єкт нерухомості розташований на:

- земельній ділянці площею 0,1204 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка перебуває у спільному постійному користуванні (частка володіння Продавця складає 52,72% або 0,0635 га);

- земельній ділянці площею 0,2154 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка перебуває у володінні Продавця на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування, виданого 15 травня 2001 року на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №3259 від 21 грудня 2000 року.

21 травня 2014 року податковим органом було винесено: податкове повідомлення-рішення №1350-15, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі - 14686,44 грн. (об'єкт оподаткування - земельна ділянка за кадастровим НОМЕР_3) та податкове повідомлення-рішення №1351-15, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі - 49818,25 грн. (об'єкт оподаткування - земельна ділянка за кадастровим НОМЕР_4).

Правомірність та обґрунтованість прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до положень статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України встановлені відповідні підстави набуття громадянами України права власності на землю.

Підставами виникнення у громадян України права власності на землю є певні юридичні факти, зокрема придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (ст. 81 Земельного кодексу України).

Згідно до визначення пп. 14.1.72, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (ст. 269 Податкового кодексу України)

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У відповідності до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

З урахуванням положень вказаних норм права, колегія суддів зазначає, що з моменту укладання договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та АТ ВТ «Концерн «Весна» від 20 лютого 2012 року до позивача перейшло право користування земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (за кадастровим НОМЕР_3 та НОМЕР_4), в межах частки володіння АТ ВТ «Концерн «Весна».

Разом з тим, беручи до уваги те, що право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 20 лютого 2012 року було зареєстровано КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 22 березня 2012 року, у позивача виник обов'язок по сплаті земельного податку за користування земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (за кадастровим НОМЕР_3 та НОМЕР_4), в межах частки володіння АТ ВТ «Концерн «Весна».

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 10 укладеного між ОСОБА_1 та АТ ВТ «Концерн «Весна» договору купівлі-продажу від 20 лютого 2012 року - до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я ОСОБА_1 зобов'язується компенсувати АТ ВТ «Концерн «Весна» всі витрати, пов'язані зі сплати земельного податку згідно виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів.

Судом встановлено, що протягом 2012-2014 років АТ ВТ «Концерн «Весна» здійснював щомісячні виплати податкових зобов'язань за поданими до податкового органу деклараціями по земельному податку, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №3873 від 27.02.2012 року, №3959 від 20.03.2012 року, №4040 від 20.04.2012 року, №4101 від 21.05.2012 року, №4171 від 20.06.2012 року, №4284 від 23.07.2012 року, №4372 від 21.08.2012 року, №4501 від 25.09.2012 року, №4653 від 26.10.2012 року, №4782 від 20.11.2012 року, №4932 від 24.12.2012 року, №5049 від 23.01.2013 року, №5167 від 22.02.2013 року, №5262 від 20.03.2013 року, №5377 від 19.04.2013 року, №5494 від 22.05.2013 року, №5600 від 19.06.2013 року, №5716 від 26.07.2013 року, №5795 від 20.08.2013 року, №5897 від 24.09.2013 року, №6026 від 23.10.2013 року, №6127 від 25.11.2013 року, №6241 від 25.12.2013 року, №6336 від 22.01.2014 року, №6452 від 27.02.2014 року, №6565 від 21.03.2014 року, №6684 від 23.04.2014 року, №6773 від 22.05.2014 року, №6888 від 24.06.2014 року, №6992 від 23.07.2014 року, №7091 від 22.08.2014 року, №7219 від 24.09.2014 року та не заперечується відповідачем.

На виконання вимог п. 10 вищенаведеного договору, АТ ВТ «Концерн «Весна» виставив позивачу рахунки на сплату компенсації витрат, пов'язаних зі сплатою земельного податку, а саме:

а) у 2012 році: №АР-0002651 від 29.02.2012р., №АР-0003539 від 30.03.2012р., №АР-0004435 від 30.04.2012р., №АР-0005146 від 31.05.2012р., №АР-0005968 від 29.06.2012р., №АР-0006781 від 31.07.2012р., №АР-0007631 від 31.08.2012р., № АР-0008623 від 28.09.2012р., №АР-0008970 від 31.10.2012р., №АР-0009927 від 30.11.2012р., №АР-0010554 від 29.12.2012р.;

б) у 2013 році: № АР-0001545 від 31.01.2013р., №АР-0002446 від28.02.2013р., №АР-0003297 від 29.03.2013р., №АР-0004211 від 30.04.2013р., №АР-0004411 від 31.05.2013р., №АР-0004686 від 27.06.2013р., №АР-0004823 від 31.07.2013р., №АР-0004957 від 30.08.2013р., №АР-0005176 від 30.09.2013р., №АР-0005302 від 31.10.2013р., №АР-0005444 від 30.11.2013р., № АР-0005574 від 31.12.2013р.;

в) у 2014 році: №АР-0000138 від 31.01.2014р., № АР-0000375 від 28.02.2014р., №АР-000591 від 31.03.2014р., №АР-001070 від 30.04.2014р., № АР-002001 від 30.05.2014р., № АР-002024 від 30.06.2014р., № АР-003018 від 31.07.2014р„ № АР-003719 від 31.08.2014р. (копії додаються).

Також, судом встановлено, що позивачем було компенсовано АТ ВТ «Концерн «Весна» понесені витрати, що підтверджується наступними платіжними документами:

а) у 2012 році: заявкою напереведення готівки: № 28551.80.1 від 07.06.2012р., квитанцією № 243870813 від 19.04.2012р. заявкою на переведення готівки № 28551.455.1 від 23.05.2012р., квитанціями: № 36263.641.2 від 17.09.2012р., № 36263.252.1 від 07.08.2012р., № 36263.304.3 від 09.07.2012р., № 316752720 від 18.10.2012р., № 33782.9.1 від 09.11.2012р.;

б) у 2013 році: квитанціями № 33782.9.1 від 15.01.2013р., № 33782.3.1 від 04.10.2013р., № 33782.10.1 від 09.12.2013р., № 33782.10.3 від 08.11.2013р., № 33782.12.1 від 10.09.2013р., № 33782.10.1 від 02.08.2013р., № 36263.557.1 від 21.06.2013р., № 33782.18.1 від 09.08.2013р., № 33782.8.6 від 06.02.2013р., № 33782.17.3 від 15.05.2013р.. № 33782.9.3 від 15.01.2013р., № 33782.17.1 від 15.05.2013р., № 36263.883.1 від 30.05.2013р., № 36263.337.1 від 13.03.2013р.;

в) у 2014 році: заявкою на переведення готівки № 28551.150.1 від 14.03.2014р., квитанціями: № 121377.15.1 від 10.02.2014р., № 121377.36.4 від 29.01.2014р., заявкою на переведення готівки № 28551.203.3 від 15.06.2012р.. квитанціями: № 17764.15.1 від 12.05.2014р., № 17764.164.2 від 11.04.2014р.

Так, з урахуванням встановлених судом обставин справи, колегія суддів зазначає, що податковий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, не обґрунтовано визначив позивачу податкові зобов'язання зі сплати земельного податку у загальній сумі 64504,69 грн., оскільки вказана сума податку в повному обсязі була сплачена до бюджету від імені попереднього власника земельних ділянок - АТ ВТ «Концерн «Весна», яка, в свою чергу, була компенсована останньому позивачем за договором від 20 лютого 2012 року, який не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В свою чергу, відповідач не заперечує, що земельний податок в сумі 64504,69 грн. був своєчасно та в повному обсязі сплачений до бюджету, а тому колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган фактично здійснив подвійне нарахування земельного податку за користування земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 (за кадастровим НОМЕР_3 та НОМЕР_4), що суперечить положенням податкового законодавства.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до відповідача із запитом (вих. №10/06/14 від 10 червня 2014 року) щодо отримання інформації, зокрема -стосовно визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якої позивачу нараховано суму земельного податку.

У відповідь на даний запит ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська направило позивачу лист (№11242/10/1503-31 від 04 липня 2014 року), у якому податковий орган повідомив, що згідно відповіді управління Держземагентства у м. Дніпропетровську від 10 грудня 2013 року на запит ДПІ у Кіровському районі, нормативного грошова оцінка 1 кв.м. вказаних земельних ділянок складає 2312,82 грн..

Згідно до положень ст. 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який відповідно до пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки) відповідно до Указу Президента України "Про Державне агентство земельних ресурсів України" видає Держземагентство України, яке здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Згідно із п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази на підставі чого податковим органом розраховано податкове зобов'язання з податку на землю, яким чином відповідачем розраховано 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити чи взагалі така оцінка була проведена.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що податкові повідомлення - рішення від 21 травня 2014 року №1350-15 та №1351-15 прийняті Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко