Ухвала

від 18.11.2014 по справі 814/692/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/692/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участі: представник позивача - Цюпа В.П. (довіреність від 27.03.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Каленіченко Анатолій Миколайович» до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фермерське господарство «Каленіченко Анатолій Миколайович» (далі - позивач, або ФГ «Каленіченко А.М.») звернулось до суду з адміністративним позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, або Баштанська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2013 року №№ 0000632200, 00001991700, від 04.03.2014 року №№ 0000132200, 0000122200.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.124).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 04.09.2013 року по 12.09.2013 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ФГ «Каленіченко А.М.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 19.09.2013 року № 19/22-35451852 (а.с.11-18).

Зокрема, у вказаному акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем: пункту 302.1 статті 302, пункту 306.1 статті 306 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено фіксований сільськогосподарський податок на 85,24 грн., в тому числі, за 2012 рік на 42,62 грн., за 2013 рік на 42,62 грн.; пункту 2.1 розділу 2, пункту 3 розділу ІII Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, а саме подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків суми утриманого з них за перший квартал по строку 09.05.2013 року, та другий квартал 2013 року по строку 09.08.2013 року; пунктів 250.2, 250.9 статті 250 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що в періоді з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року підприємством не було повідомлено орган державної податкової служби про не планування здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року та не подано звітності по екологічному податку за перший квартал 2012 рік, другий квартал 2012 року, третій квартал 2012 року, четвертий квартал 2012 року, перший квартал 2013 року, другий квартал 2013 року; пунктів 2.9, 5.2, 5.9, 7.24 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме: встановлено перевищення ліміту каси господарства 12.06.2013 року в сумі 99800 грн. та встановлено нецільове використання коштів в сумі 99800 грн.; пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, а саме не ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За наслідками перевірки та висновків зазначеного акту відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: від 10.10.2013 року № 0000632200 про нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1020 грн.; від 10.10.2013 року № 0001991700 про нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510 грн.; від 04.03.2014 року № 0000132200 про нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510 грн.; від 04.03.2014 року № 0000122200 про нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 299400 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, що, також, відображено апелянтом в поданій апеляційній скарзі, однією із підстав для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) став висновок податкового органу щодо порушення ФГ «Каленіченко А.М.» вимог пунктів Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме: перевищення ліміту каси господарства 12.06.2013 року в сумі 99800 грн. та нецільове використання коштів в сумі 99800 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками податкового органу та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 04.03.2014 року № 0000122200, винесеного на підставі цих висновків з огляду на викладене.

Пунктом 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно вимог п. 5.8 зазначеного Положення, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Відповідно п. 3.5 цього ж Положення для виведення залишку готівки у касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується відповідачем, як в акті спірної перевірки, так і в поданій апеляційній скарзі, відповідно до договору від 12.06.2013 року № 1 укладеного ФГ «Каленіченко А.М.» з ПП «Злагода» позивач отримав 100000 грн. фінансової допомоги на безоплатній основі (а.с.57).

Зазначені кошти у сумі 99800 грн. були оприбутковані в касу підприємства 12.06.2013 року (касовий ордер № 20 від 12.06.2013 року (а.с.52)) та відповідно до касових ордерів від 12.06.2013 року видані фізичним особам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с.52-55) згідно договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 12.06.2013 року, укладені позивачем з вказаними фізичними особами (а.с.58-67).

Вказані обставини, також, підтверджуються витягом з касової книги (а.с.56).

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, видаткові касові ордери, згідно яких було видано готівку з каси підприємства позивача містять підписи одержувачів готівки.

Тобто, з наведеного вбачається, що станом на кінець робочого дня 12.06.2013 року в касі позивача були відсутні готівкові кошти.

Враховуючи вищевикладене, оскільки готівкові кошти оприбутковані позивачем 12.06.2013 року цього ж дані були видані останнім фізичним особам за касовими ордерами від 12.06.2013 року, що містять відповідні підписи одержувачів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно були застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за перевищення ліміту залишку готівки в касі, спірним податковим повідомленням - рішенням від 04.03.2014 року № 0000122200 .

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 2.9 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, з огляду на викладене.

Згідно вимог зазначеного п. 2.9 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Водночас, складений відповідачем акт перевірки не містить посилання на існування у спірних правовідносинах передбачених законодавцем документів, котрі б визначали цільове призначення отриманих позивачем готівкових коштів.

Виходячи з вищевикладеного, відсутні підстави для кваліфікації використаних позивачем готівкових коштів для надання поворотної фінансової допомоги, як таких, що використані не за цільовим призначенням.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 04.03.2014 року № 0000122200 в частині застосування до позивача штрафних (фінансовій) санкцій (штрафів) за порушення п. 2.9 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, оскільки в ході розгляду справи відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, за яких було винесено спірне рішення по даному епізоду.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.10.2013 року № 0000632200, яким до ФГ «Каленіченко А.М.» застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 1020 грн. за порушення приписів п.п. 250.2, 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 250.2 статті 250 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку, крім тих які визначені пунктом 240.2 та підпунктами 240.2-1.1 і 240.2-1.3 пункту 240.2-1 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.

Згідно вимог п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України, якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

Тобто, вказаними пунктами Податкового кодексу України передбачено, що тільки платники екологічного податку зобов'язані подавити декларацію, сплачувати екологічний податок, а випадку не планування розміщення відходів повідомляти про це контролюючий орган.

Відповідно до п.п. 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року, а також за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, для забезпечення екологічної безпеки, а також безпеки життя та здоров'я громадян.

Згідно вимог статті 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання); утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Відповідно до п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

З наведеного вбачається, що платником екологічного податку є суб'єкт господарювання, який здійснює постійне (остаточне) розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач по справі не здійснює постійного (остаточного) розміщення відходів, не має місць розміщення відходів, сховищ, полігонів, комплексів, споруд, ділянок надр на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ФГ «Каленіченко А.М.» не є платником екологічного податку, а тому не повинно повідомляти податковий орган проте, що не планує у 2012-2013 р.р. розміщення відходів.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 року № 0000132200, яким, на підставі ст. 121 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн., за порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме: не ведення обліку доходів витрат та інших показників пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Отже, відповідальність на підставі ст. 121 Податкового кодексу України встановлюється за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Дані акту спірної перевірки та додатки до нього свідчать про те, що під час проведення перевірки відповідач використовував первинні документи, бухгалтерську та статистичну звітність позивача, інші документи з питань обчислення і сплати податків.

Акт перевірки, на підставі висновків якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, не містить фактів на підтвердження незабезпечення позивачем зберігання документів, не містять переліку документів, які не надано підприємством.

Також, в акті спірної перевірки не вказано, які конкретно документи позивачем по справі не були надані, і які саме документи відповідач вважає такими, що відсутні у підприємства та їх відсутність позбавила податкову можливості провести перевірку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн., на підставі ст. 121 Податкового кодексу України, за порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, спірним податковим повідомленням - рішенням від 04.03.2014 року № 0000132200.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за неподання розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, згідно вимог пункту 2.1 розділу 2, пункту 3 розділу ІII Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державною податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020 (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 10.10.2013 року № 0001991700, з огляду на викладене.

Пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 5.2 розділу ІІ зазначеного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення в акті перевірки необхідно також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Водночас, дослідивши акт перевірки від 19.09.2013 року № 19/22-35451852, на підставі якого відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.10.2013 року № 0001991700, колегія суддів вважає, що він не відповідає вимогам вказаного Порядку, оскільки не містить чітких і об'єктивних, заснованих на законі, документальних підтверджень на обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Так, колегія суддів наголошує, що відповідач, доходячи висновку про порушення позивачем вимог пункту 2.1 розділу 2, пункту 3 розділу ІII Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державною податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020 (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), зобов'язаний був зазначити в акті спірної перевірки, які саме позивачем були здійсненні операції, при проведення яких на позивача покладається обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, оскільки вказаний Порядок визначає механізм заповнення і подання органам державної податкової служби України Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку саме відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України.

Дія цього Порядку поширюється лише на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Однак, всупереч наведеним приписам, в акті спірної перевірки відповідачем не зазначено які саме позивачем були здійсненні операції, при проведення яких на останнього покладається обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, що унеможливлює встановлення наявності складу порушення, визначеного пунктом 2.1 розділу 2, пунктом 3 розділу ІII Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державною податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020 (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, відповідно до пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, а також подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

При цьому, такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Проте, в акті спірної перевірки не зазначено чи нараховувся позивачем податок на доходи фізичних осіб згідно зазначених вимог, а також відповідачем не встановлено неправомірність дій позивача щодо ненарахування такого податку та наявності такого обов'язку з його боку.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем фактично не встановлено складу порушення з боку позивача вимог пункту 2.1 розділу 2, пункту 3 розділу ІII Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державною податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020 (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), з посиланням на відповідні підтверджуючи докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення заявленого адміністративного позову та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.10.2013 року № 0001991700 про нарахування позивачу штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510 грн.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Каленіченко Анатолій Миколайович» до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 21 листопада 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/