Постанова

від 28.03.2008 по справі 10/415-пд-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/415-пд-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.03.08                                                                                               Справа №10/415-пд-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Зубкова Т.П.  , Яценко О.М.

при секретарі Соколов А.А.           

за участю представників

позивача: Герасименко Л.О., довіреність б/н від 09.01.2008р., Бондар Л.В., довіреність б/н від 09.01.2008р., Кукурудз О.М., довіреність б/н від 09.01.2008р.;

відповідача: Рашевський Р.М., довіреність № 3 від 20.02.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 10/415-ПД-07 та апеляційну скаргу Житлово – будівельного кооперативу «Іскра», м.Нова Каховка  

на рішення господарського суду Херсонської області від 13.12.2007р. у справі № 10/415-ПД-07

за позовом Комунального підприємства «Міський водоканал», м. Нова Каховка

до відповідача Житлово – будівельного кооперативу «Іскра», м.Нова Каховка  

про спонукання до виконання умов договору

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.12.2007р. у справі №10/415-ПД-07 (суддя Александрова Л.І.) позов задоволено, зобов'язано Житлово-будівельного кооперативу «Іскра» виконати умови договору про надання послуг з постачання питної води і водовідведення від 01.04.2006р., який укладений між Комунальним підприємством «Міський водоканал» та Житлово-будівельним кооперативом «Іскра» приладу обліку води на введені водопровідної мережі до будинку ЖБК «Іскра» протягом одного місяця з дня вступу рішення в закону силу. Судові витрати покладено на відповідача. Рішення суду мотивовано тим, що сторонами укладений письмовий договір, яким визначено права та обов'язки сторін, зокрема, п.п.2 п.2 розділу договору «Права та обов'язки сторін» передбачає, що споживач зобов'язаний мати необхідні прилади обліку для розрахунку виконавцем за відпущену ним воду і прийняття стічних вод, тобто позивач вправі вимагати від відповідача встановлення приладів обліку, а відповідач в свою чергу зобов'язаний виконати умови договору.   

Відповідач оскаржує рішення у суді апеляційної інстанції та зазначає, що в силу положень п.п.6 п.1 розділу «Права та обов'язки сторін» договору щодо встановлення засобів обліку води визначене як право відповідача, зобов'язання останнього мати необхідні прилади обліку для розрахунків з позивачем за відпущену ним воду і прийнятті стічні води передбачає наявність таких приладів на момент укладення договору та застосування їх для розрахунків за договором. При цьому заявник вказує на те, що укладений між сторонами договір виконується у повному обсязі на протязі 22 місяців, будь – яких пропозицій від КП «Міський водоканал» щодо зміни умов розрахунків за спожиті послуги (із застосуванням приладів обліку) до ЖБК «Іскра» не надходило.      Стверджує, що за умовами договору оплата спожитих послуг здійснюється відповідачем відповідно до рахунків позивача, які останній складає на підставі довідок ЖБК «Іскра» відносно кількості осіб та послуг, які вони отримують від КП «Міський водоканал». Названим договором не визначено механізму споживання та оплати спожитих послуг із застосуванням засобів обліку води, тобто наявність або відсутність у відповідача таких засобів обліку не впливає на порядок обліку та оплати спожитих послуг з водопостачання. Відповідно умови вказаного договору, які стосуються засобів обліку є нікчемними. Разом з цим, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено вимоги п.2, 3, 4 ч.1 ст.84 ГПК України, ч.2 п.4, п.7, п.п.9.9 п.9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996р. «Про судове рішення», а саме в описовій частині оскаржуваного рішення не міститься повний стислий виклад відзиву та письмових пояснень відповідача, а в мотивувальній частині не відображено доводи, за якими суд відхилив клопотання і докази відповідача, не наведено правового обґрунтування і не зазначено ті фактичні обставини, з огляду на які ці доводи відповідача не взято до уваги судом. У судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги, які викладені у апеляційній скарзі та просить суд скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 13.12.2007р. по справі № 10/415-ПД-07 та припинити провадження у справі.              

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідно до п.п.2 п.2 розділу «Права та обов'язки сторін» договору, який укладено між КП «Міський водоканал» та ЖБК «Іскра», останній зобов'язаний мати необхідні прилади обліку для розрахунків з КП «Міський водоканал» за відпущену ним воду і прийняті стічні води. Твердження відповідача проте, що умови договору, які стосуються засобів обліку є нікчемними, позивач вважає безпідставними, оскільки договір про надання послуг з постачання питної води і водовідведення від 01.04.2006р. було укладено до вимог чинного законодавства, а пункти вказаного договору відповідачем не оскаржувалися у судовому порядку та не визнанні судом недійсними або нікчемними. Посилання заявника апеляційної скарги на те, що протягом 22 місяців будь – яких пропозицій від позивача щодо встановлення водолічильника не надходило, також не відповідає дійсності, так як 30.07.2007р. КП «Міський водоканал» звернувся до ЖБК «Іскра» з пропозицією виконати умови договору та встановити водолічильник (лист № 1087/07), який отримано 03.08.2007р. під підпис Рашевський Р.М. 01.10.2007р. КП «Міський водоканал» було отримано відповідь на вказаний лист, в якому відповідач відмовився встановлювати загально будинковий прилад обліку води, мотивуючи це відсутністю умов та можливістю у членів кооперативу. Вважає, що не встановленням лічильника на вводі будинку порушуються права позивача на облік води із загальнобудинкового крану та на облік витоку води в мережах відповідача. Представник у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.02.2008р. по справі № 10/415-ПД-07 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 12.03.2008р.

12.03.2008р. ухвалою суду апеляційної інстанції розгляд справи у порядку статті           77 ГПК України було відкладено на 28.03.2008р. у зв'язку з неявкою представника позивача.  

Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 28.03.2008р. № 499 справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Зубкова Т.П.,             Яценко О.М.

Від здійснення стенографічного аудіо запису представники сторін відмовилися та за їх згодою у судовому засіданні 28.03.2008р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема з закону чи договору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує договором про надання послуг з постачання питної води і водовідведення від 01.04.2006р.

Частина1 ст.180 ГК України визначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст. 628 ЦК України.

Статтею 19 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово – комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово – комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник.

Так, 01.04.2006р. між КП «Міський водоканал» та Житлово – будівельним кооперативом «Іскра» було укладено договір про надання послуг з постачання питної води і водовідведення, за умовами якого Виконавець (позивач у справі) зобов'язується надати Споживачу (відповідач у справі) вчасно та відповідної якості послуги з постачання питної води і водовідведення за тарифами і нормами встановленими відповідно до законодавства цілодобово, або за графіком, затвердженим місцевими органами виконавчої влади, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані ним послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Сторонами обумовлено строк дії договору, а саме даний договір набирає чинності і діє в частині надання послуг з водопостачання і водовідведення до 01.04.2007р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання. Договір вважається пролонгований на наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність його перегляду.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що відповідно до положення п.п.6 п.1 розділу «Права та обов'язки сторін» договору щодо встановлення засобів обліку води визначене, як право відповідача, зобов'язання останнього мати необхідні прилади обліку для розрахунків з позивачем за відпущену ним воду і прийнятті стічні води передбачає наявність таких приладів на момент укладення договору та застосування їх для розрахунків за договором.

Крім того, у пп.2.п.2 договору не міститься обов'язку відповідача встановити за власні кошти прилад обліку води саме на водопровідному вводі відповідача, узгоджено сторонами, що споживач повинен мати прилади обліку необхідні для розрахунку з виконавцем за відпущену воду та прийняті стоки.

Згідно п.3 розділу оплата спожитих послуг здійснюється відповідачем за рахунками виконавця, які останній складає на підставі довідок ЖБК «Іскра» відносно кількості осіб та послуг, які вони отримують від КП «Міський водоканал» та показів водолічильників.  

З наведених умов розрахунку за відпущену воду не слідує, що в даному випадку  для розрахунку необхідними є прилади обліку саме на водопровідному вводі відповідача.

Позивач вважає, що необхідними при умовах розрахунку у п.п.2п.2 договору є прилади обліку води встановлені у квартирах мешканців будинку та на загальнобудинковому крані.  

Представник заявника апеляційної скарги у судовому засіданні зазначив, що  договір виконується сторонами у повному обсязі на протязі 22 місяців, будь – яких заперечень або пропозицій з боку КП «Міський водоканал» щодо зміни умов розрахунків за спожиті послуги (із застосуванням приладів обліку) до ЖБК «Іскра» не надходило, що не заперечується позивачем.

Колегія суддів зазначає, що договором не визначено механізму споживання та оплати спожитих послуг із застосуванням засобів обліку води на введенні водопровідної мережі до будинку ЖБК “Іскра”, тобто наявність або відсутність у відповідача таких засобів обліку не впливає на порядок обліку та оплати спожитих послуг з водопостачання.

До того ж, у п.5 розділу договору “Оплата спожитих послуг” визначений порядок розрахунків у разі витоку води в мережах абонента внаслідок коли водолічильник на вводі відсутній.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що умови вказаного договору, які стосуються засобів обліку є нікчемними є безпідставними та не приймаються судом до уваги, так як договір про надання послуг з постачання питної води і водовідведення від 01.04.2006р. було укладено до вимог чинного законодавства, а пункти вказаного договору відповідачем не оскаржувалися у судовому порядку та не визнанні судом недійсними.

Крім того, ч.3 ст. 26 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» визначено, що договір на надання житлово – комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення, тобто на момент підписання вказаного договору будь-яких розбіжностей або заперечень сторонами не складалося, що свідчить про погодження останніми усіх істотних умов та положень договору.   

Пунктом 4.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені наказом Державного комітету України по житлово – комунальному господарству за № 65 від 01.07.1994р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 165/374 від 22.07.1994р. встановлено, що за наявності умов і можливостей у абонента, в даному випадку у відповідача, Водоканал може вимагати від нього організації групового обліку водокористування.  

Матеріали справи свідчать проте, що за період дії договору відповідач значно збільшив кількість квартирних лічильників, чим виконав розділ договору «права та обов'язки сторін» відповідно до матеріальних можливостей мешканців.

Варто зазначити, що п.11.3 Правил передбачено, що в окремих випадках (сезонне водоспоживання, незначні витрати води, недоцільність установки водолічильника) розрахунок витрат води абонентами, що не мають вимірювальних приладів, за узгодженням з Водоканалом виконується згідно з нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами державної виконавчої влади. За кількістю календарних днів користування водопроводом за цей період. Дане положення кореспондується з умовами договору, які визначені у розділі «тарифи, оплата споживчих послуг».  

Крім того, відповідач зазначає, що немає технічної можливості встановити прилад обліку води на введенні водопровідної мережі до будинку, бо не розроблений проект встановлення не визначено і не узгоджувалось місце встановлення водомірного вузла. Підвал будинку для цього не пристосований, а інших місць немає. Однак, суд першої інстанції не дослідив цієї обставини і не врахував її при прийнятті рішення.   

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача з підстав, заявлених у позові, не можуть бути задоволені, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором від 01.04.2006р. про надання послуг з постачання питної води і водовідведення, а з нього не витікає такого обов'язку, як встановлення приладу обліку води на введенні водопровідної мережі до будинку ЖБК “Іскра”.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.

Посилання позивача на рішення Новокаховської міської ради № 578 від 27.11.07р. в обґрунтування своїх доводів є безпідставним, оскільки з зазначеного рішення не виникає у відповідача обов'язку встановити прилад обліку води на введенні водопровідної мережі до будинку.

Згідно статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивачем не надано суду будь - яких належних доказів, в обґрунтування доводів, на які вони посилаються в обґрунтування заявлених вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не  з'ясовано належним чином всіх обставин справи, не надано належної правової оцінки доказам наявним у справі, зокрема, договору від 01.04.2006р. про надання послуг з постачання питної води і водовідведення, та фактичним правовідносинам сторін у справі, що призвело до прийняття невірного рішення. Крім того, знаходить своє підтвердження посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено вимоги п.2, 3, 4 ч.1 ст.84 ГПК України, так як приймаючи рішення господарським судом Херсонської області не враховано вимог ст.84 ГПК України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. за № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, неправильне застосуванням норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі з мотивів, викладених у даній постанові, та прийняття нового рішення, яким в позові КП «Міський водоканал» слід відмовити.               

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на КП «Міський водоканал».

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово – будівельного кооперативу «Іскра», м.Нова Каховка  задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 13.12.2007р. у справі №10/415-ПД-07 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Міський водоканал», м.Нова Каховка,        вул. Електромашинобудівників, 3, р/р 26004210111 у ВАТ «Мегабанк», м.Харків, МФО 351629, код ОКПО 32218122 на користь Житлово – будівельного кооперативу «Іскра», м.Нова Каховка, вул .Дзержинського, 39 р/р 2600300306 у філії Новокаховського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» № 7789, МФО 342241, код ЄДРПОУ 23140146 - 42грн.50 коп. державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.

Видачу наказу доручити господарському суду Херсонської області.         

Наказ господарського суду Херсонської області № 10/415-ПД-07 від 04.01.2008р. про примусове виконання рішення вважати таким, що не підлягає виконанню.  

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Зубкова Т.П.  Яценко О.М.