Постанова

від 24.09.2008 по справі 11/106-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/106-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.09.08                                                                                       Справа №11/106-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі Пересада О.В.  

за участю представників

позивача: не з'явився   

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: Арбузов О.О. довіреність № 07032.05/89 від 08.08.08.

від третьої особи – Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області: не з'явився

від третьої особи - Міністерства фінансів України: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 11/106-08 та апеляційні скарги Державної податкової інспекції України у Херсонській області, м.Херсон та Української аграрної біржі, м.Київ

на рішення господарського суду Херсонської області від 13.05.2008р. у справі № 11/106-08

за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні, м.Херсон  

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арта»,м.Херсон

до відповідача-2: Української аграрної біржі, м.Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.          Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області

2.          Міністерства фінансів України, м.Київ

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.05.2008р. у справі № 11/106-08 (суддя Чернявський В.В.) позов щодо вимог до відповідача-2 задоволено. Стягнуто з Української аграрної біржі, м.Київ до державного бюджету України 9644грн. 49коп. заборгованості за кредитом, 177грн.80 коп. – пені. У задоволенні вимог відносно відповідача-1 відмовлено. Судові витрати покладено на відповідача-2.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст. 526, 549, ч.4 ст.559 ЦК України та мотивовано тим, що відсутні докази, які б свідчили про здійснення боржником та поручителем у повному обсязі чергового платежу 30.04.07р. Протягом 90 днів платіж не вчинено. За весь час користування кредитними коштами та прострочення виконання зобов'язання відповідно до умов угоди про реструктуризацію № 130-04/142 від 25.12.2003р. відповідач-2 повинен сплатити відсотки у сумі 1909,80 дол. США і 177,80 грн. пені. Відмова у задоволенні вимог щодо відповідача-1, який є поручителем за договором № 130-04/142 від 25.12.2003р. обґрунтована припиненням поруки у зв'язку з закінченням встановленого законом 6-місячного строку пред'явлення вимоги до поручителя.  

Не погодившись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить змінити рішення господарського суду Херсонської області від 13.05.2008р. у справі № 11/106-08, оскільки при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права, та просить стягнути солідарно з відповідачів основний борг за іноземним кредитом в сумі 9644,49грн. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у сумі 99,06грн. ДПІ у                   м. Херсоні зазначає, що при розгляді справи судом не взято до уваги вимоги норм ЦК України стосовно солідарної відповідальності та солідарних зобов'язань боржників. Право вимоги у ДПІ виникло на підставі ст. 540 ЦК України. Виконання зобов'язань позичальника забезпечене договором застави № 130-04/114/009 від 29.04.2004р., відповідно до якого відповідач-1 прийняв на себе солідарні зобов'язання щодо виконання зобов'язань відповідача-2. Крім того, право пред'явити вимогу до поручителя надано ДПІ постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03р. № 1070.

Листом від 09.09.2008р. № 19164/10/10-105 (а.с140, т.2) ДПІ уточнило код бюджетної класифікації для стягнення пені зазначені помилково у позові та апеляційній скарзі на код 21081000.

Українська аграрна біржа також не погодившись з рішенням господарського суду Херсонської області від 13.05.2008р. у справі № 11/106-08, подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати це рішення, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і висновки суду не відповідають обставинам справи, а також просить прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Відповідач-2 у скарзі зазначає, що грошові кошти ЗАТ «Вісла» до Державного бюджету було перераховано 30.09.2004р. платіжним дорученням № 1381 у рахунок погашення заборгованості за угодою про реструктуризацію           № 130-04/143 від 25.12.2003р. Оскільки вказана угода не набрала чинності, а кошти не були повернені, як безпідставно перераховані, то зарахування цих коштів за угодою про реструктуризацію № 130-04/142 від 25.12.2003р. у 2007році неможливе, оскільки ці кошти були вже зараховані до Державного бюджету у 2004р. і неможливе відображення перерахованих у 2004році коштів у звіті про виконання бюджету у 2007р. Всі кошти з погашення кредитів за угодами про реструктуризацію перераховувались на єдиний рахунок відкритий в Державному казначействі України. Судом не досліджено повідомлення Міністерства фінансів України № 072032.06/51 від 07.05.08р. про нараховані відсотки. Суд першої інстанції безпідставно не врахував акту зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачами у справі та договір купівлі-продажу прав вимоги № 21-12-К-82 від 26.12.2006р. Українська аграрна біржа також вказує на те, що позивач не надав доказів виконання державою гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів відповідно до ст.16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р.». Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.     

У відзиві на апеляційну скаргу ДПІ відповідач-2 зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог відносно ТОВ «Арта» обґрунтованими, оскільки останній виступав за договором про реструктуризацію як поручитель, право вимоги до якого за платежем від 30.04.07р. виникло 30.07.2007р., а позов подано 05.02.2008р. Суд правильно визначив, що на момент  пред'явлення ДПІ позову порука відповідно до п.4 ст.559 ЦК України припинилась.

Представники позивача, відповідача-1 та третіх осіб відзивів на апеляційні скарги не надали, у судове засідання 24.09.08р. не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Третя особа - 1 направила письмове клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Ухвалами Запорізького апеляційного господарського суду від 12 червня 2008р. та від 10.07.08р. у справі № 11/106-08 апеляційні скарги позивача та відповідача-2 прийняті та призначені до розгляду на 12.08.2008р.

12.08.2008р. колегією суддів розгляд справи відкладено до 24.09.2008р., у зв'язку з витребуванням від сторін додаткових документів.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1800 від 24.09.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржвеський В.А., Мірошниченко М.В., даною колегією прийнято постанову.

За згодою представника відповідача-2 судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, та за його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

25.12.2003р. між Міністерством фінансів України, Українською аграрною біржею та товариством з обмеженою відповідальністю “Арта” укладено угоду “Про реструктурування” № 130-04/142, предметом якої є реструктурування Міністерством фінансів України простроченої заборгованості перед державою в сумі 116714,94 доларів США, що існувала станом на 01.01.2003р. за кредитами, наданими на умовах кредитної угоди № 18/03-149 від 24.07.1997р. між Укрексімбанком від імені Кабінету Міністрів України, Українською аграрною біржею та кредитної угоди від 23.07.1997р., укладеної між Українською аграрною біржею та банком “Societe General New York Branch”.

Українська аграрна біржа (боржник за угодою) зобов'язалась погасити вказану заборгованість у строки та на умовах, визначених в угоді. ТОВ “Арта”(поручитель за угодою) зобов'язалось солідарно з боржником відповідати за зобов'язаннями, визначеними у цій угоді.

Згідно п.9 угоди боржник зобов'язався погашати заборгованість шляхом перерахування коштів у валюті заборгованості або у національній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку на дату здійснення платежу на рахунки Державного казначейства України у такому порядку: 22.10.2003р., 30.04.2004р., 31.10.2004р., 30.04.2005р., 31.10.2005р., 30.04.2006р., 31.10.2006р., 30.04.2007р., 31.10.2007р., 30.04.2008р., 31.10.2008р., 30.04.2009р., 31.10.2009р., 30.04.2010р. мав сплачувати по 8336,78 доларів США, а решта до 31.10.2010р. у сумі 8336,79 доларів США.

У пунктах 10, 11 розділу “Нарахування та сплата відсотків” учасники угоди обумовили, що у період реструктурування боргу боржником сплачуються відсотки, які нараховуються у валюті заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у році і відповідному процентному періоді на непогашену суму реструктурованої заборгованості за кредитом за ставкою Казначейства США для шестимісячних запозичень, збільшеною на 2,5% річних.

Відповідно до п.14 угоди у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за нею щодо здійснення платежів з погашення заборгованості та/або сплати відсотків на суму своєчасно не здійснених платежів нараховується пеня в національній валюті за обліковою ставкою Національного банку України із застосуванням коефіцієнта 1,2 за кожен день прострочення платежу до повного виконання зобов'язань. Поряд з цим за п.15 угоди у разі невиконання або виконання не у повному обсязі боржником зобов'язань за угодою понад 90 днів не сплачена сума заборгованості та/або відсотків визначається простроченою заборгованістю перед державою та підлягає стягненню разом із сумою пені, нарахованої за весь період невиконання, виконання не у повному обсязі, з наслідками примусового стягнення цієї суми, в тому числі за рахунок поручителя.

Пунктом 18 Угоди визначено, що ця угода набирає чинності одночасно з набранням чинності договору застави, який укладається банком-агентом від імені держави з заставодавцем щодо виконання зобов'язань боржника за цією угодою і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Договір застави №130-04/114/009 був укладений 29.04.2004р. з цієї дати угода про реструктурування заборгованості набрала чинності.

Згідно ст. 525,526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, договору. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Як встановлено судом першої інстанції та слідує з наявних у справі матеріалів відповідач не надав належних доказів, що свідчили б про здійснення боржником або поручителем у повному обсязі чергового платежу 30.04.2007р., протягом 90 днів, починаючи з наступного дня цей платіж не вчинено, відповідно з 30.07.2007р. реструктурована за угодою заборгованість набула статусу простроченої.

З розрахунку, наданого Державним казначейством та Міністерством фінансів, вбачається, що за угодою про реструктурування відповідач-2 мав сплатити 134023,54 дол. США, з них 116714,93грн. дол. США основної заборгованості та 17308,61 дол. США нарахованих відсотків.

Реструктурована заборгованість погашалась відповідачами несвоєчасно і не в повному обсязі, що підтверджується наданими відповідачем - 2 платіжними документами (а.с.125-140, т.1).

Так, черговий платіж 30.04.07 також був здійснений не в повному обсязі і 29.07.07р. сплинув визначений угодою 90 денний термін, та згідно п.п.1.п.5 угоди з 30.07.07р. заборгованість у сумі 62919,85 дол.США визнана простроченою. З 01.05.07р. за прострочення виконання зобов'язання боржнику нараховувалась пеня.

Відповідно до листа української-польського закритого акціонерного товариства «Вісла» від 22.10.07р. № 35 (а.с.106, т.1) Міністерством фінансів України та Державним казначейством України здійснено зарахування в рахунок погашення за угодою про реструктурування частини основної заборгованості, відсотків та частини пені, а саме: 61010,05 доларів США в погашення основного боргу, 3476,30 доларів США в погашення відсотків, 1652,26 доларів США (еквівалент 8343,93грн.) в погашення пені, а всього на загальну суму 334тис.грн. з числа сплаченого до бюджету ЗАТ “Вісла” платежу з іншим призначенням за платіжним дорученням № 1381 від 30.09.2004р.

Таким чином, станом на 01.01.2008р. залишок простроченої заборгованості перед державою за угодою про реструктурування становить за основним боргом 1909,80грн. дол.США. та 177,80грн. пені за прострочення платежу.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.03р. № 1070 на підставі, якої було укладено угоду про реструктурування, Законом України «Про державний бюджет України на 2008р.» органи державної податкової служби України визнані органами стягнення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами залученими державою або під державні гарантії.

За наведених обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ДПІ у м. Херсоні, стягнувши 9644,49грн. заборгованості за кредитом та 177грн.80коп. пені.

Відповідач-2 заперечує проти наявності заборгованості і вважає, що Держказначейство України повинно було зарахувати платіж здійснений українсько-польським підприємством ЗАТ «Вісла» не після отримання від останнього листа № 35 від 22.10.07р. про зміну призначення платежу здійсненого за платіжним дорученням № 1381 від 30.09.2004р., а після листа того ж ЗАТ «Вісла» № 16 від 03.04.07р.(а.с122, т.1) адресованого Державному казначейству України та Українській аграрній біржі.

Колегія суддів вказані доводи відповідача-2 не може прийняти до уваги, оскільки Українська аграрна біржа не надала доказів відправлення листів ЗАТ «Вісла» від 03.04.07р.№16 і від 04.04.07р.№17 Державному казначейству України та отримання цих листів казначейством або Міністерством фінансів України у квітні 2007р. На вказаних листах є тільки вхідний номер Української аграрної біржі.

Розпорядником коштів, що надходять до державного бюджету, як повернення кредитів та відсотків за їх користування згідно угоди про реструктурування є Міністерство фінансів України, яке і приймає рішення відповідно до чинного законодавства про зарахування вказаних коштів у встановленому порядку, зокрема порядку виконання державного бюджету за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.200 № 131,  Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого  наказом Державного казначейства України від 25.05.2004р. № 89 та Закону України «Про бюджет на 2007рік», інших нормативних актів та договору.

Зазначене законодавство не містить норм, які б зобов'язували вказані органи здійснювати зарахування суми раніше дати отримання листа платника суми про зміну призначення платежу. До того ж, ЗАТ “Вісла” не є учасником спірних відносин, його одностороннє волевиявлення про зарахування не може бути фактом вчинення зарахування, таке волевиявлення для його реалізації зарахуванням мало бути узгодженим окрім як з Українською аграрною біржею ще й з Міністерством фінансів України, а це узгодження відбулося, як зазначено після листа ЗАТ “Вісла” від 22.10.2007р.

Суд першої інстанції вірно констатував відсутність підстав вважати, що у Міністерства фінансів України було зобов'язання здійснити вказане зарахування коштів раніше, ніж цей було фактично вчинено.

Сума основного боргу якраз співрозмірна сумі відсотків, нарахованих відповідачу до часу фактичного зарахування (ця сума відсотків згодом погашена в числі інших сум з вказаної суми в 334тис.грн. в у черговості встановленої п.п.2 п.5 угоди, тому не погашеною фактично залишилась така ж сума боргу). За весь період фактичного користування реструктуруванням мало бути сплаченим 116714,93 доларів США основного боргу, 17308,61 доларів США в якості нарахованих відсотків; за порушення строків виконання грошових зобов'язань нараховано 9649,02грн. пені. З цих сум у справі розглядались вимоги щодо стягнення еквіваленту 1909,80 доларів США основного боргу та 177,80грн. пені. Детальний розрахунок процентів, дані про порядок зарахування коштів у договірних відносинах, викладені у вигляді таблиці - підрахунку, детальний розрахунок пені, що знаходяться на а.с.107-116, 69-76 т.1 судами першої та апеляційної інстанції перевірені.

Колегія суддів погоджується з оцінкою доводів відповідача-2, наданими місцевим господарським судом щодо зарахування оплати Українською аграрною біржею 227250грн. за договором купівлі-продажу прав вимоги № 21-12-К-82 від 26.12.2006р. (копія на а.с.91-93 т.1), про яку вказує ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" в листі № 3/544 від 30.11.2007р. (копія на а.с.90 т.1), бо ця оплата здійснювалась не в спірних відносинах, не щодо реструктуризованої суми за угодою про реструктурування, а в інших відносинах відносно іншої суми, яка не була реструктурована за цією угодою. За названим договором купівлі права вимоги заборгованість щодо вимоги оформлювалась простим векселем. Умовами угоди про реструктурування чітко визначена форма здійснення платежів, а саме шляхом перерахування коштів на рахунки Державного казначейства у валюті заборгованості або національній валюті. Доказів внесення відповідних змін до угоди про реструктурування  сторонами не надано.

Слід відмітити, що вказаний платіж в 75000 дол.США (227250грн.) жоден з учасників процесу, в тому числі й відповідачі, в наданих суду розрахунках не враховували серед розрахунків у спірних відносинах. Українська аграрна біржа в такому розрахунку на а.с.119 формально послалася на вказаний договір № 21-12-К-82 від 26.12.2006р. як на підтверджуючий документ щодо оплати ТОВ "Арта" 378750грн., які зазначені еквівалентом 75тис. доларів США, однак фактично врахувала при цьому інші платежі на 378750грн., ніж зазначені 227250грн. за договором купівлі-продажу права вимоги та у еквіваленті за векселем.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, тому посилання на те, що суд не перевірив витрат держави здійснених на виконання  гарантійних зобов'язань перед іноземними кредиторами є безпідставним, оскільки згідно п.1 Угоди про реструктурування предметом угоди є прострочена заборгованість станом на 01.01.2003р. саме перед державою за іноземними кредитами залученими під гарантії держави. Угода № 130-04/142 від 25.12.2003р. відповідачами не оскаржена і не визнана недійсною у встановленому законом порядку, тому відповідно до ст. 204 ЦК України умови цієї угоди є правомірними. До того ж, відповідач-2 всупереч ст.33 ГПК України не надав доказів у підтвердження відсутності витрат держави здійснених на виконання своїх гарантійних зобов'язань.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Що стосується вимог податкової інспекції до відповідача-1, як солідарного боржника, і   відносно доводів апеляційної скарги ДПІ, то колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відносно ТОВ «Арта» законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно п. 8 ТОВ «Арта», як поручитель, зобов'язався за письмовою угодою вимогою Мінфіну сплатити зобов'язання боржника, визначеними угодою про реструктурування, включаючи пеню, протягом трьох банківських днів з дати отримання зазначеної вимоги.

Таким чином, зобов'язання поручителя виникає з моменту отримання письмової вимоги Мінфіну України.   

В матеріалах справи відсутні докази пред'явлення Мінфіном будь-якої вимоги до ТОВ «Арта» сплатити зобов'язання боржника, зокрема, зобов'язання здійснити платіж 30.04.07р.

Право вимоги у спірних відносинах виникло, як вже зазначено, після спливу 90 пільгових днів щодо виконання боржником простроченої, оплаченої не у повному обсязі частки реструктурованого боргу, тобто з 30.07.2007р. Позов заявлено 05.02.2008р. (здано до канцелярії суду). Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука у спірних відносинах припинилась після сплину 6-місячного строку, що розпочався з 30.07.2007р. з дня виникнення права на позов. Станом на день подачі позову цей 6-місячний строк закінчився, припинення поруки за цією ознакою є підставою для відмови у позові до ТОВ "Арта".

Інші доводи апеляційної скарги відповідача-2 не спростовують висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд Херсонської області повністю з'ясував усі обставини справи та надав належної правової оцінки наданим позивачем документам, як допустимим доказам по справі, підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Для уточнення у рішенні коду бюджетної класифікації ДПІ слід звернутися з відповідною заявою до господарського суду Херсонської області, надавши відповідні докази.   

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати за розгляд справи у апеляційній інстанції покласти на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м.Херсон та Української аграрної біржі, м.Київ залишити без задоволення

         Рішення господарського суду Херсонської області від 13.05.2008р. у справі № 11/106-08 залишити без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.