Рішення

від 01.12.2014 по справі 910/22553/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22553/14 01.12.14

За позовом Комунального підприємства "Фармація"

до Благодійної організації "Київська лікарня каса"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київська міська клінічна лікарня № 1

про стягнення 196 902,33 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Нескей І.Г. за довіреністю № 404 від 08.01.2014 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Фармація" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації "Київська лікарня каса" (відповідач) про стягнення 196 902,33 грн. на підставі Договору постачання № Ао-3/69 від 18.03.2014 р., з яких: 150974,41 грн. основного боргу, 23290,21 грн. пені, 10568,21 грн. 7% штрафу, 1914,26 грн. 3% річних та 10155,24 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Комунальним підприємством "Фармація" (постачальник), Київською міською клінічною лікарнею № 1 (одержувач) та Благодійною організацією "Київська лікарня каса" (платник) був укладений Договір постачання № Ао-3/69 від 18.03.2014 р., на виконання умов якого постачальник - Комунальне підприємство "Фармація" (позивач) поставив одержувачу - Київській міській клінічній лікарні № 1 товар, проте, визначений за цим договором платник - Благодійна організація "Київська лікарня каса" (відповідач), в порушення договірних умов не виконав зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/22553/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київську міську клінічну лікарню № 1 та призначено розгляд справи на 03.11.2014 р. об 11:50 год.

31.10.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2014 р., а саме: власним письмовим підтвердженням про відсутність аналогічного спору; уточнюючою позовною заявою № 2458/05/07 від 30.10.2014 р.; обгрунтованим розрахунком сум пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань; довідками з ЄДРПОУ № 23-07/2342-1, № 23-07/2342-2 та № 23-07/2342-3 від 29.10.2014 р.

03.11.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника на лікарняному та не можливістю бути присутнім в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014 р.

В судове засідання, призначене на 03.11.2014 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.11.2014 р., не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 03.11.2014 р. через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, вимоги ухвали суду від 20.10.2014 р. не виконав.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 03.11.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.10.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014 р., здійснювався розгляд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, поданого 03.11.2014 р. через відділ діловодства суду. Клопотання судом задоволене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. відкладено розгляд справи на 17.11.2014 р. об 11:40 год.

05.11.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про долучення належним чином завірених копій вимог (накладних) та копій довіреностей до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 17.11.2014 р. представники позивача та третьої особи з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.11.2014 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 20.10.2014 р. та від 03.11.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 17.11.2014 р., представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні 17.11.2014 р. надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 01.12.2014 р. о 10:50 год.

01.12.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника на лікарняному та не можливістю бути присутнім в судовому засіданні, призначеному на 03.11.2014 р., в той час як цей представник веде супровід по даній справі та є найбільш обізнаним з матеріалами справи, до клопотання додана довідка про перебування гр. Асипенко Т.О. на лікуванні.

01.12.2014 р. через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника у відрядженні та не можливістю бути присутнім в судовому засіданні.

В судове засідання, призначене на 01.12.2014 р., з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.12.2014 р., не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 01.12.2014 р. через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, вимоги ухвал суду від 20.10.2014 р., від 03.11.2014 р. та від 17.11.2014 р. не виконав.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 01.12.2014 р., не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 01.12.2014 р. через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, вимоги ухвали суду від 20.10.2014 р., від 03.11.2014 р. та від 17.11.2014 р. не виконав.

В судовому засіданні, призначеному на 01.12.2014 р., здійснювався розгляд клопотань про відкладення розгляду справи, які були подані представниками відповідача та третьої особи 01.12.2014 р. через відділ діловодства суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що в жодне судове засідання (03.11.2014 р., 17.11.2014 р. та 01.12.2014 р.) з розгляду даної справи, представник відповідача не з'явився, при цьому двічі ним подавались клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника на лікарняному. Зокрема, клопотання про відкладення розгляду справи, подане представником відповідача через відділ діловодства суду 03.11.2014 р., судом було задоволене.

Разом з тим, вказуючи у клопотанні про відкладення від 01.12.2014 р. в якості причини неможливості бути присутнім в судовому засіданні 01.12.2014 р. перебування представника відповідача на лікарняному, останній також зазначив, що саме цей представник "веде супровід по даній справі та є найбільш обізнаним з матеріалами справи".

Втім суд зазначає, що стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. За таких обставин, відповідач мав можливість здійснити своє представництво в суді, зокрема, в судовому засіданні 01.12.2014 р., безпосередньо на рівні керівництва або за участю іншого представника, враховуючи при цьому, що представник, який знаходиться тривалий час на лікарняному та жодного разу не був присутнім в судових засіданнях не може вести супровід по даній справі та бути найбільш обізнаним з матеріалами даної справи.

За таких обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, подане через відділ діловодства суду 01.12.2014 р., судом відхиляється.

Клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, подане через відділ діловодства суду 01.12.2014 р., судом також відхиляється, так як представник третьої особи також мав можливість здійснити своє представництво в суді, зокрема, в судовому засіданні 01.12.2014 р., безпосередньо на рівні керівництва або за участю іншого представника. До того ж, жодні докази на підтвердження перебування представника третьої особи у відрядженні, третьою особою у клопотанні не вказані і, відповідно, не додані.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

При цьому відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.) визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставини, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом не були встановлені.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.12.2014 р. без участі представника відповідача та третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.12.2014 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав відповідно до уточнюючої позовної заяви про стягнення боргу № 2458/05/07 від 30.10.2014 р., яка була подана в якості додатку до супровідного листа, поданого 31.10.2014 р. через відділ діловодства суду (надалі - уточнення позовних вимог).

В судовому засіданні 01.12.2014 р. здійснювався розгляд поданих позивачем уточнень позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до поданих суду уточнень позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 177620,92 грн. на підставі Договору постачання № Ао-3/69 від 18.03.2014 р., з яких: 150974,41 грн. основного боргу, 13888,98 грн. пені, 1835,71 грн. 3% річних та 10921,82 грн. інфляційних нарахувань.

Таким чином, виходячи зі змісту поданих позивачем уточнень позовних вимог, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви, суд розцінює уточнення позовних вимог в цілому як зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Судом також встановлено, що до вищезазначених уточнень позовних вимог позивач додав докази їх направлення відповідачу та третій особі, зокрема, фіскальні чеки №№ 6055, 6054 від 30.10.2014 р. з описами вкладень в конверт. Наведене, в свою чергу, свідчить про обізнаність відповідача та третьої особи стосовно зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв уточнення позовних вимог до розгляду, у зв'язку з чим новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 177620,92 грн. на підставі Договору постачання № Ао-3/69 від 18.03.2014 р., з яких: 150974,41 грн. основного боргу, 13888,98 грн. пені, 1835,71 грн. 3% річних та 10921,82 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.03.2014 р. між Комунальним підприємством "Фармація", визначеним як постачальник (позивач), Київською міською клінічною лікарнею № 1, визначеною як одержувач (третя особа) та Благодійною організаціє "Київська лікарняна каса", визначеною як платник (відповідач) було укладено Договір постачання № Ао-3/69 від 18.03.2014 р. (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник (позивач) передає у власність одержувача (третьої особи) наркотичні засоби, психотропні речовини, визначені в асортименті, кількості та за цінами (далі - товар), одержувач (третя особа) приймає, а платник (відповідач) сплачує за товар, зазначений у видаткових накладних та специфікації (нова редакція специфікації (додаток № 3) викладена згідно Додаткової угоди № 2 від 28.05.2014 р. до Договору), що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.3 Договору постачальник (позивач) приймає на себе зобов'язання забезпечити відпуск наркотичних засобів, психотропних речовини через структурний підрозділ: Аптеку № 69, розташовану за адресою: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-в.

У п. 2.1 Договору зазначено, що ціна товару кожного найменування зазначається у видаткових накладних та специфікації, які додаються до Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору (зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 2 від 28.05.2014 р.) сторонами узгоджена сума Договору в розмірі 216602,40 грн.

Згідно п. 3.1 Договору визначено, що поставка товару за Договором здійснюється відповідно до вимоги - замовлення одержувача (третьої особи), через структурний підрозділ КП "Фармація" Аптеку № 69. Вимоги-замовлення на наркотичні засоби, психотропні речовини надаються покупцем у письмовій формі в установле ному законодавством порядку.

Відповідно до п. 3.4 Договору передача наркотичних лікарських засобів, психотропних речовин у власність одержувача відбувається та підтверджується згідно з Порядком обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, встановленого законодавством України, і по кількості проводиться відповідно до видаткової накладної, по якості - відповідно до ст.5 цього Договору на складі постачальника (позивача).

Пунктом 3.5 Договору визначено, що зобов'язання постачальника (позивача) щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність одержувача (третьої особи) за адресою, визначеною у його заявці.

Відповідно до п. 4.1 Договору, платник (відповідач) зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику (позивачу) вартість товару згідно п. 5.1. Договору .

Так, у п. 5.1 Договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відтермінування платежу - 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач стверджує, що належним чином виконав умови Договору, оскільки відповідно до вимог - замовлень третьої особи (одержувача) поставив та передав у власність останньої товар в повному обсязі та належної якості на загальну суму 150974,41 грн., що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено в уточнюючій позовній заяві про стягнення боргу № 2458/05/07 від 30.10.2014 р.(надалі - видаткові накладні), які підписані представниками третьої особи на підставі довіреностей. Копії вимог-замовлень, довіреностей, видаткових накладних залучені позивачем до матеріалів справи.

Позивач також зазначив, що відповідач (платник за Договором), в порушення п. 4.1, 5.1 Договору, за відпущений одержувачу (третій особі) товар на загальну суму 150974,41 грн. не розрахувався з позивачем, внаслідок чого відповідач має перед позивачем заборгованість на вказану суму.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 150974,41 грн. додатково підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між КП "Фармація" та Київською міською клінічною лікарнею № 1, що складений станом на 31.07.2014 р.

Позивач вказав, що з метою досудового врегулювання питання погашення спірної заборгованості, ним було направлено на адресу відповідача претензію від 29.09.2014 р. № 2192/05/07 та акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2014р., однак відповідь на адресу позивача та підписаний акт звірки від відповідача не надійшли, заборгованість відповідачем не погашена.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 150974,41 грн. (основний борг), а також про стягнення 23290,21 грн. пені, 10568,21 грн. 7% штрафу, 1914,26 грн. 3% річних та 10155,24 грн. інфляційних нарахувань з огляду на порушення зобов'язання за Договором.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, через відділ діловодства суду відзив на позовну заяву та докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вищенаведені умови Договору № Ао-3/69 від 18.03.2014 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору відповідно до вимог - замовлень третьої особи (одержувача) поставив та передав у власність останньої товар на загальну суму 150974,41 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками третьої особи на підставі довіреностей.

Відповідно до п. 3.5 Договору зобов'язання позивача (постачальника) щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність третьої особи (одержувача) за адресою, визначеною у його заявці.

При цьому судом було встановлено, що претензії по кількості та якості поставленого товару третьою особою в порядку п. 3.6 Договору пред'явлені не були, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав умови Договору стосовно передачі у власність третьої особи товару відповідно до видаткових накладних на загальну суму 150974,41 грн., а наявні в матеріалах справи видаткові накладні на загальну суму 150974,41 грн., які містять підписи уповноважених представників третьої особи на підставі довіреностей, приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 150974,41 грн. та прийняття цього товару третьою особою без зауважень по кількості та якості.

Додатково факт поставки позивачем товару на загальну суму 150974,41 грн. та прийняття цього товару у власність третьої особи підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звірки взаєморозрахунків між КП "Фармація" та Київською міською клінічною лікарнею № 1, що складений сторонами станом на 31.07.2014 р. та містить підписи уповноважених представників сторін, скріплений печатками сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами спірного Договору платником за поставлений позивачем товар визначено Благодійну організацію "Київська лікарня каса" (відповідач).

Відповідно до п. 4.1 Договору, платник (відповідач) зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику (позивачу) вартість товару згідно п. 5.1. Договору .

Згідно п. 5.1 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відтермінування платежу - 30 календарних днів з моменту отримання товару .

Отже, враховуючи, що товар за останніми з переліку видаткових накладних, згідно яких здійснювалась поставка спірного товару на загальну суму 150974,41 грн., а саме за видатковими накладними № 000000000888/49 та № 000000000889/48 від 02.07.2014р., був отриманий третьою особою 02.07.2014 р., то з урахуванням пункту 5.1 Договору, відповідач повинен був оплатити поставлений за видатковими накладними товар не пізніше, ніж 01.08.2014 р. (включно).

Таким чином, станом на час вирішення спору по суті строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару згідно вищенаведених видаткових накладних є таким, що настав.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати за товар в загальній сумі 150974,41 грн., який був поставлений позивачем згідно видаткових накладних (перелік наведений вище).

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 150974,41 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, поставлений згідно видаткових накладних, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 13888,98 грн. пені на підставі п. 8.1 Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.1 Договору сторони узгодили, що за порушення умов оплати платник (відповідач) сплачує, зокрема, пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Відповідно до роз'яснень, наданих господарським судам у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За таких обставин, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені (доданий до уточнюючої позовної заяви про стягнення боргу № 2458/05/07 від 30.10.2014 р., суд прийшов до висновку, що в наведеному розрахунку позивач вірно визначив початок періоду прострочення грошового зобов'язання за кожною із спірних видаткових накладних, а також, з урахуванням умов п. 8.1 Договору, позивач мав підстави для нарахування пені, при цьому всі розрахунки виконані позивачем арифметично вірно та у відповідності до встановлених обставин справи, приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13888,98 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 1835,71 грн. 3% річних та 10921,82 грн. інфляційних нарахувань

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних (доданий до уточнюючої позовної заяви про стягнення боргу № 2458/05/07 від 30.10.2014 р.) суд прийшов до висновку, що в наведеному розрахунку позивач вірно визначив початок періоду прострочення грошового зобов'язання за кожною із спірних видаткових накладних, при цьому всі розрахунки виконані позивачем арифметично вірно та у відповідності до встановлених обставин справи та приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1835,71 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судом також було здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань (доданий до уточнюючої позовної заяви про стягнення боргу № 2458/05/07 від 30.10.2014 р.).

Судом встановлено, що позивачем не вірно здійснено інфляційні нарахування на суму боргу за періоди, в які фактично не виникло прострочення грошового зобов'язання по оплаті товару за відповідними видатковими накладними. Наприклад, на суму заборгованості в розмірі 29505,55 грн., що фактично є заборгованістю за поставлений товар за видатковими накладними № 000000000345/11 від 18.03.2014р.; № 000000000346/12 від 18.03.2014р., № 000000000357/6 від 19.03.2014р., № 000000000358/ від 19.03.2014р., № 000000000359/2 від 19.03.2014р., № 000000000360/12 від 19.03.2014р., № 000000000362/14 від 19.03.2014р., № 000000000361/2 від 19.03.2014р., № 000000000355/21 від 19.03.2014р., № 000000000356/20 від 19.03.2014р., № 000000000363/13 від 19.03.2014р., № 000000000401/22 від 29.03.2014р.,№ 000000000402/23 від 29.03.2014р., позивач здійснює інфляційні нарахування за квітень 2014 р., тоді як за видатковими накладними № 000000000345/11 від 18.03.2014р.; № 000000000346/12 від 18.03.2014р. прострочення грошового зобов'язання виникло тільки з 18.04.2014 р., за видатковими накладними № 000000000357/6 від 19.03.2014р., № 000000000358/ від 19.03.2014р., № 000000000359/2 від 19.03.2014р., № 000000000360/12 від 19.03.2014р., № 000000000362/14 від 19.03.2014р., № 000000000361/2 від 19.03.2014р., № 000000000355/21 від 19.03.2014р., № 000000000356/20 від 19.03.2014р., № 000000000363/13 від 19.03.2014р. - з 19.04.2014 р., а за видатковими накладними № 000000000401/22 від 29.03.2014р., № 000000000402/23 від 29.03.2014р. - з 29.04.2014 р. Таким чином, інфляційні нарахування на суму заборгованості в розмірі 29505,55 грн. за вищенаведеними видатковими накладними можливі з 18.04.2014 р., з 19.04.2014 р. та з 29.04.2014 р. відповідно. Разом з тим суд взяв до уваги наступне.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція . При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачають, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням вищенаведеного, суд самостійно визначає суму інфляційних нарахувань в спірному випадку відповідно до наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.05.2014 - 31.05.2014 29505.55 1.038 1121.21 30626.76 01.06.2014 - 30.06.2014 79924.93 1.010 799.25 80724.18 01.07.2014 - 31.07.2014 94803.13 1.004 379.21 95182.34 01.08.2014 - 31.08.2014 145438.11 1.008 1163.50 146601.61 01.09.2014 - 30.09.2014 150974.41 1.029 4378.26 155352.67 7841,43

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 10921,82 грн. підлягають лише частковому задоволенню в сумі 7841,43 грн. за розрахунком суду, в іншій частині вимог стосовно стягнення інфляційних нарахувань, зокрема, в сумі 3080,39 грн. (10921,82 грн. - 7841,43 грн. = 3080,39 грн.) позивачу належить відмовити.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 150974,41 грн. основного боргу, 13888,98 грн. пені, 1835,71 грн. 3% річних та 7841,43 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову (з новою ціною в сумі 177620,92 грн.), на відповідача покладається судовий збір в розмірі 3490,81 грн.

Разом з тим, судовий збір в розмірі 385,63 грн. підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації "Київська лікарня каса" (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 121; ідентифікаційний код 25665249), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства "Фармація" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 38-Б; ідентифікаційний код 05415852) 150974,41 грн. (сто п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні 41 коп.) основного боргу, 13888,98 грн. (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 98 коп.) пені, 1835,71 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять п'ять гривень 71 коп.) 3% річних, 7841,43 грн. (сім тисяч вісімсот сорок одну гривню 43 коп.) інфляційних нарахувань, 3490,81 грн. (три тисячі чотириста дев'яносто гривень 81 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Комунальному підприємству "Фармація" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 38-Б; ідентифікаційний код 05415852) з Державного бюджету України 385,63 грн. (триста вісімдесят п'ять гривень 63 коп.) судового збору, перерахованого платіжним дорученням № 26568 від 13.10.2014 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя Гумега О.В.