Постанова

від 01.12.2014 по справі 910/13825/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа№ 910/13825/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Іщенко Д.Ю., довіреність №б/н від 28.01.2014;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Енергошляхбудмеханізація" на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/13825/14 (колегія суддів у складі: Чинчин О.В. - головуючий суддя, судді: Босий В.П., Цюкало Ю.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація" до приватного акціонерного товариства "Енергошляхбудмеханізація" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства "Енергошляхбудмеханізація" до публічного акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація" про розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укренергобудмеханізація" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Енергошляхбудмеханізація" заборгованості з орендної плати за період з вересня 2011 року по травень 2014 року (до моменту розірвання договору оренди в судовому порядку) в сумі 201 848,38 грн., пені в сумі 5 102, 98 грн., трьох відсотків річних в сумі 8 390,58 грн. та інфляційних в сумі 20 933, 32 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Приватне акціонерне товариство "Енергошляхбудмеханізація" також звернулось до суду з зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація" про розірвання з 01.01.2009 року договору оренди механізмів №26 від 01.01.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/13825/14 первісний позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за період з вересня 2011 року по травень 2014 року в сумі 201 848,38 грн., пеню в сумі 5 102, 98 грн., три відсотка річних в сумі 8 390,58 грн. та інфляційні в сумі 20 933, 32 грн.; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення орендної плати.

Відмова у задоволенні зустрічного позову мотивована тим, що враховуючи встановлення постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2014 року у справі № 910/1631/14 факту відсутності припинення орендних відносин між сторонами до 20.05.2014 (дата розірвання договору оренди в судовому порядку), зустрічні позовні вимоги про розірвання з 01.01.2009 року договору оренди механізмів №26 від 01.01.2008 року не підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/13825/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов - задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт, зокрема, посилається на те, що відповідачем було повернено позивачу орендоване майно, а отже відповідно підстави для нарахування орендної плати відсутні.

Крім цього, апелянт, в обґрунтування вимог за зустрічним позовом, зазначає про те, що оскільки правовідносини між сторонами за договором оренди №26 від 01.01.2008 року були припинені 01.01.2009, а майно повернено позивачу, зазначений договір підлягає розірванню.

Апелянтом в апеляційній скарзі також заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом Київської області справи № 911/4344/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Енергошляхбудмеханізація" до публічного акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація" про зобов'язання виконати умови договору оренди, а саме підписати акт приймання - передачі механізмів.

Клопотання про зупинення провадження у даній справі мотивовано тим, що зазначені справи є пов'язаними, оскільки у разі задоволення позову у справі № 911/4344/14 позивача буде зобов'язано підписати акт приймання - передачі механізмів від 01.08.2010 (які, як зазначає апелянт, фактично були передані позивачу), отже відповідно у даній справі підстави для стягнення орендної плати будуть відсутні.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Виходячи зі змісту вимог вищезазначеної статті, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених позовних вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

В даному випадку, підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, оскільки вирішення іншої справи не унеможливлює розгляд даної справи, враховуючи, що обставини неповернення орендарем об'єкту оренди було встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року у справі №910/1631/14, про що буде наведено нижче в цій постанові.

Таким чином, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Також, апелянтом заявлено клопотання про витребування від позивача податкових накладних та інших документів, які б свідчили про надання позивачем послуг оренди механізмів за період з січня 2009 року по травень 2014 року за договором оренди механізмів №26 від 01.01.2008 року.

Зазначене клопотання також відхиляється колегією суддів, з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Апелянт вважає, що доказами на підтвердження обставин існування між сторонами правовідносин оренди є, зокрема, податкові накладні.

Разом з тим, обставини існування між сторонами правовідносин оренди встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року у справі №910/1631/14.

Так, зокрема, встановлено, отримання відповідачем від позивача в оренду майна за актом від 01.01.2008 року та його не повернення останньому.

Отже, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу наведені обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2014 року у справі № 910/1631/14 є преюдиціальними та не підлягають повторному доведенню.

Таким чином, у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2014 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Крім цього, апеляційна скарга подана відповідачем, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між відкритим акціонерним товариством "Укренергобудмеханізація" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укренергобудмеханізація"), як орендодавцем та закритим акціонерним товариством "Енергошляхбудмеханізація" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Енергошляхбудмеханізація"), як орендарем 01 січня 2008 року укладено договір оренди механізмів № 26.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.4 договору майно, що орендується повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 10-ти діб з моменту підписання даного договору та вважається переданим покупцю після складання акту прийому-передачі. Після цього моменту, ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що орендується несе орендар.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що термін оренди складає 1 рік, з моменту складання та підписання акту прийому - передачі сторонами.

Термін оренди може бути змінений шляхом підписання додаткової угоди або на умовах, які передбачені даним договором (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору розмір орендної плати щомісячно становить 6 385 грн. (з урахування ПДВ 20%).

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця з моменту підписання акта прийому - передачі орендованого майна наперед за кожний наступний місяць оренди не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 6.2 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у тимчасове володіння та користування майно, яке визначене у п. 2.1 договору від 01.01.2008 року № 26, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом прийому-передачі механізмів від 01.01.2008 року.

У зв'язку з невиконанням орендарем умов договору в частині здійснення орендних платежів публічне акціонерне товариство "Укренергобудмеханізація" раніше звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Енергошляхбудмеханізація" орендної плати за період з січня 2009 року по липень 2010 року та розірвання договору оренди від 01.01.2008 № 26.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/1631/14 позов задоволено; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі та розірвано договір оренди від 01.01.2008 № 26.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року у справі №910/1631/14 рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/1631/14 скасовано в частині задоволення вимог про стягнення орендної плати, та прийнято нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову; в частині розірвання договору оренди механізмів № 26 від 01.01.2008 року рішення залишено без змін.

Зазначеними судовими актами, зокрема, встановлено обставини існування між сторонами правовідносин оренди, отримання відповідачем від позивача в оренду майна за актом від 01.01.2008 року, невиконання орендарем своїх зобов'язань за договором оренди в частині здійснення орендних платежів, а також неповернення орендарем об'єкту оренди.

Згодом, публічне акціонерне товариство "Укренергобудмеханізація" звернулось до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Енергошляхбудмеханізація" заборгованості з орендної плати за період з вересня 2011 року по травень 2014 року (до моменту розірвання договору оренди в судовому порядку) в сумі 201 848,38 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця з моменту підписання акта прийому - передачі орендованого майна наперед за кожний наступний місяць оренди не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідачем за період з вересня 2011 року по травень 2014 року орендні платежі здійснено не було, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 201 848,38 грн.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів за договором оренди настав, проте зобов'язання виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.

Доводи апелянта про те, що відповідачем було повернено позивачу за актом приймання-передачі орендоване майно ще 31.12.2008, а отже відповідно підстави для нарахування орендної плати відсутні, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову у іншій справі №910/1631/14 також посилався на зазначену обставину.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2014 року у справі № 910/1631/14 встановлено, що акт прийому-передачі механізмів до договору №26 від 01.01.2008 року, наданий відповідачем, є неналежним чином оформленим, недостовірним та таким, що не має будь - якої юридичної сили.

Так, судовим рішеннями, яке набрало законної сили, встановлено факт неповернення орендарем об'єкту оренди.

При цьому, задоволено вимогу про розірвання договору.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Постанова Київського апеляційного господарського суду прийнята 20.05.2014.

Отже, договір є розірваним з 20.05.2014.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справі №910/1631/14 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №910/13825/14, не можуть йому суперечити.

За наведених обставин, доводи апелянта щодо повернення орендованого майна є необґрунтованими.

Належних доказів на підтвердження зазначеної обставини відповідачем до суду не подано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати в сумі 201 848,38 грн.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 5 102, 98 грн., три відсотки річних в сумі 8 390,58 грн. та інфляційні в сумі 20 933, 32 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у разі порушення, з вини орендаря, передбачених договором строків перерахування платежів за оренду механізмів, орендар сплачує орендодавцю за кожен день прострочення пеню, розмір якої визначається подвійною обліковою ставкою Національного банку України, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором оренди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 5 102, 98 грн., трьох відсотків річних в сумі 8 390,58 грн. та інфляційних в сумі 20 933, 32 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Стосовно зустрічних позовних вимог приватного акціонерного товариства "Енергошляхбудмеханізація" про розірвання з 01.01.2009 року договору оренди механізмів №26 від 01.01.2008 року, слід зазначити наступне.

В обґрунтування зазначених вимог відповідач посилається на те, що правовідносини між сторонами за договором оренди №26 від 01.01.2008 року були припинені 01.01.2009, тобто після закінчення терміну його дії.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2014 року у справі № 910/1631/14 встановлено, що орендар об'єкт оренди не повернув, будь-яких дій щодо припинення орендних відносин не вчинив, отже відбулось продовження дії договору оренди механізмів від 01.01.2008 року № 26 відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 4. ст. 284 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалось, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу наведені обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2014 року у справі № 910/1631/14 є преюдиціальними та не підлягають повторному доведенню.

Отже, відповідно постанова у даній справі №910/13825/14 не може суперечити постанові у справі № 910/1631/14.

За наведених обставин, враховуючи встановлення постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2014 року у справі № 910/1631/14 факту відсутності припинення орендних відносин між сторонами до 20.05.2014 (дата розірвання договору оренди в судовому порядку), зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Енергошляхбудмеханізація" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/13825/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/13825/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко