Ухвала

від 25.11.2014 по справі 2а-4219/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 876/9016/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Лагойди В.М.,

представника відповідача Гайовича В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Фірма ,,Магістраль ЛТД" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

11 листопада 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Фірма ,,Магістраль ЛТД" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (далі -Ужгородська МДПІ) від 04.11.10 року за №458/23-1/19108042/5046 та №457/23-1/19108042/5045.

Постановою від 10 квітня 2013 року Закарпатський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Ужгородська МДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про неможливість реального здійснення товариством позивача господарських операцій з ТзОВ „МКС Технолоджі" та ТзОВ „Мега-групп" з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. та те, що посадові особи вказаних контрагентів позивача не могли фактично здійснювати господарські операції.

Також під час перевірки не підтверджені факти господарських операцій підприємства позивача з ТзОВ „МКС Технолоджі" та ТзОВ „ Мега-групп", оскільки для перевірки надані лише податкові та видаткові накладні, а будь-які інші первинні документи (акти приймання передачі, сертифікати якості та відповідності, товарно-транспортні накладні), які підтверджують здійснення господарських операцій, відсутні.

Податковий орган вважає, що господарські операції, які відображені ТзОВ ,,Фірма ,,Магістраль ЛТД" в досліджених документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірними податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Фірма ,,Магістраль ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, оформленої актом від 27.10.2010 року за №168/23-1/19108042, Ужгородська МДПІ 04 листопада 2010 року прийняла податкові повідомлення-рішення: -№458/23-1/19108042/5046, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 387878,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 193939,00 грн.;

-№457/23-1/19108042/5045, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 548968,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 274484,00 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 , підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" допустило заниження податку на прибуток на загальну суму 548968,00 грн..

Крім того, на порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" товариство допустило заниження податку на додану вартість на загальну суму 387878,00 грн.

Безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ та до валових витрат вартості товарів, придбаних у ТзОВ ,,МКС Технолоджі" та ТзОВ „ Мега-групп" податковий орган обґрунтовує нікчемним характером правочинів щодо придбання мийних засобів.

Таких висновків відповідач дійшов на підставі пояснень директорів ТзОВ ,,МКС Технолоджі" ОСОБА_3, наданих протягом 2008-2009 років ВПМ ДПІ у Обухівському районі Київської області, та ТзОВ „ Мега-групп" ОСОБА_4, наданих 10.09.2010 року ВПМ Тростянецької ОДПІ Житомирської області щодо непричетності до створення вказаних товариств, формування їх статутних фондів, підписання установчих документів, призначення їх директорами; рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 22.05.2009 року у справі №2-3376/09, згідно якого підтверджена непричетність вказаних осіб до створення та діяльності зазначених товариств; відсутності у ТзОВ ,,Фірма ,,Магістраль ЛТД" інших первинних документів на підтвердження поставок товару (актів приймання-передачі, сертифікатів якості та відповідності, товарно-транспортних накладних).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання товарів підприємством позивача у вказаних вище контрагентів мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих господарських операціях та витрати - до складу валових витрат.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що товариство позивача надавало послуги по пранню і очищенню предметів замовників, для чого використовувало банно-пральний комбінат, розташований по вул.Підградська, 59 у м. Ужгороді, що підтверджується відповідними дозвільними документами та не заперечується відповідачем.

Для забезпечення надання вищевказаних послуг товариство у періоді з 01.07.2007 р. по 31.12.2009 р. уклало ряд договорів поставок прального порошку та дезактину, зокрема, з ТзОВ ,,МКС Технолоджі" та ТзОВ „ Мега-групп".

Виконання умов договорів оформлене рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними. Поставки товарів були повністю оплачені позивачем по безготівковому розрахунку, що підтверджується виписками банку за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2009 р.

На підставі виданих ТзОВ ,,МКС Технолоджі" та ТзОВ „ Мега-групп" податкових накладних товариство позивача віднесло до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів суми ПДВ відповідно в розмірі 223032,18 грн. та 216141,67 грн.

Витрати по вказаних господарських операціях на загальні суми відповідно 1338193,10 грн. та 1296850,00 грн. позивач відніс до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та використані ним в господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ТзОВ ,,МКС Технолоджі" та ТзОВ „ Мега-групп" з придбання миючий засобів мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами, бухгалтерськими проведеннями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" податковим органом не спростовується.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

Придбані послуги та товар відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів сум ПДВ, сплачених позивачем в ціні придбаних товарів по господарських операціях з вказаними контрагентами, а також сум вартості придбаних товарів - до складу валових витрат.

На користь висновків суду першої інстанції свідчать і ті обставини, що основними видами діяльності ТзОВ ,,Фірма ,,Магістраль ЛТД" є надання послуг з прання та очищення предметів замовників, що підтверджується наявністю у позивача виробничих потужностей по пранню та очищенню предметів замовників (приміщення та обладнання згідно актів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та основних засобів), а також відповідного штату працівників (копії штатного розпису позивача за 2007-2009 рр.).

Придбанням товарно-матеріальних цінностей відповідає фактичному виду діяльності позивача, а використання придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується бухгалтерським та податковим обліком (журналами-ордерами, відомостями по рахунку №23 (виробництво), актами списання товарно-матеріальних цінностей.

Зазначені первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне ведення позивачем господарської діяльності (та облік її результатів), для здійснення якої придбавалися і використовувалися товарно-матеріальні цінності, факт придбання яких заперечується відповідачем. Бухгалтерські реєстри місять інформацію про витрати на надання послуг по пранню та очищенню текстильних виробів: значні матеріальні затрати (як перевищують спірні поставки), облік заробітної плати з нарахуваннями внесків до соцфондів по персоналу підприємства, амортизація, утримання і ремонт основних засобів, задіяних у виробництві тощо.

Крім того, за наслідками проведеної позивачем на вимогу і за участі представників відповідача під час документальної перевірки інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та основних засобів станом на 14.10.2010 року не виявлено надлишків або нестач прального порошку та дезактину.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів відповідності не є беззаперечним доказом відсутності поставок товару в адресу позивача, оскільки згідно пояснень директора товариства позивача поставки товарів здійснювались транспортом контрагентів та за їх кошт.

Посилання податкового органу на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 22.05.2009 року у справі №2-3376/09 як на доказ відсутності факту постачання товарів апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки зазначене рішення скасоване ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 20.05.2010 року по справі №22-а-3199/10 із закриттям провадження у справі.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як неналежний доказ пояснення директорів ТзОВ ,,МКС Технолоджі" ОСОБА_3 та ТзОВ ,,Мега-групп" ОСОБА_5, наданих протягом 2007-2010 років працівникам податкової міліції, щодо непричетності їх до створення товариств, формування статутних фондів, підписання установчих документів, оскільки справжність підписів вказаних осіб на документах посвідчена нотаріусами.

Суд також обґрунтовано відхилив як неналежний доказ висновок спеціаліста НДЕКЦ УМВС України на Львівській залізниці від 26.10.2012 року щодо невідповідності підписів гр.ОСОБА_3 та гр.ОСОБА_5 підписам, наявним на договорах, видаткових та податкових накладних і рахунках-фактурах, використаних позивачем у податковому обліку, оскільки був виготовлений без належних процесуальних гарантій (спеціаліст, на відміну від судового експерта, не попереджувався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку; оригінали документів для порівняння знаходилися в матеріалах справи, а дослідження робилося по копіях невідомого походження без попереднього проведення фототехнічного дослідження на предмет відсутності їх монтажу; експериментальні взірці підписів у ОСОБА_3 та гр.ОСОБА_5 не відбиралися, а належність вільних і умовно-вільних взірців підписів вказаним громадянам не гарантована). Тому зазначений висновок не має статусу судової експертизи у розумінні приписів статтей 69, 82 КАС України.

Крім того, суд першої інстанції вжив належних заходів щодо призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи. Однак її проведення виявилось неможливим через ненадання відповідачем для дослідження належним чином оформлених вільних та умовно- вільних взірців підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_5

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ та до валових витрат вартості товарів по господарських операціях товариства позивача з його контрагентами.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі № 2а-4219/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 01 грудня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді В.В. Гуляк

О.М. Довгополов