Рішення

від 15.04.2009 по справі 10/192/10 (13/47/11)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/192/10 (13/47/11)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"09" квітня 2009 р.                    Справа № 10/192/10(13/47/11)

Позивач:  Відкрите акціонерне товариство „Шосткинський завод хімічних реактивів”, вул. Щербакова, 1, м. Шостка, Сумська область, 41100

Відповідач:  Приватне підприємство „Хлібодар”, вул. Садова, 3, с. Количівка, Чернігівський район, 15563

Предмет позову : про стягнення заборгованості  107828,16грн.

                                                                                                                  Суддя  І.Г.Мурашко

                                                          Представники сторін:

Від позивача:  Козлова О.В., довіреність № 23-54 від 07.03.08р., начальник юридичного відділу

Відповідач: Осипенко В.Г., наказ № 3  від 27.06.06р., директор

В судовому засіданні 09.04.09р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

     Відкритим акціонерним товариством „Шосткінський завод хімічних реактивів” подано позов до Приватного підприємства „Хлібодар” про стягнення заборгованості 108764,73 грн., в тому числі заборгованість по оплаті за зберігання в сумі 85286,42 грн., індексу інфляції в сумі 22800,81грн., 3% річних в сумі 677,50 грн. та зобов»язання відповідача забрати з території позивача очищений дихлоретан в кількості 33,6 т. в зв»язку із закінченням терміну зберігання.

    Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.03.08р. позовні вимоги задоволені частково, з відповідача стягнуто 10627,22 грн. боргу за зберігання, 276,3 грн. індексу інфляції, 26,57 грн. 3-% річних, 109,3 грн. державного мита та 11,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та зобов»язано відповідача забрати з території позивача очищений дихлоретан в кількості 33,6 т. в зв»язку із закінченням терміну зберігання. В решті майнових вимог, а саме стягнення 74659,20 грн. за зберігання, 22524,51 грн. інфляційних та 650,93 грн. річних відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.08р. зазначене рішення залишено без змін.

    Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.08р. задоволено частково касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Шосткінський завод хімічних реактивів”, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.08р. та рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.03.08р. по справі № 13/47/11 в частині відмови в позові скасовано,  справу в цій частині передано на новий розгляд.

    Ухвалою Голови господарського суду Чернігівської області від 28.11.08р. справу в скасованій частині передано на новий розгляд судді Мурашко І.Г. Розгляд зазначеної справи № 10/192( 13/47/11)  ухвалою суду від 05.12.08р. зупинявся до вирішення Верховним Судом України касаційної скарги ПП „Хлібодар” від 26.11.08р. № 204-ОВ на постанову Вищого господарського суду України від 29.10.08р. по справі  №13/47/11.

     15.01.09р. Ухвалою Верховного суду України було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.10.08р. у справі № 13/47/11.

      18.02.09р. ухвалою Господарського суду Чернігівської області  провадження у справі 10/192/10(13/47/11) було поновлено.

      27.03.09р. на адресу суду від позивача надійшла письмова заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної  суми заборгованості з доказом направлення даної заяви відповідачу , в якій позивач просить суд  стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за фактичний час зберігання продукції (очищений дихлоретан) за період з 01.01.06р. по 31.01.09р. в сумі 112891,90грн. згідно розрахунку позовних вимог, здійсненого позивачем з урахуванням забраного відповідачем з території позивача у період з 31.03.08р. по 04.02.09р. очищеного дихлоретану. Також в судовому засіданні представник позивача надав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення раніше заявлених до стягнення інфляційних витрат в сумі 22524,51грн. та 3% річних в сумі 650,93грн. Судом перевірено повноваження представника за довіреністю  ( а.с.172 т.2/3), заяви прийняти для розгляду по суті та приєднані до матеріалів справи. Крім того, представником позивача на підставі ст..22 ГПК України в судовому засіданні була подана заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача плату за фактичне зберігання 29422 кг очищеного дихлоретану за період з 01.01.2006р. по 31.01.09р. в сумі 107828,16 грн.

       Відповідач надав до суду письмові пояснення, в яких заперечує проти задоволення позову з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог з тих підстав, що ним вивезено 27962,5 кг очищеного дихлоретана, на думку відповідача 11000 кг очищеного дихлоретана викрадено та реалізовано позивачем. Відповідач вважає, що позивачем застосована ціна за зберігання без врахування протоколу розбіжностей до договору зберігання від 14.09.05р. № 35. Крім того, відповідачем заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи розрахунку об»ємів поставки дихлоретану по договору № 15 від 15.04.05р. та копій накладних № 19 від 25.04.05р., № 18 від 24.04.05р.,  № 174 від 16.05.05р., № 75 від 18.05.05р. та  від 30.05.05р. Судом клопотання задоволено, документи приєднано до матеріалів справи.

       Відповідачем заявлено письмове клопотання про здійснення судом запиту до начальника Управління служби безпеки в Сумській області  Дорошенко В.Р. чи начальнику відділу цього управління Гриневичу А.С., в зв»язку з встановленням Службою безпеки України факту викрадення та незаконної реалізації 10 тон дихлоретану технічного очищення, з письмовим підтвердженням загальної кількості незаконно реалізованого дихлоретану. Відповідач в усних поясненнях до клопотання заявив, що зазначені документи свідчать про неналежне очищення позивачем 74547 кг дихлоретану згідно договору № 15 від 15.04.05р. та про те, що на його думку зазначені документи ставлять під сумнів якість очистки та кількість дихлоретану ( 33,6 т), яка зберігалась позивачем та за зберігання якого попереднім рішенням суду було стягнуто з відповідача кошти. Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача відхилив клопотання, оскільки дослідження питання якості очистки дихлоретану згідно договору № 15 від 15.04.05р та отримання в результаті цього 33,6 т очищеного дихлоретану виходить за межі судового розгляду та вже були досліджені при винесені попередніх судових рішень, що набули чинності. ( а.с.169-173 т.1/3; а.с. 2-5; 84-86 ; 153-156 т.2/3).

     Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору,  господарський суд  встановив:

   14.09.2005 р. між сторонами було укладено договір відповідального зберігання № 35.

    Відповідно до умов договору виконавець (позивач по справі) зливає очищений дихлоретан на зберігання в кількості 33,6 т з 14.09.2005 р. Вартість зберігання 101 грн./т (п.1.1 договору).    Відповідно до п. 2.1 ціна послуг за 1 місяць враховуючи ПДВ також становить 101 грн./ т. Відповідно до п. 6.1 договору, договір діє з моменту його підписання до 31 грудня 2005 р. Пунктом 3 договору встановлені додаткові умови, зокрема, в разі нестачі продукції або втрачання її якості, вартість продукції, що не вистачає чи/або не відповідає вимогам якості продукції, відшкодовується по залогової ціні. Втрати продукції на зливо-наливних операціях визначаються по факту, але не більш ніж встановлено нормами.

    27.03.08р. господарським судом Чернігівської області було винесено рішення по справі № 13/47/11 між тими ж сторонами, яким з відповідача стягнуто 10627,22 грн. боргу за зберігання, 276,3 грн. індексу інфляції, 26,57 грн. 3-% річних та зобов»язано відповідача забрати з території позивача очищений дихлоретан в кількості 33,6 т. в зв»язку із закінченням терміну зберігання. Підставою позовних вимог, частково задоволених судом, був договір зберігання № 35 в редакції саме від 14.09.05р. без врахування протоколу розбіжностей, про який відповідачем вже було заявлено при розгляді справи 13/47/11. Судом було встановлено, що згідно договору зберігання № 35 з моменту підписання договору, тобто з 14.09.2005 р., позивач зберігає 33,6 т очищеного дихлоретану, що належить відповідачу, який повністю не оплатив зберігання  та не забрав в обумовлений договором строк свою власність. Виходячи з цього, судом було прийнято вищезазначене рішення про стягнення з відповідача за зберігання 33,6 т очищеного дихлоретану по ціні 101 грн./т за період дії договору № 35 від 14.09.05р., тобто з 14.09.05р. по 31.12.2006р. (10627,22 грн. боргу за зберігання, 276,3 грн. індексу інфляції, 26,57 грн. 3-% річних) та зобов»язано відповідача забрати з території позивача очищений дихлоретан в кількості 33,6 т. в зв»язку із закінченням терміну зберігання. Рішення суду в зазначеній частині набуло чинності після перегляду справи в апеляційному та касаційному порядку (Постанова Вищого господарського суду України від 29.10.08р. а.с.176-178 т.2/3).   

   Статтею 35 ГПК України встановлені підстави звільнення від доказування, зокрема,  факти, встановлені рішенням господарського суду підчас розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, суд при винесенні рішення по даній справі, виходить з того, що не потребує доказування факт існування домовленості сторін щодо зберігання позивачем 33,6 т очищеного дихлоретану по ціні саме 101 грн./т  згідно умов договору зберігання від 14.09.05р. № 35. За таких обставин, суд не приймає заперечення відповідача щодо ціни зберігання з посиланням на протокол розбіжностей.

    На виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 27.03.08р по справі № 13/47/11, відповідач забрав у позивача 28817,5 кг очищеного дихлоретану, що підтверджується належним чином завіреними копіями накладної № 183 від 31.03.08р.та довіреності на отримання матеріальних цінностей представником відповідача ЯНИ № 532336 від 31.03.08р., накладною № 209 від 09.04.08р та довіреністю ЯНИ  № 532337 від 08.04.08р., накладною № 317 від 05.06.08р.та довіреністю ЯНИ № 532340 від 04.06.08р., накладною № 318 від 05.06.08р. та довіреністю ЯНИ  № 532341 від 04.06.08р., накладною № 644 від 26.11.08р.та довіреністю ЯНИ № 532348 від 24.11.08р., накладною № 37 від 04.02.09р. та довіреністю ЯПП № 751302 від 03.02.09р. та актами прийому - передачі дихлоретану від 31.03.08р., від 09.04.08р., від 26.11.08р., від 04.02.09р., які підписані та скріплені печатками сторін ( а.с.61-76 т.3/3).

     Позивач, з посиланням на вимоги ч.3 ст. 946  Цивільного кодексу  України, просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за фактичний час зберігання продукції (очищений дихлоретан) за період з 01.01.06р. по 31.01.09р. в сумі , з урахуванням поданих письмових заяв, 107828,16 грн., відповідно до розрахунку в матеріалах справи ( а.с.106 т.3/3).

      Відповідач при наданні додаткових пояснень щодо заяви про зменшення позовних вимог заявив про визнання тільки кількості очищеного дихлоретану 29422 кг, за зберігання якого позивач просить стягнути кошти, але заперечує ціну за зберігання –101 грн./т , з посиланням на протокол розбіжностей.

    Згідно ч.3 ст. 946  Цивільного кодексу  України якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Таким чином у поклажодавця існує обов'язок внесення плати за зберігання не лише на підставі умов договору і в межах строків його дії, але й на підставі ст. 946 ч.3 ЦК України за весь фактичний час зберігання.

       Матеріалами справи підтверджено часткове виконання відповідачем чинного рішення господарського суду Чернігівської області від 27.03.08р по справі № 13/47/11 щодо зобов»язання відповідача забрати з території позивача очищений дихлоретан в кількості 33,6 т. в зв»язку із закінченням терміну зберігання. Відповідачем з 31.03.08р. по 04.02.09р. забрано 28817,5 кг очищеного дихлоретану, що зберігався у позивача, що підтверджується документами в матеріалах справи ( а.с.61-76 т.3/3). Відповідачем не надано будь-яких належних доказів щодо спростування факту збереження позивачем дихлоретану очищеного в заявленій кількості , у тому числі заяви відповідача про нестачу 855 кг дихлоретану, отриманого ним від позивача. Акт приймання - передачі дихлоретану від 24.02.09р, згідно якого відповідач 10.02.09р. відпустив за накладною № 3 іншій юридичній особі 24845 кг дихлоретану технічного, (а.с.94) не свідчить про нестачу 855 кг дихлоретану, отриманого ним від позивача за період з 31.03.08р. по 04.02.09р.

       Згідно вимог ст..33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

       За таких обставин, суд, вирішуючи спір в частині, що передана на новий розгляд згідно Постанови Вищого господарського суду України від 29.10.08р., та в межах та розмірах вимог заявлених позивачем,  доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в заявленій сумі  107828,16грн. за період з 01.01.06р. по 31.01.09р.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

1.  Стягнути з Приватного підприємства „Хлібодар”( вул. Садова, 3, с. Количівка, Чернігівський район, 15563, р/р 26007377003001 Приватбанк, МФО 353586, код ЄДРПОУ 22829785) на користь Відкритого акціонерного товариства „Шосткинський завод хімічних реактивів”( вул. Щербакова, 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, р/р 26004302710017 в Шосткінському відділенні ПІБ, МФО 337397, код 05761264) боргу за фактичне зберігання в сумі 107828,16грн., 1078,28 грн. державного мита, 106,14 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення  судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

   Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського  процесуального кодексу України та підписано 14.04.09р.  

              Суддя                                                                         І.Г.Мурашко

15.04.09